НАУКА И ИННОВАЦИИ - 2007

Секция „Педагогические науки”

Подсекция 5 „Современные методы преподавания»

Кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Закіров В.Х., Харківська державна академія культури, доцент Бондалетов І.Г., Харківська державна академія культури, кандидат технічних наук Закіров С.В., Харківській університет повітряних сил, Цигановська Н.В., Харківська державна академія культури, Веретельникова Н.А., Харківська державна академія культури

Оцінка небезпечних і шкідливих чинників для життя студентів методом соціального опитування.

Вступ. Навчання студентів у вищих навчальних закладах це складний процес, який може мати негативи, викликані, серед інших, недоліками викладанні дисципліни „Безпека життєдіяльності”, низьким рівнем вивчення особистих чинників небезпек студентів. Як відомо у всіх ВУЗ-ах України вивчення дисципліни „Безпека життєдіяльності” здійснюється згідно єдиної програми [1]. При цьому не враховуються професійна орієнтація закладу, умови мешкання студентів, навчальна матеріально-технічна база та ін. Виховна робота як правило базується на знаннях та життєвому досвіду викладачів, керівного складу факультетів. Не враховується погляд самих студентів на чинники їх небезпек. Тобто вікова проблема „батьків та дітей” вирішується однобічно з боку батьків. Одним з шляхів вирішення проблеми може стати проведення соціологічних опитувань щодо визначення шкідливих чинників для життя студентів, що найчастіше трапляються. Проведення опитувань традиційним підходом методом випадкового вибору респондентів може дати суттєво недостовірні результати з наступного. Відповіді на питання про небезпеки життя вимагають звісної долі зосередженості, відокремлення, оскільки мова торкається суттєво особистих, навіть інтимних сторінок. Більш достовірні дані можливо одержати шляхом проведення відповідних опитувань на практичних заняттях по дисципліні „Безпека життєдіяльності”. За основу можна взяти методику, яка запропонована З.М. Яремко у [2]. Таким чином, мета цього повідомлення роботи є визначити можливість удосконалення якості викладання дисципліни „Безпека життєдіяльності”, шляхом соціологічного опитування студентів щодо визначення шкідливих чинників для життя студентів, що найчастіше трапляються. Матеріал базується на досвіді роботи Харківської державної академії культури (ХДАК).

Завдання. На підставі соціологічного підходу провести статистичну оцінку небезпечних чинників для життя людини, використовуючи бальну систему. Підсумки опитування пропонується використовувати у навчально-виховної роботі. З метою підвищення якості викладання дисципліни „Безпека життєдіяльності” за підсумками опитування необхідно більш уваги приділяти тим небезпечним чинникам, що на погляд студентів з’являються найбільш шкідливими. При проведенні заходів виховної роботи доцільно мати на увазі особисту на думку студента небезпеку, у процесі перебування в стінах вищого навчального закладу, в колективі студентів гуртожитку та ін.

Зміст роботи. Базова методика статистичної оцінки небезпечних чинників для життя людини заключається у наступному. Студентам пропонується оцінити небезпечність для життя жителя України 25 чинників, , за такою шкалою: найнебезпечніший чинник (на думку студента) - оцінено в 25 балів, а далі — 24, 23, 22 і до останнього, який вважається найменш небезпечним - в 1 бал. Зрозуміло, маючи неоднаковий життєвий досвід студенти по-різному оцінюють небезпечність того чи іншого чинника, тому одержані результати треба статистично обробити. Для кожного чинника підраховують кількість балів, які йому визначили студенти, цю суму ділять на кількість опитаних студентів і одержана величина служить середньою оцінкою небезпечності того чи іншого чинника: чим вона є більшою, тим небезпечніший чинник. При цьому середню оцінку трактують як ризик. Але така трактова не зовсім відповідає поняттю ризик, оскільки при відповідях студенти мають на увазі як кількісну, також якісну сторінки, тобто ступень вагомості чинника небезпеки. Класичне поняття ризик має тільки кількісну трактову.

При відпрацюванні методики в ХДАК внесені зміни у формування деяких запитань з урахуванням профілю академії.

Випробування методики було проведено на практичних заняттях дисципліни „Безпека життєдіяльності” у 2006-2007 навчальному році серед студентів першого курсу. Основна мета при цьому було перевірити робото здатність методики та визначення шляхів її удосконалення. Отримані результати треба розглядати як попередні, але вони дають можливість сформувати деякі підсумки. Підсумки свідчать, що методика має рацію, але її треба доопрацювати. При відповіді студенти достатньо коректно оцінюють чинники, які вони добре знають. При оцінці малознайомих або екзотичних чинників студенти зазнають певні труднощі, тому надають їм вагову оцінку аби як. Такими чинниками з’являються, наприклад атомна енергія, авіаційний транспорт та ін. Загальна оцінка формується як підсумок особистого досвіду, досвіду знайомих та вмикає як кількісний також якісний показники. Враховується як частота також ступінь особистої небезпеки чинника, тобто об’єктивний та суб’єктивний показники. Це впливає на загальну оцінку не тільки чинника даного класу, а ї на оцінку інших мало вагомих факторів.

Розділити об’єктивний та суб’єктивний показники можна наступним .

Чинники, що запропоновані пропонуються студентам, як базові. При цьому вони мають право сформулювати деякі інші, виходячи із особистих міркувань. Давати пояснення чому вони так зробили не обов’язково. Студентам пропонується вибрати тільки ті чинники, які представляють для кожного з них реальну загрозу. Перелік чинників розташовують у порядку очікуваної частоти їх прояв на основі особистого досвіду, знань, досвіду знайомих. За міру ризику пропонується прийняти відношення кількості оцінок чинника на конкретної позиції до загальної кількості опитуваних. Наприклад, як що зі 100 студентів 23 студента очкують найбільш небезпечним автомобільний транспорт, визначили його на перше місто, ризик даного чинника 0,23, або 23%.

За результатами опитування можна провести якісну оцінку чинників. Для цього треба опрацьовувати дані за кожною позицією. Всі чинники, які студенти віднесли до першої позиції, віднести до ризику першого рівня важкості, до другій позиції – другого рівня важкості і т. д. Методика була випробувана викладацьким складом кафедри фізичної культури і здоров’я ХДАК. Попередні дані свідчать, що студенти різних курсів по різному оцінюють шкідливі фактори. Крім того, підсумок залежить від умов мешкання студента, його спеціалізації та інших об’єктивних та суб’єктивних факторів.

Висновок. Підсумовуючи викладене, зауважимо, що точність оцінки підвищується із збільшенням кількості опитаних і залежить від професії, віку та статі людини, умов мешкання та ін. Пропонується обговорити методику, що запропонована, запропонувати об’єднання зусиль різних ВУЗ-ів при рішенні визначеної проблеми.

Література

1. Безпека життєдіяльності: Навч. Прогр. нормативної дисципліни для вищих закладів освіти/ Міністерство освіти України. – К.: Міністерство освіти України, 1999. – 21с.

2. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / З.М. Яремко– К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 317 с.

3. Бондалетов І.Г. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій/ І.Г. Бондалетов, В.О. Афанасьєв, Н.В. Цигановська; Харк. держ. акад. культури. Каф.фіз. культури і здоров’я. – Х.: ХДАК, 2003. – 120 с.