Матвієнко П.В.

Київський інститут банківської справи

АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ БАНКІВ – АКТУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Сталий економічний розвиток в Україні можливий лише за умови достатніх обсягів інвестиційних ресурсів для здійснення структурних зрушень у господарському комплексі України. У зв’язку з цим першочерговим завданням державного управління є покращення інвестиційного клімату, активізація інвестиційної активності вітчизняних банків, накопичення інвестиційних ресурсів та їх концентрація на пріоритетних напрямках розвитку економіки. Вагому роль в активізації інвестиційної активності відіграють банки, які акумулюють та перерозподіляють тимчасово вільні кредитні ресурси.

В системі відтворення економіки України банківським інвестиціям належить важлива роль відновлення і збільшення економічного потенціалу, а відповідно і забезпечення високих темпів економічного росту. Кредитні вкладення банків в економіку в розвинутих країнах сягають значних масштабів і навіть перевищують обсяги ВВП. У порівнянні з цим, рівень кредитування української економіки вітчизняними банками є недостатнім. Він складав у 2006 році 46 відсотків від ВВП, тоді як в 1992 році - 54 відсотки від ВВП.

Відсутність ефективної державної інвестиційної політики призвела до того, що національне виробництво залишилось без достатніх для розширеного відтворення інвестиційних ресурсів. Саме довгострокові банківські кредити в економіку України є необхідною передумовою структурної перебудови виробництва, його розширення та оновлення виробничих фондів, але банки в довгострокові проекти вкладають свої ресурси дуже обережно, віддаючи перевагу проектам, здатним приносити великі прибутки в найкоротші терміни.

Основними причинами, що стримують надання банками довгострокових кредитів суб'єктам господарської діяльності, є високий рівень кредитних ризиків, короткостроковий характер ресурсної бази банків, неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність реальної гарантії повернення ними кредитів та ліквідної застави, неефективна система оподаткування, відсутність ринку ефективних інвестиційних проектів, низька капіталізація вітчизняних банків тощо. Серед основних чинників, що негативно впливають на інвестиційну активність в Україні, слід також зазначити: високий рівень процентних ставок за банківськими кредитами; нестабільність законодавства; необхідність отримання численних узгоджень у разі кредитування та оформлення застави від Фонду державного майна України, податкових органів; відсутність можливості отримання у заставу землі; відсутність дієвого стимулювання з боку держави фінансово-кредитних установ при оподаткуванні інвестиційних активів [1, c. 46]. 

Для активного залучення комерційних банків – одного з найрозвинутіших на сьогодні ринкових інститутів – для досягнення основної мети – розвитку економіки і підвищення його ефективності, держава повинна вирішити триєдине завдання: стимулювати створення комерційними банками достатнього для здійснення інвестування власного капіталу і забезпечити його збереженість; забезпечити зниження ризику в інвестиційній діяльності; забезпечити дохідність коштів, вкладів банків в інвестиції [2, c. 269].

В цих умовах актуальним завданням державного управління є створення ефективного трикутника “Держава – Банки – Виробництво”, який забезпечив би мобілізацію і спрямування українських фінансових ресурсів на інвестиційні потреби виробника і захищав законні права вітчизняного кредитора. З цією метою необхідно здійснити ряд першочергових заходів:

- переглянути існуючу систему резервування коштів комерційних банків у напрямку зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов’язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням;

- удосконалити механізми рефінансування комерційних банків з одночасним стимулюванням їхньої інвестиційної діяльності;

- забезпечити підвищення рівня концентрації банківського капіталу шляхом підвищення капіталізації та платоспроможності банків;
- запровадити систему державної компенсації відсотків за кредитами під інвестиційні проекти, визначені Кабінетом Міністрів України, розробити механізми сплати податків за інвестиційними кредитами тільки після реалізації відповідних проектів;
- знизити податкове навантаження шляхом зменшення податків на виробничу діяльність і фонд заробітної плати, вивільнення від оподаткування прибутків банків і підприємств, що спрямовуються у виробничі інвестиції;
- запровадити правові, економічні та організаційні механізми формування земельного ринку і іпотечного кредитування під заставу землі з метою поліпшення інвестиційного клімату в АПК та підвищення його ефективності;
- запровадити прозорий порядок реалізації заставного майна та механізм ефективного захисту прав кредиторів, унеможлививши уникнення боржником повернення взятих позик; 
- прийняти рішення щодо виключення податкових органів з системи майнових відносин, які є основою застави за банківськими кредитами. Змінити підходи щодо мораторію на продаж майна державних підприємств;

- створити Фонд довгострокового кредитування, який акумулюючи державні кошти та кошти НБУ, міг би цілеспрямовано направляти їх на реалізацію технологічно вагомих для країни інвестиційних проектів через надійні українські банки;

- створити передумови для залучення коштів громадян та інших довгострокових ресурсів на рахунки у банках тощо.

Основним принципом державного управління має стати формування умов для капіталовкладень у національну економіку, в реальних товаровиробників, які реалізують власні проекти та наповнюють ринок високоякісними вітчизняними товарами. Держава повинна проводити таку фінансово-грошову політику, яка б створила умови для розвитку потужних банків, здатних фінансувати великі інвестиційно-інноваційні проекти. Необхідна чітка програма стимулювання нарощення капіталів банків, яка дозволить створити могутню фінансово-банківську систему, здатну мобілізувати достатні обсяги інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямках розвитку економіки.

Список використаних джерел:

1. Матвієнко В.П., Матвієнко П.В. Філософсько-економічні погляди. – К.: Наук. Думка, 2003. – 304с.

2. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2001. - 320с.