Педагогічні
науки/2.Проблеми
підготовки спеціалістів
Куренкова К.М.
Державний вищий навчальний заклад
«Харківське медичне училище»
ДО ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР
Сучасна система вищої медичної освіти в Україні інтенсивно модернізується
відповідно до вимог Болонської угоди, впровадження положень якої дозволяє
узгодити зусилля освітян щодо створення єдиного європейського освітнього простору,
забезпечити підготовку фахівців на гідному рівні. Активне співробітництво між
фахівцями медичної справи з різних країн за багатьма напрямами дозволяє
системно узагальнювати результати міжнародних досліджень та інноваційного практичного
досвіду в медичній сфері, визначати етапи подальшого реформування системи охорони
здоров’я й згідно з цим вносити необхідні фундаментальні зміни у професійну підготовку
майбутніх медичних працівників.
Особливий інтерес у контексті нашого дослідження
викликає діяльність Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), яка була
створена як міжурядова організація в системі ООН ще в 1948 р. Її провідними завданнями
на сьогоднішній день є такі: 1) планування людських ресурсів, тобто підготовка в
різних країнах достатньої кількості висококваліфікованих спеціалістів для системи
охорони здоров’я, здатних до ефективної реалізації національних програм з цього
питання; 2) забезпечення оптимального співвідношення різних категорій медичного
персоналу, чиї послуги відрізняються високою ефективністю та якістю; 3)
просування в систему вищої медичної освіти передових інноваційних навчальних програм
і планів; 4) досягнення релевантності та ефективності медичної освіти й освіти
робітників сектора охорони здоров’я загалом [2, с. 17-19].
Зокрема, у програмних документах ВООЗ зазначається,
що в реалізації регіональної й національної стратегії охорони здоров’я важливе
місце відводиться медичним сестрам, роль яких у наданні населенню доступної
медичної допомоги постійно збільшується. У свою чергу, зростання обсягу нових медичних
послуг, підвищення вимог до якості їхнього виконання зумовлює необхідність
внесення систематичних змін у професійну підготовку медсестринського персоналу,
забезпечення постійного підвищення рівня їхньої кваліфікації [3, с. 333-334].
Для можливості поширення цінних теоретичних і практичних
доробок серед фахівців медичної справи, визначення подальших перспектив
розвитку медичної освіти представниками ВООЗ було проведено ряд важливих
міжнародних конференцій, саммітів, зустрічей. Так, у 1988 році в Единбурзі було проведено Всесвітню конференцію з
медичної освіти, на якій було сформулювало дванадцять основних принципів її реформування,
а саме: 1) забезпечення релевантного
середовища для навчання; 2) побудова змісту освіти з урахуванням національних
пріоритетів в медицині; 3) перенесення акцентів на попередження захворювань,
стимулювання здорового способу життя, підтримання здоров’я; 4) забезпечення
активного навчання протягом всього життя; 5) досягнення професійної
компетентності як мети професійної медичної освіти; 6) включення до системи
підготовки викладачів медичних училищ просвітницької, педагогічної складової; 7)
інтеграція науки та клінічної практики; 8) здійснення відбору абітурієнтів з
урахуванням розвиненості інтелектуальних та інших необхідних для медичної
справи професійних якостей; 9) координація діяльності, зв’язок медичної освіти
з практичними послугами охорони здоров’я громадян; 10) забезпечення
збалансованої підготовки медичних працівників різного типу залежно від
національних потреб; 11) кооперація між робітниками системи охорони здоров’я,
мультипрофесійна освіта; 12) забезпечення постійної професійної післядипломної
медичної освіти протягом всього життя [2, с. 21].
Під керівництвом фахівців ВООЗ у Казахстані в 1993
р. у було проведено першу нараду спеціалістів із сестринської справи та
акушерства щодо відпрацювання загальної стратегії розвитку медсестринської
справи у незалежних державах, які раніше входили до складу СРСР. Другу нараду
для фахівців цього профілю було організовано в 1994 р. у Киргизії. Третю нараду з визначеної проблеми було проведено у Швеції.
На цій нараді, зокрема, було обговорено питання вдосконалення підготовки
медичних сестер, наближення її змісту до міжнародних стандартів [1].
Слід також зазначити, що на конференції в Единбурзі,
що проходила за участю представників
ВООЗ, було визначено організаційну структуру медичної освіти. На думку
експертів, вона включає чотири ієрархічні рівні: 1) глобальний; 2)
регіональний; 3) національний; 4) інституційний (рівень навчального закладу).
Зокрема, на вказаній конференції було започатковано низку регіональних і
національних проектів, реалізація яких відбувається дотепер [2, c. 21].
Отже, можна підсумувати, що на сьогодні існує багато
наукових праць, науково-методичних матеріалів, присвячених питанню підвищення
якості професійної підготовки майбутніх медсестер. Тому розв’язання цього
складного завдання на рівні окремого вищого навчального медичного закладу насамперед
вимагає ретельного аналізу визначеного змісту освіти на глобальному,
регіональному й національному рівні, праць провідних науковців, опублікованих
науково-методичних рекомендацій з цього питання, з’ясування специфіки функціонування даного навчального
закладу.
Література:
1.
Вороненко Ю.В., Чернишенко Т.І. Реформування
медсестринської освіти в Україні // Медсестринство
України. – 1998. – № 1. – С.5-12.
2.
Медицинское
образование в мире и в Украине. – Х: ИПП «Контраст», 2005.
3.
Шегедин М.Б. Медсестринство у світі. –
Львів: Край, 1999. – 400 с.