Педагогічні науки - 5

Грінкевич Т.М.

Сумський державний університет

Роль науково-дослідницької роботи у формуванні клінічного мислення студентів

Соціально-економічні проблеми суспільства, прагнення України стати європейською державою і приймати участь у створенні європейського простору значно підвищують вимоги до рівня підготовки висококваліфікованих і компетентних фахівців, особливо майбутніх лікарів. Вони повинні володіти не тільки запасом теоретичних знань, практичних навичок, але і добре орієнтуватись в непередбаченій клінічній ситуації, бути готовими приймати нестандартні рішення в залежності від стану хворого, інтегруватись в нове суспільство.

На сучасному етапі розвитку медичної науки постає завдання не тільки зберегти набутий інтелектуальний потенціал нації , але й примножити успіхи в медичному забезпеченні населення, підвищити рівень культури спеціалістів, надати новий імпульс в наукових пошуках, знайти дієві способи формування клінічного мислення, сприяти розвитку інтерактивності молодих фахівців. Першочергового значення в цьому плані набуває гуманітаризація освіти, залучення студентів до науково-дослідницької роботи та формування клінічного мислення.

Для досягнення вагомих результатів в процесі виконання науково-дослідницької роботи стосунки зі студентами мають бути демократичними, нерегламентованими. Неможна забувати відому істину, що успіх професійної діяльності на 85% залежить від особистості спеціаліста, його схильності до пізнавальної активності. Тому, насамперед, потрібно створити у студента позитивну мотивацію до творчої дослідницької діяльності, забезпечити широкі можливості для самореалізації його, не обмежуючи активного самовираження. Пізнавальна мотивація дозволяє студенту відчути свою причетність до процесу творчості і являється потребою.

Немаловажне значення в цьому процесі має принцип добровільності у виборі теми дослідження. В цьому плані науковий пошук має бути з врахуванням актуальності проблем сучасної медичної науки, новітніх підходів рішення проблем в поєднанні з вподобаннями та мотивами науковця. Створення передумов для виникнення пізнавальної дослідницької активності і розвитку клінічного мислення є необхідною складовою формування особистості майбутнього лікаря.

Пізнання, усвідомлення, засвоєння знань швидше здійснюється через призму інтересів, запитів та потреб самого студента. В зв’язку з цим елементи педагогічного підходу в процесі виконання науково-дослідницької діяльності мають бути різносторонніми, актуальними і дієвими. Замало знати спеціальну літературу, новітні досягнення медичної науки, потрібно навчитись спілкуватись з хворими, вміти вислухати їх скарги, проаналізувати клініко-лабораторні дані, опанувати спеціальні прийоми обстеження хворого.

Разом з тим, поглиблення знань, пошук відповідної тактики майбутнього лікаря і прийняття правильного рішення при невідкладному стані хворого будуть забезпечені, лише тоді, коли науковець в атмосфері спільної праці буде поряд з викладачем приймати участь в обговоренні історії хвороби, результатів лікування на медичних нарадах та патологоанатомічних конференціях. Це спонукає студента до наукового пошуку, вдосконалення навичок роботи з літературою, активує дослідницьку діяльність, розширює його кругозір. Зрозуміло, що викладач має бути незаперечним авторитетом, зразком для наслідування та володіти високим науковим потенціалом.

Досвід роботи зі студентами –науковцями показав, що саме вони стають першими претендентами на місця в аспірантуру і активно поповнюють викладацький склад кафедр. Особливу значимість у студентів 3 – 4 курсів набувають як збагачення запасу знань, навичок, так і творчий пошук, ініціатива, готовність свідомо сприймати нову інформацію, що породжує бажання реалізувати її в медичній практиці.

З другого боку, студент-науковець повинен виступати з доповідями на наукових конференціях, приймати участь в оперативних втручаннях. Це стимулює його до самовдосконалення, викликає задоволення результатами творчої діяльності, спонукає до критичного перегляду своєї особистості, сприяє інтелектуальному розвитку.

Таким чином, науково-дослідницька діяльність стає обов’язковою в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, створює мотивацію пізнавальної активності, розвиває і поглиблює клінічне мислення як складова частина формування особистості майбутнього лікаря.

Література:

1. Лисицын Ю.П., Журевлева Т.В. Перспективы развития медицины в XXI веке // Актуальные проблемы истории медицины. – Сумы, СумГУ, 2005.

2. Харди И. Врач, сестра, больной. – Будапешт, Kiado, 1988.