Педагогические науки

5. Современные методы преподавания

Вереітіна І.А.

Одеська державна академія холоду

ПІДГОТОВКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ В КОМП’ЮТЕРНОМУ КЛАСІ

Лабораторія – це інструмент, який добре працює тоді, коли хороший вчитель розробляє хороші навчальні матеріали.

Е.С.Фрідман

Інформатизація освіти полягає у реалізації комплексу заходів, направлених на підвищення рівня підготовки спеціаліста шляхом розширення сфери використання можливостей комп’ютерних технологій у навчальній роботі. Крім того, є актуальною підготовка студента до швидкого сприйняття, обробки, відображення та використання інформації, що надходить [1].

Реформа освіти в Україні це не тільки впровадження європейських стандартів освіти, а і пошук особистого шляху у наданні освітянських послуг - в першу чергу адаптованих до засобів звичного отримання інформації студентською молоддю. Інформаційні технології - основний засіб при досягненні пріоритетних навчальних цілей. Комп’ютер є універсальним засобом, який дозволяє не тільки формувати у студентів знання, уміння та навички, але й розвиває його особистість, задовольняє пізнавальні інтереси, шляхом надання можливості зворотного зв’язку щодо аналізу, виправлення помилок та переробки інформації. Інформатизація створює додаткові можливості для стимулювання у студентів творчого мислення, посилює значущість їх самостійної роботи, а в умовах кредитно-модульної системи спрощує поточний контроль та самоконтроль самостійної роботи.

Специфіка іноземної мови як навчальної дисципліни, потребує створення для студентів умов для цілеспрямованої, систематичної і наповненої мовної практики, що забезпечує оволодіння іноземною мовою як засобом комунікації. Таких умов студенти не можуть мати, навіть у невеликих навчальних групах, при традиційних методах викладання.

Виходячи з того, що вивчення іноземної мови слід орієнтувати на професійну діяльність майбутнього фахівця, необхідно, перед розробкою практичних занять провести консультації з провідними викладачами спеціальних кафедр навчального закладу по визначенню основних тем, які слід опрацювати на практичних заняттях та під час самостійної роботи. Системний підхід до видів мовної діяльності і підбору вправ щодо їх опрацювання як модульної одиниці дає можливість планувати заняття в певній системі з урахуванням послідовного формування відповідних знань і навичок, а також приймати до уваги конкретні цілі кожного заняття. Практичні роботи повинні складатися по тематичному принципу. Оскільки текст на іноземній мові є одним із джерел одержання поширеної фахової інформації, необхідно, щоб тематика і зміст текстів не тільки відповідала вимогам програми, але й задовольняла нові інтереси і професіональні потреби студентів. При розробці практичного заняття з іноземної мови слід орієнтуватися на:

1. Інформативність вправ (зміст текстів та вправ повинен сприяти підвищенню загальноосвітнього та професійного рівня студентів);

2. Комунікативну цінність та посильність матеріалу (вправи складаються з урахуванням мовної підготовки та мовного досвіду студентів, що стимулює їх до висловлювання власних думок);

3. Забезпечення формування умінь та навичок по всім видам мовної діяльності (вправи з усного мовлення повинні сприяти навчанню читанню та розумінню тексту, що в свою чергу впливає на збагачення та розвиток усного мовлення);

4. Забезпечення можливості індивідуалізації та диференціації процесу навчання (відбір вправ, їх кількість та складність слід проводити з урахуванням темпу роботи, здібностей, інтересів, мовної активності та підготовки як кожного студента окремо, так і групи в цілому);

Під час підготовки до практичного заняття необхідно також чітко встановити обсяг завдань для самостійного виконання студентами в поза аудиторний час, а також обрати форми педагогічного контролю.

Окремо слід зупинитися на питанні відбору вправ для виконання. Засвоєння мовного матеріалу досягається шляхом виконання деякого числа вправ, з додержанням певної їх послідовності. Основним змістом процесу засвоєння вважається поетапне формування умінь і навичок з наступним засвоєнням матеріалу. До практичної роботи можуть бути включені підготовчі та мовні вправи. Підготовчі вправи направлені на оволодіння мовним матеріалом. Їх мета - напрацювати уміння та навички застосування, пізнавання і розуміння у мові цього матеріалу в залежності від мети вивчення матеріалу. Студенти повинні оволодіти прийомами по використанню мовного матеріалу при усній комунікації. Підготовчі вправи є основою для переходу до виконання мовних вправ. Крім того, підготовчі вправи до мови чи читання повинні забезпечити систематизацію та повторення матеріалу, вивченого раніше. Між різними видами підготовчих вправ існує відмінність. Вона полягає у тому, що одні вправи потребують від студентів зосередження зусиль на окремих мовних явищах, при цьому мало уваги приділяється змісту, а інші навпаки, потребують більше уваги приділити змісту, а не граматичній формі.

