Психология и социология / 8. Педагогическая психология

Бігич О.Б.

Київський національний лінгвістичний університет

Система очікувань студентів щодо методики викладання іноземних мов як фахової дисципліни

Професійно орієнтоване навчання, будучи двостороннім процесом, передбачає активну діяльність обох його учасників: викладача, який надає фахові знання та формує професійні навички й уміння, а також способи пізнавальної діяльності, та студента, який набуває фахових знань та оволодіває професійними навичками й уміннями, а також способами пізнавальної діяльності.

З огляду на власний багаторічний досвід читання лекцій та ведення практичних занять з курсу «Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах», дозволимо собі висловити таке припущення: зазвичай викладач, уперше зустрічаючись з новою аудиторією студентів, задається запитанням про їхнє ставлення до нової навчальної дисципліни та її образ, сформовані до її вивчення; в свою чергу, студентів турбує запитання: чи реалізуються їхні очікування щодо нової навчальної дисципліни?

Набуття нових фахових знань та оволодіння новими професійними навичками й уміннями здійснюються на основі їх співвіднесення з минулим досвідом студентів, які є активними суб'єктами професійно орієнтованого навчання. Таким досвідом у студентів – майбутніх учителів/викладачів іноземних мов є їхній власний досвід вивчення іноземної мови: минулий у середньому навчальному закладі та теперішній у вищому навчальному закладі. Відповідно, одним із джерел знань про методику викладання іноземних мов була методична діяльність учителя іноземної мови та є методична діяльність викладача практики усного й писемного мовлення. Додатковим джерелом знань про методику викладання іноземних мов у ряду студентів є їхня власна методична діяльність (йдеться про студентів-репетиторів).

Якими ж є очікування студентів, які розпочали вивчення лекційно-практичного курсу «Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах», щодо цієї фахової навчальної дисципліни? На думку О.В.Левченко (1991), очікування є водночас й емоційним станом, і структурно-операційним утворенням. У системі очікувань студента виокремлюються тісно взаємопов’язані когнітивний, афективний, конативний та комунікативний складники.

Будучи провідним, когнітивний складник уміщує знання, пов’язані з навчальною дисципліною та отримані до її вивчення з різних джерел. Їх можна назвати фоновими, оскільки нова сприйнята інформація оцінюється стосовно цих знань. Афективний складник є емоційно-оціночним ставленням студента до навчальної дисципліни, її привабливістю для нього. Конативний складник визначається як потреба в поглибленні, розширенні, систематизації накопичених раніше знань та в оволодінні новими знаннями; як мотиви учіння; як самостійно продуковані цілі вивчення навчальної дисципліни.

З метою дослідження системи очікувань студентів на першій лекції з методики викладання іноземних мов ми провели письмове опитування відкритого типу, в якому взяв участь 161 третьокурсник факультету англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. (Ще 18 студентів (10%) не виявили бажання відповідати; один студент написав, що йому важко відповісти на запитання).

Аналіз результатів письмового опитування засвідчив передусім, що очікування кожного студента не обмежуються лише одним, а містять декілька різновидів очікувань. Водночас серед очікувань студентів щодо лекційно-практичного курсу «Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах» домінує конативний складник:

- 49% студентів сподіваються набути знань (як декларативних, так і процедурних) про навчання й виховання учнів (при цьому більшість студентів називають школярів дітьми) засобами іноземної мови, 33% – оволодіти відповідними навичками й уміннями, 4% студентів-репетиторів сподіваються, що курс методики допоможе їм удосконалити власну діяльність викладання іноземної мови; 3% передбачають набути знань й оволодіти практичним досвідом навчання іноземної мови власних дітей; 1% прагне в курсі методики вдосконалити свої знання іноземної мови;

- 7% студентів хочуть бути висококваліфікованим учителем; ще 2% – удосконалити професійну майстерність (когнітивний складник);

- 8% студентів прагнуть реалізувати власний особистісний розвиток, з них 2,5% сподіваються розширити свій світогляд, по 0,6% сподіваються остаточно визначитися з майбутньою професією та плекають надію на прищеплення любові до професії вчителя (афективний складник);

- 2,5% студентів вважають, що знання методики викладання іноземних мов допоможе їм в інших видах діяльності, зокрема, у спілкуванні незалежно від обраної професії (комунікативний складник).

Цікавими є додаткові дані, що лише 1% студентів усвідомлює чітку межу між знанням іноземної мови та вмінням навчити її інших; 3% студентів уважають саме практичні приклади джерелом своїх майбутніх методичних знань.

Отже, кожен студент має індивідуальну, водночас гетерогенну, систему очікувань щодо такої фахової дисципліни як методика викладання іноземних мов. Завдання викладачів: лектора та групових методистів – максимально повно врахувати всі різновиди очікувань студента для досягнення кінцевого результату – формування методичної компетенції вчителя/викладача іноземної мови.

Література:

Левченко Е.В. Субъективные ожидания студента и методика преподавания психологии // Вопросы психологии.- 1991.- № 2.- С. 80-86.