Экономические науки 10

Баюра Д.О., к.е.н., доцент, докторант,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В СВІТЛІ ТЕОРІЇ ГРУП

В акціонерних товариствах виникають складні корпоративні взаємостосунки між акціонерами та їх окремими групами, виконавчим органом товариства, які базуються на вирішенні проблем пов’язаних з корпоративним управлінням. Протиріччя між різними групами акціонерів або між акціонерами та виконавчим органом акціонерного товариства завжди приводить до виникнення корпоративних конфліктів.

Наші дослідження показують, що в акціонерних товариствах з ефективною системою корпоративного управління, як правило такі конфлікти вирішуються досить швидко і не впливають негативно на ефективність діяльності акціонерного товариства. Сама ж система корпоративного управління налаштована на формування безперервного процесу щодо подолання таких протиріч. Якщо, система корпоративного управління ефективна, то корпоративні конфлікти являються позитивним джерелом розвитку акціонерного товариства. І навпаки із-за неефективної внутрішньо корпоративної системи управління корпоративні конфлікти призводять до банкрутства товариства.

Корпоративне управління на відміну від інших видів управління підприємством спрямоване на задоволення спільного інтересу багатьох учасників акціонерних відносин – різних груп. Основоположником «теорії груп» в політології є Артур Бентлі, який неодноразово стверджував, що не існує групи не зацікавленої в ні чому [1, с. 17]. Мензур Ослон, який розвинув теорію груп і вважається одним із провідних фахівців в даній сфері стверджував, що є «необґрунтованим поширений у суспільних науках погляд, що групи діють у власних інтересах, тільки тому, що індивіди зазвичай діють так само» [1, с. 13]. З цього слід припустити, що не завжди в корпоративному управлінні акціонери зі спільними інтересами, наприклад міноритарні або мажоритарні групи акціонерів, намагаються реалізовувати свої спільні інтереси. Крім того, звичайно мета акціонерного товариства полягає в задоволенні інтересів всіх учасників корпоративного управління – акціонерів, працівників, керівництва тощо. В той же час, як показує практика вітчизняного корпоративного управління далеко не всі акціонерні товариства спроможні задовольняти інтереси учасників.

Виходячи із теорії груп можна поділити акціонерів на малі групи, до яких належать мажоритарні акціонери і великі групи, які складаються переважно з міноритарних акціонерів. З точки зору теорії груп на думку М. Ослона «у малих групах можлива добровільна дія, спрямована на досягнення спільної мети групи інтересів; проте здебільшого вона припиняється швидше, ніж досягає оптимального для членів групи рівня. У визначенні внеску кожного індивіда в досягнення спільної мети в малих групах виявляється цікава тенденція до «експлуатації» великого малим» [1, с. 13]. Дійсно це знаходить своє відображення в системі корпоративного управління, а саме власники контрольного пакетів акцій завжди нав’язують свої рішення органам управління акціонерних товариств. В той же час їм приходиться час від часу враховувати інтереси інших учасників корпоративного управління, а акціонерним товариствам коректувати свою корпоративну стратегію в бік задоволення інтересів всіх груп.

Отже, виходячи з теорії груп, мета корпоративного управління полягає в тому, щоб збалансувати інтереси учасників акціонерних відносин. Інтереси акціонерів можуть бути спільними, наприклад, полягати в отриманні високих дивідендів, зростанні цін на акції акціонерного товариства. Крім того у великих акціонерних товариствах (публічних) корпораціях існують як особисті так і суспільні інтереси. Чим більший розмір акціонерного товариства тим існують більше типів різних груп акціонерів. Це твердження необхідно враховувати при побудові системи корпоративного управління. Крім цього групи можуть мати й мають антагоністичні інтереси, які також по-різному проявляються в системі корпоративного управління.

Акціонерні товариства не мають можливостей витрачати великі кошти на підтримку різного роду лобістських організацій, наприклад щодо захисту прав дрібних акціонерів. В той же час, ніхто не може позбавити права дрібних акціонерів, які відчутно не впливають на стан корпоративного управління, користуватися його результатами. При цьому «обсяг колективного блага, що його член групи отримує безкоштовно за рахунок інших, надалі зменшуватиме його мотивацію за власні кошти забезпечувати більший обсяг цього блага. Відповідно, що більшою є група, то далі вона буде від отримання оптимального обсягу колективного блага [Див. 1, с. 43]. Саме це твердження стосується акціонерних товариств із розпорошеною акціонерною власністю, в яких представлені групи акціонерів з різними інтересами.

Виходячи із досвіду функціонування акціонерних товариств в Україні слід стверджувати, що саме кількість акціонерів або їх груп, опосередковано впливають на складність системи корпоративного управління та прийняття рішень органами управління акціонерного товариства. Врахування кількості акціонерів та груп в акціонерному товаристві на законодавчому рівні дозволить зменшити витрати на корпоративне управління та на створення невеликих акціонерних товариств.

Література.

1. Ослон Мензур. Логіка колективної дії. Суспільні блага і теорія груп/ Переклад з англійської, післямова Сергія Слухая. – Київ: Лібра, 2004. – 272с.