Бєлікова О.Ф.

Харківський національний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди

Психологічна атмосфера фасилітації як компонент продуктивного навчального середовища

Здійснення справжнього людино-центрованого навчання можливо лише при організації відповідної психологічної атмосфери фасилітації навчання в школі. Одним із пріоритетних напрямків діяльності школи повинні стати взаємини між учнями, стан здоров'я кожного учня, тому що моральний й ментальний стан учня, його внутрішня воля є обов'язковою умовою для успішного інтелектуального й емоційного розвитку. З найперших днів свого перебування в школі кожен учень повинен бути впевнений у тім, що він захищений від несправедливості й приниження, як з боку дорослих, так і з боку дітей; його допитливість визнається й заохочується; учитель дружелюбний і турботливий; можна вивчати те, що подобається; процес навчання приносить задоволення, а вчителі викликають повагу й любов. На зборах класу або школи в цілому повинна бути присутня атмосфера щирості, турботи і розуміючого слухання. Це не сентиментальні відносини, не атмосфера вседозволеності, як вважають деякі вчителі, а ділові доброзичливі відносини, засновані на повазі особистості учня й на звернення до його внутрішнього світу в процесі засвоєння знань.

Атмосфера довіри знімає психологічний бар'єр як між учнями й учителем, так і між самими учнями. Учитель повинен встати на позицію учня, зрозуміти його стан під час відповіді, створити атмосферу зацікавленості навколо, якщо знадобиться, тактовно поправити його. Така атмосфера знімає внутрішнє напруження, розковує дітей. Вони не бояться висловити будь-яку свою думку. Духовний контакт між учасниками навчального процесу розкріпачує внутрішні сили дітей, дає їм вихід, а вчителеві - можливість направляти їх.

Спочатку така атмосфера, або клімат, може бути створена фасилітатором - людиною, яку сприймають як лідера. По мірі продовження навчального процесу цей клімат все частіше створюється учнями один для одного. Навчання в обстановці повної довіри й взаємоповаги допомагає реалізуватися природі дитини - її товариськості й прагненню до самоствердження через спілкування.

Учитель повинен вибудовувати позитивні взаємини з учнями й створювати умови для розвитку довгострокових відносин між учнями. Створення атмосфери щирості, турботи, психологічно комфортного мікросередовища знижує напругу в класі, налаштовує учнів на вільне висловлення своїх ідей.

Учитель не дає учням інформацію в готовому виді, але створює різноманітні можливості для їх самостійної навчально-пізнавальної діяльності: ставить проблеми, формує середовище, що заохочує, і надає учням допомогу в їхній дослідницькій діяльності. Такого роду умови дають учням можливість робити самостійні відкриття й приймати участь у самокерованому навчанні, відкриваючи для себе труднощі й радості наукового дослідження [1].

Тому одна з найголовніших ролей, виконуваних учителем-фасилітатором — це роль класного менеджера.

Для того щоб урок проходив ефективно й всі учні були активно залучені в навчальний процес, необхідно знати деякі основні правила керування класом. На думку американського дослідника в області педагогіки Г.Уідоусона, на уроці вчитель повинен звертати увагу на наступні моменти: оптимально використовувати простір в класі й вибирати найбільш підходяще місце розташування відносно учнів; контролювати час на уроці й використовувати його з максимальною користю; використовувати фронтальне опитування й письмове опитування учнів на уроці; використовувати дошку як наочність; звертатися до учнів по іменах; здійснювати персональний контакт із учнями за допомогою погляду й голосу.

Складно управляти увагою всього класу, особливо, якщо це великий клас, складений з учнів з різними здібностями - те, що цікаво одному, здається абсолютно нецікавим і легким іншому. Ще складніше виявляється знову залучити учнів до роботи, якщо в них розсіяна увага й пропав інтерес. Г.Уідоусон вважає, що вчитель повинен ретельно продумати, як оптимально використати простір у класі таким чином, щоб прилучити учнів до активної діяльності, надати кожному учневі можливість бачити дошку й інші наочні приладдя, використовувані вчителем на уроці [2].

Традиційна класна кімната являє собою рівні ряди парт, розташованих одна за одною. Кілька метрів, що відокремлюють стіл викладача від рядів зі столами учнів, заважають учителеві встановити необхідний контакт із учнями. Г.Г.Уідоусон пропонує пересунути парти в класі й поставити їх півколом. Всі учні тоді матимуть можливість добре бачити і чути один одного й учителя. При проведенні дискусії найкраще виставити парти у формі кола, при цьому вчитель може перебувати як усередині кола з учнями й брати участь у дискусії, так і за його межами, управляючи дискусією ззовні, якщо буде потреба. Якщо ж парти не можна пересунути, місце розташування вчителя в класній кімнаті повинне мінятися залежно від роду діяльності, виконуваної на уроці. Учитель, що нерухомо сидить за своїм столом протягом усього уроку виглядає апатичним, втрачає можливість управляти динамікою навчального процесу й здійснювати зворотний зв'язок з учнями. Учитель, який постійно ходить між рядами, також розсіює увагу учнів і змушує їх нервувати. Іноді вчителі підходять занадто близько до учня, що відповідає, але це приводить до того, що інші учні не мають можливості спостерігати за тим, що відбувається, особливо, якщо учитель повернений спиною до класу. Врахування особливостей організації навчального простору сприяє створенню атмосфери фасилітації та призводить до підвищення продуктивності навчання.

Таким чином, атмосфера фасилітації проявляється у взаємоповазі, знятті внутрішнього психологічного напруження в учнів, їхній розкутості й вільному висловленні своїх думок, що в свою чергу сприяє здійсненню самостійного самокерованого навчання та підвищує продуктивність навчального середовища.

Література:

1. Tauber R. T. Acting Lessons for Teachers: Using Performance Skills in the Classroom.— Westport, Conn.: Praeger, 1998. — 173p.

2. Widdowson H.G. The Incentive Value of Theory in Teacher Education // English Language Teaching Journal. - 2004. - Vol.38, No 2. — P.86-98.