Історія/1.
Вітчизняна історія.
К.і.н., доц. Чубіна Т.Д.
Черкаський
державний технологічний університет, Україна
Володимир Потоцький: хроніка життя
Володимир (Wlodzimierz) Потоцький граф Пилява (1789 – 1812 рр.) - полковник кінної артилерії.
Народився 05 травня 1789 р. в м. Тульчині, був сином відомого тарговичанина Станіслава Щенсного
Потоцького і Жозефіни Амалії з родини Мішків.
Володимир Потоцький був спадкоємцем
маєтків Daszów і Podwysockie.
Отримав вдома належне виховання, потім навчався в Німеччині. Приблизно в 1806
р. виставив в Daszowi полк регулярних козаків на
російсько-турецькій війні, за що отримав від царя Олександра І звання
полковника російської армії. В цьому ж році став керівником міліції уманського
повіту. 26. липня 1808 р. виступив як доброволець до армії Варшавського
князівства і одержав звання капітані в генеральному штабі.
24 жовтня цього року був призначений
капітаном батареї артилерії. На основі королівського декрету Фридерика Августа від 01 грудня 1808 р. Потоцький
організував на власний кошт компанію кінної артилерії з повноваженням вибору до
неї солдат з усього війська Варшавського князівства, а 04 грудня. отримав
призначення на керівництво тієї компанії, яка налічувала чотири шестифунтові гармати і п’ять осіб обслуги.
Після утворення на початку 1809 р. другої компанії кінної артилерії
капітаном Романом Солтикою, Потоцький був призначений
21 березня 1809 р. шефом ескадрону і керівником обох компаній, до складу яких
входило чотири шестифунтові гармати і два
шестидюймові гранатомети, або разом 12 знарядь. Під час австрійсько-польської
війни 1809 р. Потоцький 19 квітня відзначився під Рашином,
а пізніше під Сандомиром (18-20 травня), де здобув
окоп і де був поранений. За участь у кампанії 1809 р. 14 червня 1809 р. був
відзначений кавалерським Хрестом Почесного Легіону. В тому ж році одержав
Кавалерський Хрест Військового ордену Варшавського Герцогства. (Virtuti Militari). 15 липня 1809
р. Володимир Потоцький на чолі попередньої польської стражі брав участь у
захопленні Кракова. 20 березня 1810 р. одержав звання полковника, а після
реорганізації кінної артилерії, згідно з королівським декретом від 30. березня
обійняв керівництво над двома ескадронами артилерії, названими полком.
24 березня цього року Володимир Потоцький отримав відставку
за власним бажанням, заручившись обіцянкою, що в разі потреби повернутися, він
не втратить старшинства. Тоді Потоцький відправився до своїх маєтків на
Україні, яким загрожувала конфіскація з боку російської влади. Зі своїх доходів
він призначив великі суми на військові цілі. Помер, хворіючи на тиф 08 квітня 1812
р. в Кракові. Як писали сучасники, він був молодиком «незвичайних, найбільших
надій, відрізнявся відвагою і винятковою красою».
Був одружений із Теклею (померла в 1870
р.), дочкою Хероніма Сангушко,
воєводи волинського (котра після смерті чоловіка уклала таємний шлюб з
камердинером Миколаєм Томасом). Володимир Потоцький мав двох синів: Станіслава
(1808-1874 рр.) і Володимира (народився 1810 р.), учасника повстання 1830 - 1831
рр.
Вдова поставила Потоцькому пам’ятник
роботи B. Thorvaldsena в
кафедральному соборі на Вавелю, де він був
представлений як лицар білого мармуру в рамі з готичних арок. Оживлена статуя Thorvaldsena (під ім’ям Włodzimierz)
згадується в акті «Akropolis» S. Wyspiańskiego.
Література:
1. Bigoszewska W. Potocki Włodzimierz // Polski Słownik Biograficzny. –
Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk – Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej
Akademii Nauk – Tom XXVIII/1. – Zeszyt 116. – 1984-1985. – S. 229-230.
2. Dworzaczek
W. Genealogia. – W., 1959.
3. Kossakowski S.K. Monografie
historyczno-genwalogiczne niektórych rodzin polskich. – W., 1860.
4. Niesiecki K. Herbarz Polski. /
Wyd. S.N. Bobrowicz. – Lipsk, 1841. – T. VII.