Соломчак Н.Ф., Мойсеєнко Н.В.

Україна, Івано-Франківськ, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Мотиваційний компонент процесу навчання англійської мови у студентів вищого навчального закладу

Розв’язання проблем удосконалення підготовки висококваліфікованих спеціалістів і підвищення якості навчання становить об’єкт цілого ряду теоретичних досліджень та пошуку практичних рішень. Найсуттєвішим у наш час є знаходження внутрішніх резервів інтенсивного розвитку навчального процесу у вищих навчальних закладах.

У зв’язку з цим однією з центральних проблем педагогіки вищої школи виступає дослідження мотиваційної сфери особистості як фактора ефективності учбової діяльності, який включає в себе необхідність вивчення усвідомлюваних мотивів, здатних активізувати особистість у процесі пізнання.

Аналіз практики викладання англійської мови у вищому навчальному закладі показав, що підручники та методичні розробки, які використовуються в процесі навчання, ще недостатньою мірою враховують роль і значення мотиваційної сфери студентів, міру та характер взаємозв’язку мотиваційної готовності до засвоєння знань, до оволодіння способами такого засвоєння з конкретними методичними прийомами.

Аналіз літературних джерел, а також спостереження у процесі власної викладацької роботи дозволили сформулювати таку гіпотезу: найбільш продуктивною з точки зору опанування англійською мовою є така структура мотиваційної сфери студентів, у якій домінуючими є мотиви професійного досягнення, що підкріплюються процесуальними комунікативними та пізнавальними спонуками. Вона може бути сформована за допомогою модифікації традиційної методики викладання англійської мови у вищому навчальному закладі та переструктурування змісту предмета.

Учбова діяльність завжди буде спонукатися рядом мотивів. Найбільш продуктивними вони будуть за умови їх повного усвідомлення, а ядром учбової діяльності студентів є учбова самосвідомість, під якою розуміється усвідомлення тими, хто навчається, мотивів, цілей, прийомів навчання та самого себе як суб’єкта учбової діяльності, який організує, спрямовує та контролює процес навчання.

Аналіз літературних джерел дозволяє зазначити, що кожний із дослідників, які вивчають проблему мотивації, пропонує свою більш-менш детальну структуру мотиваційної сфери суб’єкта навчання, підкреслюючи при цьому значення домінуючих мотивів. При цьому класифікації провідних спонук (так зване бажане, або преферативне домінування) характеризуються значним розходженням.

Мотиви преферативного домінування повинні визначатися за певними критеріями. Такими критеріями доцільно обрати: а) дієвість мотиву (здатність ініціювати діяльність); б) відповідність мотиву провідній діяльності та віковим особливостям суб’єкта навчання; в) зв’язок з позитивними емоційними переживаннями.

Умовами формування та розвитку мотивів професійного досягнення у студентському віці також виступатимуть: сформоване професійне уявлення студентів; чітко визначена та усвідомлена кінцева мета навчання; розуміння практичної значущості та зв’язку з кінцевою метою кожного окремо взятого заняття, кожного виду роботи; використання репродуктивно-виконавчої та проблемно-розвивальної стратегій введення мети навчання, при наданні переваг останній; використання методів емоційної регуляції в учбовій діяльності; відпрацювання системи навчальних дій, що одночасно виступає умовою формування та розвитку пізнавальних мотивів навчання.

Умовами формування і розвитку пізнавальних мотивів навчання визначаються: ведення навчального процесу на рівні функціональних можливостей студента, максимальна опора на діяльність, пов’язану із мисленням; емоційна атмосфера навчання; сприятливе спілкування в навчальному процесі, активізація учбової діяльності студентів.

Як різновид пізнавальної мотивації в процесі навчання англійської мови виділяється лінгвопізнавальна мотивація, яка полягає в позитивному ставленні тих, хто навчається, до самої мовної матерії та вивчення основних якостей мови. Можна визначити два шляхи її формування: опосередкований (тобто через професійні та комунікативні мотиви) та безпосередній, шляхом стимулювання пошукової діяльності студентів у мовному матеріалі.

Важливою умовою формування пізнавальних мотивів навчання студентів є внутрішня вмотивованість викладача.

Специфіка англійської мови як навчального предмета (спілкування є як кінцевою метою навчання, так і засобом її досягнення), дозволяє виділити провідними спонуками її навчання мотиви комунікативні.

Найважливішою умовою формування та розвитку комунікативних мотивів навчання можна вважати надання комунікативного характеру всьому курсу навчання англійської мови, тобто побудова його як моделі процесу між особистісного спілкування та активне використання рольової гри.

Основу мотивації вивчення англійської мови студентами вузу складаю мотиви професійного досягнення, комунікативні, пізнавальні, які досить часто підкріплюються мотивами зовнішніми, що можуть бути поділеними на дві групи: мотиви-додаткові стимули активності, спрямовані на отримання високої оцінки та похвали викладача, товаришів по групі та мотиви уникнення неприємного досвіду, які гальмують активність на занятті та призводять до падіння успішності та виникнення негативних почуттів під час заняття з англійської мови, що веде до формування стійкого негативного ставлення до предмета. Основне ядро мотивації навчання не зазнає суттєвих змін у залежності від таких факторів як факультет, рік навчання та рівень успішності.

Процес формування і розвитку мотивів навчання повинен бути спрямований не тільки на підвищення загального показника інтенсивності мотиваційного синдрому, а й на формування такої його структури, яка б задовольняла вище згадані умови. Це повинен бути процес формування не якогось одного мотиву, а їх тріади: мотивів професійного досягнення, комунікативних та пізнавальних, та водночас зняття або зведення до мінімуму представленості мотивів уникнення негативного емоційного досвіду, які значною мірою впливатимуть на характер почуттів, які студент переживає під час заняття, та призводять до формування стійкого ставлення до діяльності вивчення іноземної мови.

Визначаючи навчальний процес як взаємодію викладача та студента, спрямован на досягнення спільної пізнавальної мети, можна виділити таку його структуру:

1) актуалізація теоретично-пізнавального інтересу;

2) визначення кінцевої учбової мети;

3) попереднє визначення системи проміжних цілей та способів їх досягнення;

4) виконання системи власне учбових дій;

5) дії контролю;

6) дії оцінки.

Кожен із зазначених структурних елементів має значні потенційні можливості для формування мотивів навчання, тобто їх формування і розвиток можливий на кожному із виділених етапів процесу навчання.

Причиною зниження та відсутності активності на занятті з англійської мови є наявність мотивів уникнення негативного емоційного досвіду та звичність негативних почуттів. Ці ж фактори, за умови їх повторюваної дії, будуть причиною формування стійкого негативного ставлення до предмета, падіння інтенсивності внутрішніх мотивів навчання.

Діяльність викладача повинна бути також спрямована на формування у студентів узагальнених способів пошуку потрібної інформації при оглядовому читанні, інтерпретації тексту, аналізу твору, який використовується для домашнього читання, роботи з новими лексичними одиницями. Діяльність формування узагальнених способів має на меті формування уміння виділяти структуру такої діяльності та відпрацювання кожного її елемента з наступним самостійним відтворенням та застосуванням у новому контексті.

Навчання англійській мові , зорганізоване у такий спосіб, сприяє розвитку мотивів навчання цього предмета, які були виділені як мотиви реферативного домінування: мотивів професійного досягнення, комунікативних та пізнавальних, а також зменшенню інтенсивності мотивів уникнення негативного емоційного досвіду, які виступатимуть спонукою зниження активності студентів, спрямованої на оволодіння англійської мовою.