Політологія / 3 Теорія політичних систем

К. політ. н., доцент Скомаровський В. О.

Європейський університет Уманська філія

РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Українська держава повільно просувається до сучаcних стандартів світової цивілізації. Дуже важливо зрозуміти, де коріння серйозних прорахунків, а той помилок припустилися українські політики. Загальні фрази про пріоритети країни, проголошені впливовими політичними партіями в більшості не відповідають потребам української держави, або не виходять за рамки банального популізму. Завдання всіх політичних сил переважно полягало в тому, щоб виграти тактично і майже нічого не робилося для вибудовування реального руху стратегічної перспективи.

На протязі всієї невеликої історії незалежності, Україна, поки виглядає слабкою і політично нестабільною державою. Незважаючи на те, що Конституція України задекларувала правові і соціальні стандарти соціального життя, права і свободи громадян постійно порушуються, правові норми нехтуються роздмуханою і свавільною бюрократією. А цілісність і єдність держави розмивається самовладними регіональними партійними лідерами і їхніми прихильниками у виконавчих структурах влади, що призводить до реальної загрози територіальної цілісності країни. Активними і безпосередніми порушниками законів країни і конституції держави виявились насамперед ті, які за своєю посадою і відповідним політичним статусом повинні були їх боронити. Але у боротьбі за владні повноваження відбувались дії, які виходили за рамки моральної уяви цивілізованого світу, тобто використовувались будь-які брудні засоби, аби досягнути поставленої мети.

В сучасних умовах Україна не може залишатись у перманентному стані політичної, соціальної і економічної нестабільності. Реформи, що покликані перетворити Україну на сильну квітучу, демократичну державу, здатну забезпечити фундаментальні права і свободи людини і високий життєвий рівень громадян, впливову державу на міжнародній арені залишаються незмінними. Наслідком реформ повинно стати не перемога якогось бізнес-політичного проекту, а суспільний лад побудований за критеріями постіндустріального, інформаційного, високотехнологічного суспільства, що розвивається на основі досягнень сучасної науки і техніки. Це передбачає зміцнення держави, де кожна гілка влади не поборює іншу, а діє відповідно визначенної компетенції для забезпечення намічених цілей. Неухильно зміцнювати верховенство права, запроваджуючи ефективні форми і методи управління, відділивши великий бізнес від прийняття важливих державних рішень. Економічна роль держави повинна визначатись потужною соціальною орієнтацією поряд з створенням державою реальних умов підтримки і розвитку середнього класу, економічно незалежного від держави, здатного впливати на прийняття важливих державних рішень.

Отже, осмислюючи певний позитивний і негативний досвід у розбудові сучасної демократичної держави, слід зазначити, що сьогодні особливо актуальною залишається розробка таких ключових проблем теорії, як роль держави у підтримці, захисту і зростання середнього класу, регулюючі функції держави в економіці і соціальній сфері, поглиблені пошуку реального забезпечення прав і свобод громадян, розвитку правової системи з питань правового регулювання з ефективної боротьби з корупцією і організованою злочинністю, а також правових аспектів у пошуку України свого місця і міжнародного впливу у новому світопорядку. Це означає, “що вся влада базується на усвідомленні того, що її будуть застосовувати відповідно до загально прийнятих принципів, згідно з якими особи, наділені владою обираються через те, що всі переконані в їхній здатності робити тільки те що правильно, а не тому, що все, що вони не зробили, уважається правильним” [1, с. 187]. Треба визнати, що спрощене розуміння загальновідомої класичної правової теорії з розподілу влад, приоритету прав і свобод людини і багатьох інших проблем не може бути достатнім. Ідеальні схеми, що постали із практичного досвіду багатьох розвинутих країн, автоматично не спрацьовують у країнах перехідного періоду. Модернізація суспільних відносин вимагає в багатьох відносинах свого особливого регулювання, пристосованого до власної ментальності, культурного і історичного досвіду, у певному розумінні, потребують власного права. Таке право відрізняється від права стабільного суспільства певними суттєвими особливостями, в першу чергу своєю динамікою, частою зміною правових норм. Нерідко сполучення різнопланових норм, змішання старого і нового, збереження норм, які у певних напрямках гальмують розвиток соціально-політичних і економічних перетворень, неминуче спотворюють прагнення і розвиток суспільства в цілому. Саме тому необхідно значну увагу треба приділяти увагу осмисленню перехідного періоду, для пом’якшення негативних наслідків.

Останні події пов’язані з грузинсько-осетинським конфліктом засвідчують про необхідність вжити ряд необхідних перетворень спрямованих на зміцнення держави. Ідея сильної держави необхідна не тільки у зовнішніх стосунках неспокійного світу, але й у внутрішніх стосунках всередині країни для успішного подолання злочинності, корупції, сепаратизму, підривної діяльності закордонних служб. Разом з тим, сильна держава не повинна асоціюватися з могутнім бюрократичним апаратом державної влади спрямованої проти будь-яких проявів незадоволення громадян на дії політичної верхівки. Зміцнення держави повинно відбуватись таким чином, щоб одночасно наповнювався зміст і реалізовувались всі принципи правової держави.

Література:

1. Гаєк Ф.А. Конституція свободи / Пер. з англ.. Мирослави Олійник та Андрія Королишина. – Львів: Літопис, – 556 с.