Секція Економічні науки: Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Гладкова О.В. старший викладач,

Борисенко А.Т. студентка 4 курсу

Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

Сучасний стан фондового ринку України

Функціонування ринкової економіки ґрунтується на функціонуванні різноманітних ринків, які можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукції (товарів та послуг) та ринки трудових і фінансових ресурсів. Найбільш розвинутим елементом фінансового ринку є ринок цінних паперів.

Розвиток ринку цінних паперів є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання, надає економіці певної гнучкості й мобільності, забезпечуючи можливість швидкого переливу ресурсів із одних галузей в інші та здійснення структурної перебудови виробництва.

Основу функціонування ринку цінних паперів становить діяльність емітентів. На початок 2006 року в Україні зареєстровано 33507 акціонерних товариств. На початку 2006 року розподіл власності виглядав так: нерезиденти володіють 21,8% акцій українських емітентів на загальну суму 27,6 млрд. грн., що на 1,4% менше, ніж у попередньому році; фізичні особи були власниками 23,3% акцій на загальну суму 29,5 млрд. грн, що на 2% більше, ніж аналогічний показник 2005 року.

Протягом 2000-2005 років спостерігається тенденція щодо стабілізації обсягів випуску цінних паперів. В 2005 року загальний обсяг випусків цінних паперів становив 62 млрд. грн.

Проблемою українського ринку є невеликі терміни обігу боргових інструментів. Так, термін обігу кооперативних облігацій на період до оферти становить 6-12 місяців, державних облігацій – два-три роки, а термін обігу єврооблігацій – три - п’ять років. На відміну від акцій і облігацій, поява яких зумовлена безпосередніми потребами відтворювального процесу, виникнення похідних цінних паперів викликане необхідністю перерозподілу цінових ризиків, основна економічна функція яких – надання суб’єктам механізму хеджування, тобто страхування від зміни цін на ринку капіталів. Ринок похідних цінних паперів – найбільш динамічний сегмент світових фондових ринків. В Україні процес реєстрації похідних цінних паперів розпочався 2000 року.

Професійну діяльність, крім основних учасників (емітентів та інвесторів), на вітчизняному організованому ринку цінних паперів на початок 2006 року здійснювали 1349 інфраструктурних учасників, що на 3,2% менше, ніж на початок 2005 року, але на 4,6% більше, ніж на початок 2001 року. На початок 2006 року діяло 10 саморегульованих організацій, з них 8 бірж і 2 торговельно-інформаційні системи; 142 зберігача цінних паперів; 352 реєстратори власників іменних цінних паперів; Національна депозитарна система та електронні торговельні системи, сформовані контрольні органи та органи захисту прав акціонерів

Однак, незважаючи на всі позитивні зрушення, з 2003 року на вітчизняному ринку цінних паперів склалася парадоксальна ситуація, за якої обсяги торгів на неорганізованому ринку істотно випереджають такі ж показники організованого ринку.

Наразі ринок корпоративних цінних паперів розвивається виключно на базі приватизації, наслідком чого є дефіцит ліквідних цінних паперів. Вторинні емісії, через свій незначний обсяг, не стимулюють збільшення його обігу на ринку. А це один із головних каталізаторів, що може дати новий імпульс для розвитку національного фондового ринку. В такій ситуації доцільно було б використання зарубіжного досвіду щодо впровадження такого виду цінних паперів, як „золота акція”. Питання впливу на діяльність акціонерних товариств є вкрай важливим. В Україні вже давно точаться дискусії про необхідність упровадження в акційні відносини „золотої акції”. Використовується цей вид цінних паперів передусім для підвищення ефективності економіки у процесі приватизації. „Золота акція” дає уряду право зберігати за собою одну акцію, яка не голосує, що дає змогу заборонити подальший продаж основного капіталу або реорганізацію підприємства. Маючи „золоту акцію”, держава завжди буде готова втрутитися в галузь, яка працює неефективно, але при цьому має стратегічне значення для країни.

Держава повинна створити довгострокову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи до поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку найважливіших нормативно-правових актів.

На нашу думку, є три основні проблеми щодо стратегічного розвитку ринку цінних паперів в Україні та оптимізації конкуренції на ньому: розвиток та удосконалення діяльності біржової системи; розбудова депозитарно-клірингової інфраструктури; формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через становлення на ньому рейтингової інфраструктури.

Стійкий, що стабільно функціонує, біржовий ринок цінних паперів є одним із чинників, що визначають інвестиційний клімат у країні, сприяють залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у найбільш перспективні сфери економіки. Все це актуалізує проблему виведення біржового ринку України з кризи, проведення суттєвих перетворень у технології організації і програмно-апаратному забезпеченні вітчизняних фондових бірж, підвищенні їх конкурентоспроможності.

Формування ефективної системи інфраструктурного забезпечення ринку цінних паперів в Україні є необхідною умовою для забезпечення ефективності його функціонування, а також підвищення привабливості для інвесторів.