Секція «Економічні науки»

Підсекція №12

Соболь Л.В. Херсонський економічно-правовий інститут

Економічна вигідність лізингу як виду фінансово-економічної діяльності.

Задача відновлення парку сільськогосподарської техніки аграрних підприємств звичайно зводиться до фінансування її необоротних активів за рахунок власного чи позикового капіталу. Вибір конкретного варіанта здійснюється з урахуванням наступних факторів: достатності власних фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку компанії в майбутньому періоді; вартості довгострокового фінансового кредиту в порівнянні з рівнем прибутку, який можна одержати за рахунок інвестицій у нові засоби; співвідношення використання власного і позикового капіталу, що визначає рівень фінансової стійкості підприємства; можливості довгострокового фінансового кредиту для підприємства.

З огляду на ці фактори, а також опираючись на дані щодо фінансового положення українських аграрних підприємств, у найближчому майбутньому не має сенсу розглядати варіант покупки техніки за рахунок власного капіталу. Тому в даній роботі процес фінансування оновлення технічної бази сільгоспвиробників розглядається як варіант придбання техніки за рахунок кредиту чи в лізинг. Лізинг - це не тільки покупка, але і кредит, наданий лізингодавцем підприємству у формі наданої в користування техніки. Тому порівняння лізингу з покупкою в кредит є досить обґрунтованим. Однак, дати на це питання однозначної відповіді не можна, оскільки багатогранність лізингу як економічної категорії, вплив великої кількості чинників на його ефективність, правова й економічна невизначеність, притаманна лізинговому процесу, ускладнює завдання визначення економічної вигідності цього виду фінансово-економічної діяльності.

Оскільки лізинг є специфічною формою позичкового капіталу, він дозволяє використовувати більш гнучкі схеми інвестування. При проведенні лізингової операції, як правило, є фінансовий посередник - лізингова компанія, тому позичальник, сплачуючи лізингові платежі, одночасно розраховується з інвестором і лізингодавцем. Це означає, що лізингова операція буде ефективною за існування двох фундаментальних ознак: перша – використання дешевих кредитних ресурсів, які можуть зробити лізинг конкурентоспроможним порівняно з іншими формами інвестування, друга - існування податкових пільг для інвестора, що зробить для нього лізинг привабливою сферою вкладання коштів.

Щодо фінансової сторони аспекту даного вибору мова йде, про визначення більш дешевого фінансового інструменту оновлення технічної бази сільгоспвиробників. При цьому необхідно врахувати цілий ряд взаємопов'язаних та взаємозалежних об'єктивних і суб'єктивних чинників. На сьогоднішній день для багатьох аграрних підприємств, які вирішують проблему вибору джерела фінансування, саме фінансовий лізинг є найбільш ефективним механізмом залучення капіталу. Він розглядається як альтернатива довгостроковому кредиту. І при цьому немає потреби оформляти заставу як це робиться під час отримання кредиту у банку. Але, звичайно, всі ці операції не викликатимуть проблем лише за сприятливого податкового і правового середовища. Зважаючи на це, вітчизняні законотворці вирішили покращити умови для розвитку фінансового лізингу в державі, зокрема, у сфері оподаткування. Результатом цього стало прийняття нових нормативних документів - законів України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" різних періодів (дат прийняття). Проведемо аналіз ефективності придбання майна на умовах кредиту та фінансового лізингу. Це питання досліджувалося багатьма авторами, проте запропоновані методики переважно ґрунтуються на концепціях західної економічної науки, специфіка яких занадто обтяжлива економіко-математичними методами дослідження та містить велику кількість показників, які не характерні для нашої економіки. До того ж, в більшості випадків ці методики не враховують специфіку вітчизняного законодавства та умови, за яких суб’єкт підприємницької діяльності може залучити фінансові ресурси. І що головне для нашого дослідження, так це те, що у вітчизняній економічній науці практично не висвітлено порівняльної оцінки ефективності залучення фінансових ресурсів в аграрному секторі.

Для початку розглянемо ситуацію, коли аграрне підприємство залучає для придбання основних засобів банківський кредит. При розрахунку ефективності цієї операції позичальник повинен врахувати для себе те, що в податковому обліку на валові витрати можна відносити наступні платежі: проценти за користування банківським кредитом; страховий платіж на предмет майнового страхування; витрати, пов'язані з обов'язковою державною реєстрацією майна, оформлення договору застави, послуги банку при видачі кредиту; амортизаційні відрахування.

