Стан пенсійної реформи в Україні

 

Кваснікова Г.С., доцент

Каф. Фінансів ХЕПІ

Пенсійна реформа є вагомим чинником політичної  та соціальної стабільності в країні. Вона має на меті підвищення рівня життя населення пенсійнего віку, а також активізувати темпи економічного зростання. Пенсійна реформа є одним з складних видів структурних реформ, тому що від неї залежить політичний та економічний баланси країни, вона певним чином коригує фінансові ресурси держави, впливає на функціонування ринків праці та капіталу, вона здійснює перехід від короткострокових економічних моделей накопичення та івестування до довгострокових механізмів.

Пенсійні фонди  в усьму світі вважаються потужними інвесторами економіки. Інвестиції, які спрямовують до прибуткових проектів, стають ефективним двигуном економічного зростання, а воно,  в свою чергу, гарантує створення  нових робочих місць, підвищує добробут населення і розширює можливості  вирішення багатьох  соціальних проблем суспільства.

Зміст пенсійного реформування в Україні полягає в переході до трирівневої пенсійної системи: солідарної, обов`язкової накопичуваної та недержавного пенсійного забезпечення.

Нині можливості солідарної системи пенсійного страхування дещо обмежено. Демографічна ситуація в Україні  погіршується і буде погіршуватись, що  призведе до збільшення числа пенсіонерів та фінансового навантаження на Пенсійний фонд. Із солідарної системи, тобто з першого рівня, розмір пенсій сягатиме не більше як 25-30% зарплати, а решту можна збільшити майбутньому пенсіонеру самому, відкладаючи гроші на другому та третьому рівнях, де пенсійна виплата буде залежити від суми “нарощених” накопичень.

Сутність другого рівня полягає в тому, що частина обов`язкових внесків до державної системи пенсійного страхування накопичуватиметься в єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на накопичувальних пенсійних рахунках громадян. Накопичена сума коштів буде власністю застрахованої особи, а в разі його смерті – успадковуватиметься. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни з метою одержання інвестиційного доходу і захисту від інфляції. У разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду у зв`язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду для фінансування пенсій із солідарної системи залучатимуться кошти державного бюджету.

 Очікується, що після запровадження даної  песійної системи у 2009 році інвестиційний ресурс пенсійних грошей за рік становитиме 3,34 млрд. грн., а за за п`ять перших років запровадження – 60 млрд. грн.

24 квітня 2007 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроект “Про запровадження накопичувальної системи загально-обов`язкового державного пенсійного страхування”. Відповідно до законопроекту перерахування страхових внесків застрахованими особами до Накопичувального фонду буде запроваджено починаючи з 1 січня 2009 року. Страхові внески запропоновано встановити в 2009 році у розмірі 2% з наступним підвищенням щороку на 1% (до 7%). Ці внески до названого фонду сплачуватимуться застрахованими особами, яким на день перерахування цих коштів не виповнилося 40 років. Очікується, що чисельність учасників накопичувальної системи пенсійного страхування в рік її запровадження становитиме 8,5 млн. осіб.

Важливою передумовою старту другого рівня є набуття позитивного досвіду функціонування третього рівня, тобто недержавних пенсійних фондів (НПФ).

Базовим документом для функціонування третього рівня системи став Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення, що набрав чинності з 1 січня 2004 р. За даними Державного реєстру фінансових установ зареєстровано 75 недержавних пенсійних фондів. Загальна чисельність учасників НПФ становить 138, 4 т. осіб, це дуже незначна чисельність, адже  загальна кількість зайнятого населення працездатного віку становить 19 млн. осіб. Пенсійні  активи НПФ становлять близько 118, млн. грн., або 0.04% загальних активів українських банків.

На Заході недержавні пенсії перетворилися на масовий вид соціальних гарантій. В країнах з розвиненою ринковою економікою кошти НПФ відіграють важливу роль на ринку капіталів і є найпотужнішими інституційними інвесторами. Пенсійні гроші належать до довгострокового інвестування, їх невипадково називають ще “довгими грошима”. В Україні нерозвиненість системи НПФ позбавляє вітчизняну економіку такого потужного фінансового ресурсу.

На жаль, поки що українське населення пасивно ставиться до своєї участі в недержавному пенсійному забезпечені. Серед основних стримуючих чинників працівники - майбутні пенсіонери називають недовіру до НПФ, відсутність коштів, належної інформації, побоювання втратити відкладені гроші. 

Для заохочення роботодавців в участі у недежавному пенсійному страхуванні державою надано спеціальні пільги. Так, передбачено можливість віднесення до валових витрат суми внесків, сплачених до НПФ на користь своїх працівників. Податкові ліміти цих відрахувань визначено на рівні не більше 15% заробітної плати кожного працівника за місяць та водночас не більше 140% суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи. Завдяки цим пільгам підприємтсво може легітимно зменшувати базу оподаткування на прибуток. Ці відрахування для роботодавця майже вдвічі нижчі від зарплатних нарахувань, а для найманого працівнка – пенсіонера, під час одержання накопичених сум доведеться сплатити тільки 0,6%, а не 15%  діючої нині ставки прибуткового податку, для 70-ти річних пенсіонерів цей податок взагалі скасовується.

Недержавне пенсійне накопичення позбавлено інфляційних та авантюрних ризиків. Законодавче поле передбачило потужні механізми диверсифікації добровільних інвестицій, які вкладаються  до надійних прибуткових галузей, що унеможливлює будь-які втрати. Прибутки від недержавних пенсійних внесків перевищують ставки банківських депозитів, цінних паперів та нерухомості, що стає вигідним для обох сторін страхування.

На нинішній час в Україні накопичувальний рівень пенсійного страхування поки що не запрацював, на що є низка  об`єктивних причин. Для запровадження другого рівня пенсійного забезпечення необхідно було виконати певні умови: досягти збалансованості коштів Пенсійного фонду, підготувати організаційно-технічну базу, створити інституційну структуру. Українська економіка теж  повинна бути готовою до ефективного використання довгострокового інвестиційного ресурсу – пенсійних грошей накопичувальної системи. Необхідно також, сформувати суспільну думку про необхідність запровадження другого та третього рівня пенсійного забезпечення, запроваджуючі спеціальні інформаційні програми, щоб ліквідувати недостатню проінформованість  населення про сутність  пенсійних реформ. Однак, головне полягає в тому, що необхідно вирішити основну  економічну задачу -  підвищення рівня доходів та заробітної плати працездатної частини населення, яка є базою для формування коштів солідарної та накопичувальної  пенсійної системи.