Голунова Л. А. Біологічні науки, секція 2
Асистент
кафедри біології ВДПУ ім. М. Коцюбинського
21100 м.
Вінниця, вул. Острозького 32
Дія ретардантів на
ростові процеси та біохімічні характеристики насіння сої
Соя є провідною, поширеною і вигідною білково-олійною культурою світового
землеробства. Вона займає важливе місце в структурі посівів, зерновому,
кормовому і харчовому балансах, за темпами росту посівів і обсягів виробництва
немає собі рівних [1]. Однак потенціальні можливості цієї культури реалізуються
не в повній мірі, тому питання регуляції продукційного процесу, залишається
актуальним. Невід’ємною частиною інтенсивних технологій являється застосування
регуляторів росту [2]. Однією з найбільш ефективних груп синтетичних
регуляторів росту є ретарданти, які дозволяють вирішувати питання підвищення
стійкості рослин проти несприятливих факторів середовища, продуктивності,
регуляції спокою і т.п. [3]. Разом з тим слід відмітити, що регламенти
застосування ретардантів на окремих зернобобових культурах розроблені
недостатньо. Метою нашої роботи було
вивчити вплив сучасних ретардантів декстрелу та хлормекватхлориду на ростові
процеси, вміст олії, співвідношення вищих жирних кислот у насінні сої.
Об’єктом дослідження були рослини сої середньостиглого
сорту Подільська 1, які вирощувалися в польових умовах 2002 року. Однократну
обробку рослин (до повного змочування листя) проводили водними розчинами
ретардантів: 0,3%-го декстрелу, 0,5 та 1%-го хлормекватхлориду, контроль
–водопровідною водою у фазу бутонізації-початку цвітіння. Дослідження ростових
показників, вмісту вуглеводів, олії та її жирнокислотний склад, проводили на
кінець вегетації. Вихід олії, вміст жирних кислот визначали за методикою
Єрмакова А. І. [4], вуглеводів - за Починком Х. М. [5].
Серед технологічних властивостей рослин
сої виділяють: стійкість до полягання, розтріскування бобів при достиганні,
висота прикріплення нижнього боба, пристосованість до механізованого збирання
[1].
Відомо, що дія ретардантів реалізується внаслідок пригнічення донорної
функції листка у донорно-акцепторній системі цілої рослини через
гальмування росту основного акцептора –
пагона, і як наслідок, зменшення запиту на асиміляти [3].
Вивчення особливостей росту і розвитку рослин сої під впливом ретардантів
свідчить, що найбільший гальмівний ефект спостерігався за дії 1%-го
хлормекватхлориду на 13,18%,тоді як за дії 0,3%-го декстрелу на 10,59%, 0,5%-го
хлормекватхлориду на 12,24%.
Зміни висоти рослин супроводжувалися
зменшенням 5-6 і наступних міжвузлів при одночасному їх потовщенні. Висота
прикріплення нижнього боба по варіантах досліду знаходилася в межах 8,5 -12,3
см.
Серед всіх елементів структури урожаю чільне місце займає маса насіння. Цей
показник суттєво не відрізнявся від такого у контролі і найбільшого значення
маси 1000 насінин набував за дії 0,3%-го
декстрелу - 144,60±0,43, за дії 0,5%-го хлормекватхлориду - 143,0±0,20, 1%-го
хлормекватхлориду - 141,4±0,20, до – 141,20±0,07 г у контролі.
При дослідженні вмісту крохмалю та олії в насінні сої встановлено, що при
зростанні вмісту крохмалю за дії 1%-го хлормекватхлориду на 14,75% вміст олії в насінні зростав на 6,8% при
одночасному зменшенні відновлюючих цукрів, сахарози та суми цукрів. 0,5%-ний
хлормекватхлорид не впливав на вміст крохмалю, зменшувався вміст сахарози та
суми цукрів на 4,56% і збільшувався вихід олії на 4,22%; 0.3%-ний декстрел при
зменшенні вмісту крохмалю на 4,63% та суми цукрів на 15,05% позитивно впливав
на вихід олії, збільшуючи його на 3,91%.
Якість олії характеризується вмістом і співвідношенням жирних кислот.
Надлишок ненасичених жирних кислот є небажаним, оскільки обумовлює зростання
рівня холестерину в крові, збільшує ризик розвитку атеросклерозу, ожиріння. За
дії ретардантів зменшувалася сума ненасичених жирних кислот від 31,07% у
контролі до - 29,00% за дії 0,5%-го хлормекватхлориду. Лінолева кислота складає
більше половини всього жирнокислотного складу, її вміст зростав по варіантах
досліду і становив: у варіанті з 0,3%-ним декстрелом -59,23%, 0,5 та 1%-ним
хлормекватхлоридом відповідно - 59,72 і 59,96% проти 58,61% - у контролі. В
роботі [6] підкреслюється не лише значення вмісту поліненасичених кислот, але й
співвідношення між лінолевою і ліноленовою кислотами. Вважають, що
співвідношення між ними повинно знаходитися в межах від 4:1 до 10:1.
Застосовані препарати впливали на співвідношення вказаних кислот в зазначених
межах. Дія 0,3%-го декстрелу та 0,5%-го хлормекватхлориду призводила до
збільшення вмісту ліноленової кислоти, тоді як 1%-ний хлормекватхлорид
зменшував її вміст.
Таким чином, обробка рослин у фазу бутонізації - початку цвітіння
призводила до гальмування ростових процесів, які супроводжувалися змінами в
накопиченні різних форм цукрів та крохмалю. Ретарданти збільшували вміст олії,
0,3%-ний декстрел та 1%-ний хлормекватхлорид покращували структуру урожаю сої.
1.
Бабич А.О. Сучасне виробництво і
використання сої. К.: Урожай, 1993.-412 с.
2.
Деревянский В. П.
Соя. К.: 1994.- 216с.
3.
Кур’ята В.Г. Фізіолого-біохімічні
механізми дії ретардантів і етилен продуцентів на рослини ягідних культур: Дис.
... д. б. н. 03.00.12- К.; 1999.-318с.
4.
Методы биохимического исследования
растений // Под ред. Єрмакова А. И., Ленинград: Агропромиздат, 1987.- 234 с.
5.
Починок Х.Н. Методы биохимического анализа растений.-
К.: Наукова думка, 1976. – 334 с.
6.
Чехов А.В., Григорчук Н.Ф. Производство сои в мире и в Украине //Науково-технічний
бюлетень, 2002, с.164-173.
Голунова Людмила
Андріївна
8 099 29 69 182