Гринюк Оксана Степанівна
Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова
До питання афіксальних віддієслівних іменників на позначення
дії сучасної німецької мови
Афіксація
– морфологічний спосіб творення слів за допомогою афіксів. На відміну від основних
морфем афікси не виступають самостійно, а лише в зв’язку з дериваційними базами
(основними морфемами чи словами) будови слова. Вони мають як і основні морфеми
лексично-визначальне значення. Вони можуть транспонувати основне слово в іншу
частину мови чи модифікувати значення слова, та самостійно вони не можуть бути
основою слова.
З твірною основою
та словотвірним формантом пов’язаний особливий вузол проблематики в теорії
словотвору. Так, проблема лінгвістичного статусу такого словотвірного форманта,
як суфікс, не знайшла до сих пір однозначного вирішення, хоча на перший погляд
все здається зрозумілим. Лінгвісти майже єдині в тому, що словотвірний суфікс сам по собі не
володіє лексичним значенням. В процесі ж деривації він виконує дві функції:
по-перше, приймає участь в створенні нового слова, по-друге, служить “характерним
показником лексичного узагальнення” [1], тобто ідентифікує входження своїх дериватів в
конкретний лексико – семантичний клас. Тому правомірно приписати суфіксальному
форманту узагальнююче, тобто класифікуюче значення, що й робиться в більшості
робіт зі словотвору.
Словотвірний
суфікс оформлює слово категоріально у визначений клас слів. Словотвірний
префікс не може ні змінити клас слів, а ні його уточнити. Словотвірні
префікси є категоріально немаркованими [2]. В порівнянні з основними морфемами,
афікси мають абстрактне значення, та є переважно односкладовими: вони
складаються з однієї голосної та однієї або більше приголосних: ge-, -ung, -e, -ei, -elei, -erei, -er та ін.
Інвентар
словотвірних морфем є багатший і менш закритий, ніж флексійних морфем, він у більшій
мірі підлягає змінам.
Для
того, щоб визначити значення похідного слова, необхідно зрозуміти, яке значення
мають суфікси і який внесок вони роблять у зміст лексичного значення похідного
слова. Існують різні думки про роль та співвідношення компонентів внутрішньої
форми слова – основи та форманта. З одного боку, висловлюється точка зору про
те, що “основу суфіксального слова неможна вважати його основним компонентом” [3], тому що саме
формант, а не твірна основа, визначає той понятійний клас (предмети,
процесуальні ознаки), в який входить конкретне похідне слово [4].
Існує
і інша точка зору: основа слова виступає в смисловому плані в якості основного
компонента, афікс надає їй додаткового змісту, а при поєднанні значень основи
та афікса утворюється значення похідного слова. У семантиці похідного слова
беруть участь два значення: значення основи та значення афікса [5].
Ще у
ранніх роботах зі словотвору відзначалося, що “взагалі функція афікса у тому,
що він дає можливість побачити ту ж основу в іншій перспективі, в одному з її
бокових висвітлень, а тому і взагалі афікс може мати деякий зміст тільки тоді,
коли він застосовується до деякої основи, а не існує сам по собі” [6]. З цього
виходить, що якщо основа має декілька значень, то і суфікс повинен мати ці ж
значення. “Якщо б у мові спостерігалися тільки процеси безпосередньої мотивації
одного знаку іншим, словотвір носив би характер складання змістів, і серед
похідних переважали би прості формації” [7].
Щодо визначення
словотвірного афікса існують такі думки:
1.1 словотвірний афікс як “граматична морфема”;
1.2 афікси
виступають в якості носіїв значень лексичних;
1.3 афікси
володіють значенням не потенційним, а актуальним.
На відміну від значень афіксів, значення
основи можуть розглядатися як частини більш складних значень. Значення, що
передаються афіксами, входять до складу значень цілих слів, які можна
розкласти, а самостійно, як окремі значення не існують, тобто “суфікс реалізує
в похідному слові те значення, на яке його орієнтує основа мотивуючого слова”.
Звідси, на нашу думку, виходять уявлення, що приводять до замкненого кола:
основи визначають значення суфікса, а суфікс приєднується до основ, тому, що
вони мають відповідне значення.
Суфіксальні
похідні реалізують свою багатозначність головним чином за рахунок багатократної
дії процесу суфіксального словотвору. Це означає, що більшість значень похідних
мають свої відповідності в семантичних структурах похідних слів, тобто “скільки
значень є в семантичній структурі похідного “слова, стільки разів може мати
місце акт суфіксації” [8]. Дослідники наголошують, що суфікс багатозначний в
системі мови. Якщо суфікс полісемічний і має декілька значень, то і похідне
слово повинно мати ці ж значення.
Складна
морфологічна структура афіксального похідного, яка складається як мінімум із
двох компонентів, обумовлює реалізацію двох різновидів парадигматичних
відношень в словотворі: на основі формальної спільності та на основі спільності
семантичної. Похідне слово як результат словотвірного акту вступає в
парадигматичні відносини першого виду – за формальною ознакою – з похідним, яке
утворене за однією словотвірною моделлю (спільність афікса), а також в
парадигматичні відносини другого виду – за семантичною ознакою – з похідним на
основі спільної основи (члени однієї дериваційної парадигми) чи кореня
(словотвірне гніздо).
Ступінь
продуктивності словотвірної моделі в основному залежить від словотвірного
афікса. Така залежність проявляється в наступних моментах.
Смислова
структура самого афікса впливає на його власну продуктивність та на
продуктивність моделі. Якщо смислова структура у афікса багатозначна, то він
“обслуговує” декілька понятійних категорій. До таких продуктивних суфіксів
відносяться: -heit, -keit, -schaft, та власне
суфікс, за допомогою якого утворюються віддієслівні іменники на позначення дії
–nis.
Продуктивність
того чи іншого афікса залежить від словотвірних зв’язків даного афікса,
словотвірні ж зв’язки залежать від його смислової структури. Якщо смислова
структура афікса не вичерпується одним категоріальним значенням, то він має
широкі можливості для сполучення з багатьма семантичними групами твірних основ,
що свідчить про його продуктивність.
Ступінь
продуктивності словотвірної моделі залежить від семантичної валентності афікса,
який входить до її складу, а також від кількості лексико-семантичних класів
твірних основ, з якими визначений афікс має семантичну валентність.
Продуктивні та
непродуктивні афікси, обслуговуючи визначені понятійні категорії, у тісній
взаємодії з твірними основами утворюють продуктивні чи непродуктивні
словотвірні моделі, які співвідносяться між собою в однаковому категоріальному
значенні.
Література
1.Степанова М.Д. Словообразование современного
немецкого язика. М.: Издание
л-ры на иностр. языках, 1953. – 375с.
2.Fleischer W,
Barz I. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache. – Tübingen: Niemeyer. - 1995. - 382s.
3.Скороходько Э.Ф. Вопросы теории
английского словообразования и ее применение к машинному переводу. – Киев: Изд-во
Киевского гос. ун-та, 1964. – 116с.
4.Шандрин В.И. Ономасиология производного
имени в английском языке. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 1996. – 146с.
5.Царев П.В. Продуктивное именное
словообразование в современном английском языке. – М.: Наука, 1991. – 240с.
6.Винокур Г.О. Избранные работы по
русскому языку. – М., 1959. – 492с.
7.Щерба Л.В. Языковая система и речевая
деятельность. – Л.: Наука, 1974. – 428с.
8.Каращук П.М. Словообразование
английского язика. – М, 1977. – 303с.