Виплата основної частини кредиту проводиться позичальником з прибутку після оподаткування, що означає для останнього втрату коштів за рахунок більшої частини сплати податку на прибуток.

А це означає, що діюча система оподаткування не виконує стимулюючої функції при залученні аграрним підприємством банківського кредиту, оскільки головний важіль стимулюючої податкової політики - амортизація основних засобів не має значного впливу на суму заощаджень позичальника при сплаті податку на прибуток та фактичного зменшення майна.

Тепер доведемо, що фінансовий лізинг має більше переваг перед банківським кредитом саме завдяки меншій порівняно з кредитом фактичній вартості майна. У вітчизняному законодавстві до цього часу належним чином не вирішено питання систематизації та уніфікації основних положень фінансового лізингу в бухгалтерському та податковому обліку. Сучасна специфіка укладання угод фінансового лізингу передбачає виплату лізингоодержувачем в складі лізингових платежів значно більшу частину вартості об'єкта лізингу (особливо в перший рік угоди - авансовий платіж плюс виплата частини вартості об'єкта лізингу) порівняно з сумою щорічних амортизаційних відрахувань. Це призводить до того, що різниця між частиною лізингового платежу, яка компенсується лізингодавцю в якості вартості об'єкта лізингу та сумою щорічних амортизаційних відрахувань повинна сплачуватися лізингоодержувачем з прибутку після оподаткування, що рівнозначно поверненню банківського кредиту.

Виходячи з усього вище викладеного, можна зробити висновок, що перевага фінансового лізингу перед банківським кредитом обумовлюється, насамперед, можливістю аграрного підприємства зрівноважувати у відповідному податковому періоді виплату частини вартості об'єкта лізингу з сумою амортизаційних відрахувань.

Продовжуючи дане дослідження, не можна обминути аналіз ефективності угоди оперативного лізингу, який використовують в роботі з аграрними підприємствами ТОВ "Перша Західно-Українська лізингова компанія" та ТОВ "Українська Лізингова Компанія". Стратегічний напрямок інвестування, обраний компаніями, здійснюється саме через механізм оперативного лізингу. На думку спеціалістів компанії, на сьогодні ця форма лізингу є найбільш прийнятною з точки зору захисту прав лізингодавця та дозволяє більш широко використовувати способи оптимізації оподаткування. Зазначимо, що згідно оперативного лізингу, амортизацію об'єкта лізингу проводить лізингодавець, а лізингоодержувач в повному обсязі відносить лізинговий платіж на валові витрати в звітному періоді. При цьому використовується схема, за якою в кінці договору об'єкт лізингу повертається лізинговій компанії, і в той же день реалізовується лізингоодержувачу за ліквідаційною вартістю 10,0%, тобто опиняється у власності аграрного підприємства.

За даною схемою дещо змінюється структура втрат аграрного підприємства. Стосується це, насамперед виплати однією сумою лізингового платежу та сплати лізингоодержувачем ліквідаційної вартості. Також ми спостерігаємо, що загальна сума щомісячних платежів зменшується порівняно з платежами за кредит та за фінансовим лізингом, що можна пояснити зменшенням за рахунок ліквідаційної вартості бази, на яку нараховується лізингова маржа. Зазначимо, що сума авансового платежу за оперативного лізингу вважається першим лізинговим платежем і в повному обсязі відноситься на валові витрати лізингоодержувача.

Все це дає змогу зробити висновок, що за вищеописаною схемою оцінки ефективності лізингових операцій, оперативний лізинг за умов сплати податку на прибуток вигідніший аграрному підприємству порівняно з фінансовим лізингом, і тим більше, з банківським кредитом. Проте, на нашу думку, в даному випадку ефективність схеми оперативного лізингу досягається завдяки використанню суб'єктами лізингової угоди головної позитивної функції саме фінансового лізингу - віднесення лізингового платежу в повному обсязі на валові витрати. При цьому оперативний лізинг не несе в собі ознак повноцінного оперативного лізингу, оскільки структура лізингового платежу не передбачає витрат по сервісному обслуговуванню, страхуванню об'єкта лізингу за рахунок коштів лізингодавця, витрат по обов'язковим ремонтам тощо.

Виходячи з цього, ми вважаємо, що зміни в законодавстві по відношенню до амортизаційної політики в лізингових угодах повинні чітко розділити оперативний та фінансовий лізинг, що дасть можливість повноцінно розвиватися кожній з цих форм, при цьому не плутаючи концептуальні положення двох різних за своєю економічною суттю операцій.