Ковальова Г. М.

Донбаська державна машинобудівна академія

Щодо використання фахової термінології на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням) у технічному вузі

Оскільки Міністерством освіти у технічних вузах передбачено викладання дисципліни „Українська мова (за професійним спрямуванням)”, викладач-філолог, на наш погляд, в першу чергу зобов’язаний всіляко сприяти підвищенню культури української мови, намагатися зробити усе можливе для забезпечення високого рівня сприйняття студентами української мови, рівня гідного вищого навчального закладу. Підвищенню цього рівня, певною мірою, має сприяти дана стаття.

Хотілося б звернути увагу на два моменти:

1) яким чином викладачі-мовники використовують фахову термінологію на своїх заняттях з української мови (за професійним спрямуванням);

2) на деякі норми української літературної мови, що їх, як доводить практика, часто-густо порушують.

Працюючи у технічному вузі, викладач-мовник намагається зокрема пристосувати здобуті студентами у школі мовні знання і навички з української мови до стилю наукової літератури (вузькофахової і загальнонаукової); вивчити і навчити правильно використовувати галузеву наукову термінологію; виробити практичні навички правильного використання різних видів мовних норм.

Пропонуємо конкретно розглянути порушення деяких норм літературної мови, які поетапно розглядаються студентами на лекційних і практичних заняттях відповідно до тематики робочого плану. Зауважимо також, що порушення цих норм зустрічається як у фаховому мовленні, так і під час звичайної розмови на побутовому рівні.

1.Орфоепічні.

Для української вимови в основному характерна досить чітка вимова голосних і приголосних звуків (на відміну від російської мови). Порівняйте вимову голосних: „спицыальный”-спеціальний; „ультима”-ультимо; „мадификацыя”-модифікація; „апирант”-операнд і т. д.

Важливим також є правила постановки наголосу в словах (іноді неправильне наголошення у мовному потоці спричинює аналогія до російської мови). Порівняйте: узкий

-вузький ( а не вузький ); распад-розпад ( а не розпад ); разлад-розлад (а не розлад ); упругая-пружна ( а не пружна ).

До того ж існують проблеми постановки наголосу у загальновживаних словах (вимова, завдання, запитання, щипці, фаховий, листопад, черговий і т. д.)

З метою усунення зазначених помилок та підвищення мовленнєвого рівня в цілому на кожному занятті наголошуємо на необхідності постійно працювати зі словником. У будь-якому словнику української мови слова подаються з позначкою наголосу.

Звертаємо увагу й на деякі відмінні від російської мови звуки. Серед них: дж, дз, щ-шч та ін.

Існуючі орфоепічні норми, звичайно ж, не обмежуються сказаним вище. Більш повно ці норми вивчаються на практичному занятті в межах вивчення теми „Норми української літературної мови”.

2. Морфологічні.

Серед цих норм чи не найбільші труднощі викликають закінчення іменників другої відміни однини чоловічого роду у родовому відмінку. Фахова термінологія тут не виняток. На заняттях звертаємо особливу увагу на цей пункт і повторюємо ці норми протягом усього курсу. Ілюстративним матеріалом тут можуть бути фахові терміни: двигуна, редуктора, тріода, ковша, ампера, опору, дебету, маршрутизатора, відпалу, верстата, інсайдера і таке ін. ( відповідно до конкретного напряму підготовки тієї чи іншої групи ); або ж терміни загальнонаукові ( механізму, відсотка, сектора, семінару та ін. )

Особливої уваги заслуговують правила вживання іменників з числівниками два, три, чотири. Такі сполучення досить часто зустрічаються при перекладі фахових текстів українською мовою.: 2 підшипники, 3 виміри, 4 фланці і т. д.

Чи не найбільш характерною вадою для студентів є неправильне вживання відмінкових форм числівників. Знання цих правил і вміння ними користуватися має велику вагу у технічному вузі, бо точні науки оперують числами постійно.

Існує група правил щодо відмінювання числівників, і викладачі-мовники намагаються якнайуважніше ставитися до їх вивчення зі студентами на своїх заняттях. Наведемо ілюстрацію до деяких з цих правил (місця, де найчастіше трапляються помилки, підкреслено):

1) Вчені оперували чотирма тисячами трьома ста шістдесятьма вісьмома схемами.

2) Було опрацьовано близько шістнадцяти тисяч дев’ятисот п’ятдесяти спеціальних термінів.

3. Синтаксичні.

Для того, щоб удосконалити навички студентів у побудові речень українською мовою, на практичних заняттях зокрема пропонуємо завдання на складання речень з певними словами ( наприклад, під час розгляду паронімів і синонімів ), словосполученнями чи зворотами, характерними для тієї чи іншої професійної галузі.

На особливу увагу заслуговують випадки перекладу російських структур з дієприкметниками. Активні дієприкметники в українській мові вживаються досить рідко. Тому існує тенденція замінювати їх описовими зворотами. Порівняйте:

1) Материал, требующий осторожности при обращении. (рос.) – Матеріал, що потребує обережності при користуванні. (укр.).

2) Влияющее на человека излучение. (рос.) – Випромінювання, що впливає на людину. (укр.).

3) Энергия, приводящая в движение механизм. (рос.) – Енергія, що приводить у рух механізм. (укр.).

При опрацюванні синтаксичних і стилістичних норм вважаємо доцільним на кожному практичному занятті виконувати невеличкі вправи на переклад наукових текстів відповідно до професійного напряму підготовки студентської аудиторії. До того ж вправи на переклад допомагають одночасно виявляти й аналізувати різні мовні явища, що також поліпшує мовну культуру студентів у цілому.

Зроблений аналіз використання фахової термінології на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням), звичайно ж, не охоплює всіх можливостей її застосування упродовж вивчення курсу. Це лише деякі особливості.