Економічні науки / Економіка сільського господарства

УДК 338.45

Лушпіган С.С.

(Обласний центр “Черкасагропромпродуктивність”
Українського науково-дослідного інституту продуктивності
агропромислового комплексу)

Виробництво та використання соєвих культур в Україні, як шлях до підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкових трансформацій

Сучасне й майбутнє соціально-економічних перетворень у постіндустріальному суспільстві пов’язані з необхідністю подолання застарілих стереотипів мислення й догм, створення нової теоретичної та нормативної бази, а також прогресивних науково-обґрунтованих концепцій. Перехід нашої держави до ринкової системи господарювання засвідчив про необхідність проведення реформ, підвищення ролі держави у розвитку економіки, особливо, її аграрного сектора. Ефективне державне регулювання, як свідчать економічні показники галузі, необхідне для подолання кризових явищ і забезпечення подальшого інтенсивного розвитку АПК. Досвід таких високорозвинених країн, як США, Великобританії, Німеччини, Франції, агропромисловий комплекс яких довгий час, в тій чи іншій мірі, формується під впливом держави, доводить, що в умовах ринкової економіки ефективність аграрного виробництва значною мірою залежить від рівня державної підтримки галузі. Нові принципові підходи повинні стати основою стратегії й тактики держави в процесі реформування аграрного сектора економіки.

Зернове господарство є ключовою галуззю агропромислового комплексу України, де вироблення базових харчових продуктів є гарантія продовольчої безпеки країни.

Соя – одна з провідних культур світового землеробства, яка будучи найпоширенішою серед зернобобових і олійних культур, відіграє вирішальну роль у сільськогосподарському виробництві, технічній промисловості й медицині. В зерні цієї культури протягом вегетаційного періоду синтезується два урожаї – білку та жиру, а також більшості органічних речовин, які є в рослинному світі. В насінні сої міститься в середньому 38-45 % білку, 18-23 % жиру, 25-30 % вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини.

В Україні є всі необхідні природні та ґрунтово-кліматичні умови для вирощування вітчизняних високопродуктивних сортів сої, які не поступаються імпортним, з потенціалом урожайності 3,5-4,5 т/га.

Завдяки високій економічній ефективності, цінному хімічному складу, потенційним можливостям вирощування та зростаючому попиту на внутрішньому й світовому ринках виробництво сої збільшується досить високими темпами. Так у 1960-2000 рр. виробництво сої в Україні збільшилось у 5,4 рази.

За обсягом врожайності соя поступається лише зерновим колосовим культурам, кукурудзи на силос, зеленому корму, картоплі й однорічним кормовим культурам. Сама соя як бобова культура залишає в ґрунті 60-80 кг/га азоту і є добрим попередником для зернових, кормових, технічних і овочевих культур, отже є необхідною складовою ланкою при сівозміні.

При вивченні проблеми виробництва й переробки сої в США привертає увагу наявність Державної програми виробництва цієї культури, яка діє з 1941 р. Зазначена політика провадиться понад 50 років у формі державних позичок під закладання продукції.

Соєвий шрот, що виробляється традиційною технологією, яка гарантує практично повну інактивацію антипоживних речовин, являє собою майже ідеальний протеїновий корм. За існуючими стандартами, характерними для нього, є відносно високий вміст протеїну, який за амінокислотним складом майже не відрізняється від біологічно повноцінних кормів тваринного походження.

При заміні у тваринницькій галузі м’ясо-кісткового борошна, дріжджів кормових, макухи соняшникової та дерті горохової на екструдат сої, середньодобові прирости свиней збільшуються на 8-10 % у порівнянні з використанням вищезазначених традиційної технології м’ясо-кістковим на 1 ц приросту.

Соєвий екструдат необхідно використовувати в раціонах при годівлі, в першу чергу, свинопоголів’я; це забезпечить середньодобові прирости свиней до 590 г, знизити затрати корму на 1 кг приросту кормових одиниць до 4,6, перетравного протеїну – до 497 г і дозволить виключити з раціонів дефіцитні й дорогі м’ясо-кісткове борошно та кормові дріжджі, а це знизить затрати й вартість кормів на приріст у цілому і на 1 ц продукції.

У сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон під сою застосовують диференційований обробіток ґрунту. Раціонально поєднують глибокий, звичайний і поверхневий обробіток із використанням полицевих, плоскорізних, дискових, голчастих, комбінованих та інших ґрунтообробних знарядь. Але зважаючи на значне забур’янення полів, поки що основним є плужний обробіток ґрунту, який включає лущення стерні чи дискування й оранку, бажано гладеньку обертовим плугом. Одна з головних умов одержання високих врожаїв сої полягає в ретельному передпосівному обробітку ґрунту.

В Україні площі посіву сої все ще не стабільні, середня урожайність зерна порівняно зі світовими стандартами не висока, а виробництво далеко не відповідає потребам використання як на кормові, та і на продовольчі цілі.

Як доводить досвіт розвинутих країн білкову проблему потрібно вирішувати за більшою участю сої, з освоєнням нових технологій виробництва, переробки основаних на використанні соєвого шроту, борошна, білкових концентратів, текстурованих соєвих білків.

Для поліпшення кормової бази господарств необхідно підвищити якість кормів, удосконалити структуру виробництва кормових культур та централізувати цільове кредитування кормо-виробництва, створити сучасну матеріально-технічну базу для вирощування, переробки й зберігання кормів. Це найшвидший шлях виходу з кризи, підвищення культури землеробства, зміцнення економіки, формування доступних і відновлюваних ресурсів рослинного білка й олії за більш помірною ціною, підвищення рівня життя людей.

Отже, комплексний всебічний підхід та реальна державна політика в Україні, щодо організації виробництва і реалізації в умовах ринку сільськогосподарської конкурентоспроможної продукції, особливо соєвих культур, регулювання та нормування ринку сої економічними методами спроможні забезпечити країні передові позиції у світовому ринку в аграрному секторі економіки. Зрозуміло, що окресленні заходи потребують збільшення державних витрат. Однак, останнє в умовах неповної зайнятості населення сприятиме зростанню сукупного попиту, що стимулюватиме збільшення обсягів всього національного виробництва, досягнення економічного зростання, а це і стане основою піднесення рівня життя, як сільського так в всього населення України.

Література

1. Михайлов В.Г., Соколова Н.І., Заболотний Г.М., Солов’йова В.Ф. Якість екструдатів сої, отриманих на екструдерах вітчизняного виробництва // Вісник Вінницького державного сільськогосподарського інституту. – Вінниця. – 1997. – Вип. 3. – С. 43-45.

2. Побережна А.А. Економічні проблеми формування світових ресурсів і ринки // Економіка АПК. – К. – 2001. – Вип. 10. – С. 96-103.

3. Соколова Н.І., Заболотний Г.М. Використання продуктів переробки зерна сої в годівлі свинопоголів’я // Наук. зб. – Аграрна наука – селу. – Кам’янець-Подільський. – 1998. Вип. 6. – С. 229-231.

4. Соколова Н.І., Щербина О.З., Заболотний Г.М. Якість зерна українських сортів сої для переробки на харчові продукти і корм // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Наслідки наукових пошуків молодих вчених-аграрників в умовах реформування АПК», 1996. – Ч. 1. – С. 226.