Комунікативний характер мовних вправ забезпечує найбільш раціонально організовану практику. Важливою характеристикою мовних вправ є наявність ситуації. Шляхи створення ситуації різноманітні: використання конкретних фактів, явищ і дій (тут бажано використовувати факти та явища, що викладені у навчальному тексті конкретної практичної роботи), усний або письмовий опис умов для створення віртуальних ситуацій, використання аудіо – або відео наочності (цьому в значній мірі допоможуть персональні комп’ютери).

1.Передтекстові підготовчі вправи. Перша і друга вправи – лексичні, на введення та опанування лексикою по темі. Студенти бачать на екранах моніторів таблицю, де в лівій колонці – англійські (українські) слова, а під таблицею виписаний переклад цих слів. При цьому, при більш високому рівні знань студентів групи, переклад слів можна не надавати, а запропонувати студентам перекласти слова самостійно, або з використанням словника. Після заповнення таблиці студенти читають слова (повторюють за диктором або вчителем). Другою вправою можна запропонувати знаходження у тексті інтернаціональних слів, та виділення їх іншим кольором, що буде під час читання тексту сприяти розумінню тексту. Це можуть бути також вправи на засвоєння правил словобудування, на оволодіння багатозначністю слів, граматичними омонімами, та інші вправи що розвивають мовну здогадку. При одночасному вивченні граматичної теми, доцільно включити вправи на закріплення граматичного явища, суть якого пояснив викладач та студенти додатково прочитали у граматичному довіднику, який встановлено до програмного забезпечення кожного комп’ютера. При цьому у вправах використовується лексика першої та другої вправи. Речення повинні бути короткими та доступними для розуміння і перекладу. Послідовність виконання вправ повинна зумовлюватися характером операцій, що виконуються. Кожна операція з мовними формами повинна бути підготовчим етапом для наступної вправи.

Текст студенти читають самостійно вголос після прослуховування читання диктора або викладача. Важливим є те, що одночасно з читанням студенти мають можливість бачити ілюстрації до тексту, і ця наочність допомагає студентам краще запам’ятати, про що іде мова. При навчанні читанню з загальним охопленням змісту, дуже важливо навчити студентів бачити структуру речення та умінню користуватися «орієнтирами» типу стройових слів і формальних ознак. Це уміння у подальшому полегшить пошук основної думки абзацу або тексту. Тому студентам необхідні вправи по скороченню речень, виділенню основної думки абзацу, і це мають бути вправи, що включають до себе матеріал вивчаємого тексту.

2. Післятекстові (мовні) вправи. Розділивши післятекстові вправи умовно на тренувальні і синтетичні, продовжимо практичну роботу виконуючи тренувальні вправи з формально – інформаційною опорою (текстом). До цієї частини увійдуть, наприклад, відповіді на запитання по тексту, доповнення речень пропущеними словами або прийменниками, доповнення речень необхідною інформацією, обрання потрібної форми дієслова, складання плану тексту, складання речень з використанням таблиці, формування словосполучень, синонімічних та антонімічних пар та ін. Не слід забувати, що підбір лексичного матеріалу для вправ кожної практичної роботи повинен здійснюватися виходячи із словника – мінімуму даної практичної роботи та тих, що вже виконані. В залежності від рівня підготовки групи можна включити до практичної роботи вправи з інформаційною опорою, при виконанні яких студент може спиратися на лексичні одиниці, вивчені на занятті, але озвучувати при цьому інформацію, знайому йому із інших джерел.

Особливо важливо продумати ефективну систему контролю. Ми пропонуємо організацію самоперевірки та взаємоперевірок для поточного контролю із використанням програми Тест [2]. Позитивним у цій системі є те, що після виконання кожної практичної роботи студент не тільки перевіряє свій рівень засвоєння матеріалу, виконуючи тест, складений викладачем, але й може скласти тест самостійно і запропонувати його одногрупнику, який, в свою чергу, має можливість не тільки виконати тест товариша, а й знайти, вказати йому на можливі помилки та виправити їх.

На початку семестру викладачу слід ознайомити студентів із планом роботи та вимогами по виконанню практичних робіт, розповісти, із чого складаються практичні роботи, який порядок їх виконання та перевірки.

Перед проведенням практичної роботи викладач повинен підготувати практичну роботу у повному обсязі та помістити її у відповідну папку з файлами, яка створюється для кожного окремого студента окремої групи. Таким чином, на занятті студент знає, де знаходяться завдання для виконання практичної роботи, і у нього не виникає труднощів з її виконанням.

Література:

1. Elaine S. Friedman. An investigation into the efficiency of the language laboratory in foreign language teaching. “Audio – visual Language Journal”, 1969, No.2

2. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. М.:ВЛАДОС, 1994

3. Вереітіна І.А. Тестовий контроль якості навчання англійській мові./Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції

«Наукова думка інформаційного віку – 2007». 16 – 31 березня 2007 р.

т.6 - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007.- с. 54