Філологічні науки/2. Риторика і стилістика

Зянько О.С.

Тернопільський комерційний інститут, Україна

Проблема сприйняття художнього твору

Вивчення проблем художнього сприйняття творів мистецтва слова є одним з найбільш плідних напрямків теорії літератури останнього часу. Усвідомлення того, що літературний твір виявляє себе в складній триєдності автора, тексту, читача, і аналіз багаторівневих зв’язків всередині такого відношення дозволяють сучасному літературознавству досліджувати нові аспекти проблеми сприйняття на стику з естетикою, психологією, текстологією, соціологією та іншими науками. Теоретико-літературний аспект проблеми передбачає не тільки аналіз конкретних актів художньої рецепції і пошуки структурно-текстового втілення позиції адресата, але й комплексне вивчення текстової і жанрової структур у зв’язку з програмою рецепції, яку вони визначають, і її дією на реципієнта. Актуальним є дослідження жанрів, які втілюють у собі сам принцип формування поетичного відношення до дійсності і внаслідок цього сприяють його розвитку в сприймаючого індивіда, становленню сприйняття художніх творів [3].

Наше спілкування з художнім твором – складний психологічний процес, який розпочинається актом чуттєвого сприйняття, що відрізняється від сприймання предметів оточуючого середовища насамперед тим, що має справу не стільки з безпосереднім впливом фізичних подразників (друкованих букв в літературі, окремих звуків в музиці і т. п.), скільки із дією закодованої символічної інформації, яка здатна сприйматися реципієнтом одночасно великими "шматками". Власне, сприймання літературного твору (що здійснюється в процесі читання) відбувається як поступально-зворотній процес, під час якого конкретизується схематичність літературного твору за рахунок читацького досвіду, асоціативного мислення й уяви реципієнта, осмислюється художньо-естетична доцільність твору, здійснюється хоча б часткова інтерпретація його компонентів і сенсу в цілому осягаються співвідношення тексту, підтексту і контексту, позицій автора, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажів, їх багатоголосся. Таким чином, цей емоційно наснажений процес тісно пов’язаний з мисленням, пам’яттю, обумовлюється мовною структурою тексту й властивостями суб’єктивної картини світу читача. Сприйняття художнього твору, без сумніву, індивідуально-суб’єктивне, неповторне і варіативне, але в ньому виділяється інваріантне ядро, яке співвідноситься насамперед з фабулою твору, зображеним у ньому предметним світом і його мешканцями-персонажами. Сприймання образу героя твору є одним із його складників, який в свою чергу, має власну, досить розгалужену структуру.

У процесі розвитку художнього сприйняття розвивається читацька спрямованість, зароджується і оцінка сприйнятого. Спочатку оцінки, які виникають в результаті внутрішньої активності особистості, виражаються у перевазі того, що подобається: разом з художнім розвитком особистості вони вдосконалюються, набувають характер високого судження про мистецтво з точки зору естетичного ідеалу [2].

Естетична даність художнього твору — ще не гарант, а лише передумова його естетичного сприйняття. Вона не замкнута в собі, умовно кажучи, не самодостатня, і розрахована на відповідну естетичну готовність читача виявити зусилля для того, щоб сприйняти її в усій повноті. Читач немовби замикає собою естетичний ланцюжок, започаткований автором, і в кінцевому підсумку, тільки від нього самого залежить, чи зможе він гідно оцінити естетичні перевага твору, відчути справжню художню насолоду, читаючи його. Якщо ми не готові до сприйняття твору, якщо ми не налаштувалися на відповідний емоційний лад, не спрямували свої думки у відповідне річище, якщо ми беремо з твору лише голу фактичну інформацію, стежимо за загальним перебігом подій у ньому, якщо ми навіть не намагаємося зрозуміти його ідейну або емоційну суть, не співпереживаємо настроям особистостей, змальованих або відображених у творі — ясно, що ніякої насолоди, ніякого катарсису (морального та емоційного очищення) ми не відчуємо, нічого нового й важливого для себе не відкриємо.

М.М.Бахтін виділяє у процесі художнього сприйняття три етапи, котрі під час живого читання одночасні й злиті; вчений наполягає на їх смисловому розмежуванні. Перщий етап читацької діяльності – етап “вживання” – характерний тим. Що читач освоює життєвий простір героя як свій власний. Читач ніби зливається з героєм, відчуває, преживаєте, що й він. Читач стає читачем-героєм: бачить світ, в якому відбуваються подїї, стає їх учасником, вживаючись в героя, ототожнюючи його думки зі своїми. Етап “вживання” не здатен абстрагувати читача від реального світу. Повнота внутрішнього злиття читача з героєм, констатує М.М.Бахтін не є метою його естетичної діяльності.

Естетична діяльність починається на наступному етапі – позазнаходження, коли відбувається найважливіша естетична подія – зустріч автора й читача. Діяльність автора М.М.Бахтін називає “активністю того, що відкривається”, діяльність читача - “активністю того, хто розуміє”. Зустріч автора й читача багато вчому залежить від уміння першого виразити себе, предати власне ставлення до події, а також від уміння читача зрозуміти автора, тобто розгадати форму, осмислити. За М.М.Бахтіним, читач деякою мірою стає “творцем форми”, бо форма є вираженням активного ціннісного ставлення автора-творця і сприймаючого до змісту, надає їй смислу – це і є етап завершення сприйняття художнього тексту [1: 6-7 ].

Література:

1. Гетьман О. Кожному учню прищепити вміння естетично сприймати художній текст.// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2004. - №11.

2. Зеленская Н. Особливості становлення художнього сприйняття і читацької спрямованості учнів. – www.rapdon.org.ua/mod-subjects-viewpage-pageid-49.html. - Date of visiting. – 01.09.2008, 17:40.

3. Тараненко О. Роль казки в становленні сприйняття художнього твору. - http://www.lib.ua-ru.net/inode/5623.html. - Date of visiting. - 18.08.08, 19:02