Педагогічні науки 2

Ковальчук В.Ю., Білецька Л.С., Силюга Л.П., Стасів Н.І.

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, Україна

Вплив сучасних методів навчання на піднесення математичної культури студентів педагогічних вузів спеціальності «Початкове навчання»

під час вивчення курсу «Математика»

У законі України „Про загальну середню освіту” відзначається, що початкова освіта – невід’ємна складова частина загальної середньої освіти, основними завданнями якої є оволодіння учнями основами наукових знань, що стануть базою для подальшого вивчення окремих предметів; виховання національної самосвідомості, формування творчої особистості.

Студенти педагогічних вузів спеціальності «Початкове навчання» –майбутні вчителі початкових класів повинні бути готовими до виконання поставленої мети у процесі своєї майбутньої професійної діяльності.

Це аргументує необхідність досконалого опанування студентами спеціальності «Початкове навчання» під час навчання у вузі теоретичними основами курсу «Математика» і методикою викладання початкового курсу математики.

Інтенсивний розумовий розвиток студентів досягається у процесі тривалої навчально-виховної роботи: набуття міцних знань, формування практичних умінь, навичок, стійкого пізнавального інтересу до навчання. Складовою частиною загального розвитку студентів у процесі навчання математики є формування високого рівня математичної культури.

Одним із засобів організації цілеспрямованої і систематичної роботи над розвитком студентів, формуванням математичної культури у процесі вивчення курсу математики є навчальні завдання. Виконуючи їх, студенти оволодівають новими математичними знаннями, прийомами активізації розумової діяльності, закріплюють і вдосконалюють уміння та навички.

Розв’язуючи математичну задачу, студент знайомиться із ситуацією, що в ній описана, з математичною теорією до її розв’язання, пізнає нові методи розв’язання або нові розділи математики. Інакше кажучи, розв’язуючи математичні задачі, студент набуває математичних знань, підвищує свою математичну культуру.

Розв’язування математичних задач привчає виділяти умови і висновки, дані і шукані величини, знаходити спільне; порівнювати і протиставляти факти. Цей процес виховує правильне мислення, і перш за все привчає до повноцінної аргументації. У студентів формується особливий стиль мислення і збереження формально-логічної схеми міркувань, лаконічність висловлювань, чітка розмежованість ходу мислення, набування навичок правильного використання і розуміння математичної символіки.

Значення математичних задач полягає у тому, що вони:

1.Сприяють розвитку пізнавальної діяльності учнів та формують цілісний розвиток та математичну культуру студентів: сприймання, уявлення, уваги, пам”яті, мислення, мови.

2.Допомагають формувати творчі здібності студентів, елементи яких проявляються в процесі вибору найбільш раціональних способів розв”язання задач, в математичній чи логічній кмітливості.

3.Дозволяють студентам глибше зрозуміти роль математики в житті, виробляють стиль міркувань, потребу у чіткій аргументації.

4.Допомагають підвищити інтерес студентів до математики, сприяють розвитку їх математичних здібностей, формують математичне мовлення та культуру записів.

Під навчальними розуміємо функції задач, спрямовані на формування у студентів системи математичних знань, умінь і навичок (як передбачених програмою, так і розширюючих і поглиблюючих її зміст) на різних етапах засвоєння. Навчальні функції задач можна поділити на функції загального, спеціального і конкретного характеру.

Під загальними навчальними функціями розуміють функції задач, які мають місце в процесі навчання не тільки математики, а й всіх предметів природничо-математичного циклу; спеціальні навчальні функції задач - це загальні функції, співвідносні тільки з вивченням математики; конкретні навчальні функції задач - часткові види із спеціальних функцій.

До числа загальних функцій задач відносяться ті, які спрямовані на формування в студентів основних понять (на рівні уявлень, засвоєння, закріплення); різних зв’язків між поняттями (від роду до виду, внутріпредметних, міжпредметних); провідних ідей, законів, принципів, положень; різних зв”язків між провідними ідеями, законами, судженнями).

Розрізняють кілька типів задач згідно навчальної функції:

1) Задачі на засвоєння математичних понять. Відомо, що формування математичних понять успішно проходить за умови ретельної клопіткої роботи над поняттями, їх означеннями і властивостями його означення; необхідно розібратись у смислі кожного слова – означення, чітко знати властивості поняття, що підлягає вивченню. Такі знання набувають перш за все при розв”язанні задач і виконанні вправ.

2) Задачі на оволодіння математичною символікою. Найпростіша символіка вводиться в початковій школі та в У-УІ класах (знаки дій, рівності та нерівності, дужки, знаки кута, паралельності і т.д.). Правильному використанню символів слід вчити, розкриваючи їх роль і значення в процесі розв”язування задач.

3) Задачі для навчання доведенням. Навчання доведенням – одне з найголовніших завдань навчання математики. Найпростішими задачами, з розв”язання яких практично начинається навчання доведенням, є задачі-питання та елементарні задачі на дослідження. Розв’язання таких задач полягає у знаходженні відповіді на запитання і доведення. Метою розв’язання задач – питань є осмислення, уточнення понять, що вивчаються, і зв’язків між ними.

4) Задачі для формування математичних умінь і навичок.

Навчальну роль відіграють такі задачі:

а) задачі, які передують вивченню нових математичних фактів; вони сприяють концентрації уваги на ідеях, поняттях, методах математики;

б) задачі за допомогою яких вводяться нові поняття і методи;

в) задачі, які утворюють проблемну ситуацію з метою формування нових знань.

Застосовуючи спеціальні прийоми навчання студентів працювати з математичним текстом викладач не тільки досягає кращого засвоєння ними математичної мови, а й створює умови для розвитку самостійності, активності студентів у навчанні, виробляє у них навички організації своєї праці. Адже, знання – це результат правильно організованої діяльності того, хто навчається.

Відомо, що відтворення та сприймання інформації, записаної математичною мовою, викликає в студентів певні труднощі. Це пояснюється насамперед тим, що математична мова має значно менше "надмірностей", ніж, наприклад, мова художніх творів. Щоб полегшити сприймання математичних текстів, застосовують наочність, а найчастіше – графічні зображення (навчальні таблиці, таблиці-інструкції, таблиці, що служать засобом відшукання способу розв'язання задачі, таблиці для усних обчислень, таблиці-довідники).

Особливе місце серед них займають завдання з термінологічним спрямуванням. Розв’язуючи їх, студенти розвивають здатність і потребу в актуалізації знань (впорядкуванні знань, досвіду, умінь застосувувати їх в новій ситуації). Для методики такої роботи характерні: зв'язна розповідь, аналіз даних розв'язань, коментоване розв'язання задач студентами, переписування зразків запису розв'язань. Корисною також є ще одна форма активізації уваги студентів – порівняння результатів виконаних дій із зразком. Для цього використовуються математичні диктанти.

У навчанні за нині чинними програмами мова студентів помітно збагатилась елементами математичної мови. Активніше поповнюється математичний словник студентів термінами, символами, виразами, правилами, означеннями. Тому слід розглядати вправи на чітке формулювання студентами завдань, прикладів і задач, своїх думок та міркувань, пояснень, висновків, відповідей з використанням потрібних математичних термінів.