Левченко О.М.

ІМВ НАУ

Стратегія управління активами

Стратегія управління активами включає реалізацію концепції управління дебіторською заборгованістю. В цілому від реалізації концепції управління активами залежить контроль та мінімізація ризиків, щодо дебіторської заборгованості. Впровадження методики управління активами починається з виділення організаційної одиниці (комітет управління і т.д.) повноваження якої будуть достатні для реалізації його функцій: розробка методик і регламентів; здійснення моніторингу; здійснення контролю.

Склад комітету визначається та затверджується внутрішнім регламентом підприємства: керівник; керуючий комітетом; фінансист (економіст); головний бухгалтер; аналітик. Комітет з управління активами є відповідальним за: розробку методики і регламентів; аналіз і моніторинг ефективності діяльності і рентабельності; стратегічний аналіз та моніторинг; підтримання ліквідності; прогнозування тенденцій в ринкових умовах; дотримання термінів звітності.

В ринкових умовах функціонування економіки учасники бізнесу повинні вміти читати бухгалтерську звітність, правильно її розуміти та оцінювати. Цьому сприяє методика аналізу, прийоми та способи якого дозволяють мати результати, які є підгрунтям для прийняття управлінських рішень. Одним із елементів фінансової стійкості підприємств є можливість зберігання рівноваги своїх активів та пасивів у внутрішньому і зовнішньому середовищі, що постійно змінюються в ринкових умовах.

Головна мета фінансової діяльності визначена у збільшенні активів підприємства, підтриманні платоспроможності та рентабельності, а також дотриманні оптимальної структури активів та пасивів балансу. Баланс підприємства – інструмент, який має велике значення. Це модель. Модель діяльності фірми, заморожена в певний момент, яка демонструє здатність компанії, на той час, продовжувати продавати свою продукцію і здійснювати постійні або додаткові інвестиції.

Активи комерційного підприємства звичайно в балансі відображені в двох групах нерухомість і поточні активи.

Нерухомість та інші основні засоби, як правило, придбаваються для довгострокового використання підприємством, її вартість суттєво не змінюється по величині за короткий відлік часу та відшкодовується тільки коли спливає термін функціонування підприємства. Поточні активи, як правило, включають готівкові кошти, дебіторську заборгованість, запаси, які в майбутньому переводяться в форму коштів (готівкову або безготівкову). Протягом поточного господарського періоду вказані активи постійно змінюються. На рисунку 1 у вигляді схеми представлена класифікація активів.

Дебіторська заборгованість безпосередньо пов’язана зі здійсненням розрахунків з постачальниками, бюджетом, іншими організаціями, підзвітними особами, робітниками та службовцями, які знаходяться в господарських відносинах. Операції по вказаних розрахунках, як правило, повинні здійснюватись у відповідності до діючого законодавства та визначених договірних відносин, дотримуючись встановленого терміну строку позовної давності. Враховуючи вимоги П(С)БО 10 “Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості”, затвердженого наказом МФУ № 237 від 08.10.1999 року, зареєстрованого в МЮУ 25.10.1999 року за № 725/4018, підприємства мають розробити Положення обліку дебіторської заборгованості, створенні резерву сумнівних боргів, та визначених норм та правил списання заборгованості за рахунок створеного резерву, а також визначення повноважень в прийнятті управлінських рішень щодо списання заборгованості посадовими особами.

Дебіторська заборгованість – це заборгованість підприємств, організацій, працівників даному підприємству. Наявність її свідчить про відвернення коштів з господарського обороту підприємств, що в свою чергу спричиняє фінансові труднощі. Недотримання договірної дисципліни і розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред’явлення претензій по боргах, які виникають, зазвичай приводять до значної частини невиправданої заборгованості, простроченої заборгованості та сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Рис. 1 Схема класифікації активів

Інформаційним забезпеченням аналізу дебіторської заборгованості є Баланс, дані журналів ордерів, дані аналітичного обліку рахунків, обіговий баланс на відповідну дату та за відповідний період, що аналізується (рік, квартал, місяць і .і.), матеріали попереднього аналізу, що має підприємство.

Однією із складових активів балансу підприємства є дебіторська заборгованість, яка має наступну класифікацію, представлену на рис. 2.

Рис. 2 Класифікація дебіторської заборгованості.

Задачі аналізу полягають у: виявленні розміру (абсолютної величини); динаміки; причин виникнення; розрізу статей балансу; складу; руху; витрат.

В процесі здійснення господарської діяльності дебіторська заборгованість вимагає кількісного та якісного аналізу за визначеними напрямками.

Рис. 3 Аналіз дебіторської заборгованості.

Задачі аналізу дебіторської заборгованості визначені в двох аспектах, а саме в оцінці та якості, рис.4

Рис.4 Задачі аналізу дебіторської заборгованості

Управління та засоби дебіторською заборгованістю: оформлення векселів; претензійна робота; позовна робота.