“Право”/10. Хозяйственное право

ПОМІЧНИК–КОНСУЛЬТАНТ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА

УКРАЇНИ - СЛУЖБОВА АБО ПОСАДОВА ОСОБА?

Здобувач Лебедін Ю.І.

кафедра адміністративного та господарського права Одеського Національного університету ім. І.І.Мечникова (Україна)

Правова природа та механізм реалізації адміністративно-правового статусу помічника-консультанта народного депутата України є складовою проблеми становлення та розвитку адміністративно-правової реформи в Україні, яка відіграє важливу роль в загальній структурі управління державою. В зв’язку із суспільно-державною значимістю ролі та місця помічника-консультанта народного депутата України, його адміністративно-правовий статус та організаційно-правові засади діяльності потребують сучасного наукового дослідження.

В праві виникає потреба більш детального дослідження не тільки існуючих нормативних актів (перш за все, це Закон України “Про державну службу” [1] та Положення про помічника-консультанта народного депутата України” [2]), але й розробки нових правових положень, які б могли би стати підставою для створення нових нормативно-правових документів.

У судовій практиці та теорії права залишається неврегульованим питання відносно того, чи є помічник-консультант народного депутата України посадовою особою чи службовою особою? Безумовно, обидва останніх поняття - “посадова особа” та “службова особа” – не є тотожніми. І цей факт підтверджує ст.ст. 1, 2 Закону України “Про державну службу”, який розмежовує вищезазначені поняття та наділяє їх окремими ознаками.

Посадова особа наділена всіма правовими засобами для забезпечення ефективного функціонування відповідної організації. О.В.Петришин вважає, що специфіка діяльності і правового статусу цієї категорії службовців полягає у “здійсненні внутріорганізаційного на основі прямого підпорядкування управління відповідним колективом” [3, 32]. Посадова особа є носієм владних повноважень, у зв’язку з чим виконує організаційно-розпорядчі функції та в межах посади правомочна застосовувати заходи примусу. Крім повноважень, передбачених посадою, ця категорія службовців наділена правом предстравляти інтереси тієї чи іншої організаційної структури, або організації в цілому, у відносинах з іншими суб’єктами. А відтак вона є спеціальним суб’єктом управлінського процесу, що відображено через її правовий статус [4, 53]. Але на даний час у законі не зафіксовано поняття “помічник-консультант народного депутата України” та відомостей щодо того, чи є він посадовою особою. Це досить важливо, поперед усе для того, щоб очертити коло його прав та обов’язків.

Характеризуючи адміністративно-правовий статус помічника -консультанта народного депутата України, водночас не слід забувати про правовий статус посади, оскільки саме посада визначає “подвійну” природу повноважень помічника – консультанта. Ця посада зумовлює виникнення службово-правового статусу держслужбовця. Щоб розкрити його зміст потрібно виділити його елементи. З цього приводу висловлюють різні думки. Так, окремі науковці відносять до елементів статусу “обов’язки, які особа повинна здійснити для забезпечення цілей і завдань органу і системи управління” [5, 12]. Інші автори виділяють службові повноваження [6, 123]. У цьому випадку можна погодитися з Ю.О.Петровим, який визначає службові повноваження, як “обов’язки і права, що встановлюють межі здійснюваних посадовими особами управлінських функцій” [7, 11].

Оскільки у Законі України “Про державну службу” взагалі немає прямого посилання на досліджуване питання, слід звернутися до Положення [2], яке надає вичерпний перелік прав та обов’язків помічника. Згідно з цим нормативно-правовим актом, помічник депутата має право входити й перебувати в приміщеннях Верховної Ради, центральних і місцевих органів виконавчої влади, бути присутнім на пленарних засіданнях Верховної Ради, а також мати безкоштовний доступ до інформаційних баз даних, телекомунікаційним мережам, оголошувати підготовлені народним депутатом пропозиції, обігу, заяви або ж подавати їх у писемній формі.

Усі ці прерогативи дає посвідчення помічника - консультанта народного депутата, яке підтверджує особистість власника і його повноваження. Але крім прав існують і обов'язки, у які входить виконання вимог Конституції України й законодавства, надання допомоги депутатові в розгляді обігів виборців, забезпечення схоронності документів, надання організаційно-технічної допомоги для здійснення депутатом своїх повноважень.

Ці прогалини в адміністративному праві надають цілу низку правових проблем, які не найшли свого вирішення сьогодення та представляють собою підставу для глибоко дослідження цієї проблеми та внесення до нормативно-правових актів суттєвих доповнень.

Законодавство повинне закріпити уніфіковане поняття “помічник-консультант народного депутата України” і виділити ознаки, які характеризують помічника-консультанта народного депутата України як спеціального суб’єкта адміністративного права, оскільки на сьогодні Закон України “Про державну службу” не дає визначення поняття помічника-консультанта народного депутата України, який перебуває на державній службі.

Література:

1. Про державну службу: Закон України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 р.

2. Положення про помічника-консультанта народного депутата України: Затв. Постановою Верховної Ради України № 379/95/ВР від 13 жовтня 1995р.

3. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація. – К.: НМКВО, 1990. С.32.

4. Янюк Н. Правовий статус помічника народного депутата. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Випуск 36. – 629 с.

5. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М., 1966.

6. Бачило И.Л., Катрич С.В. Обязанности, права и ответственность руководителя. – М.: Московский рабочий, 1978.

7. Петров Ю.А. Гражданин и должностное лицо в советском государстве: Автореферат дис. … канд. юрид. наук. – Ленинград, 1978.