Фізична культура та спорт №3

Коваль С. Я., Хомякова О. В, Мельник І. В.

Фізична реабілітація хворих на цукровий діабет 2 типу на стаціонарному етапі.

Для України, як і для інших країн світу, цукровий діабет – проблема не тільки медична, але й соціальна. Соціальне значення цукрового діабету в тому, що він призводить до ранньої інвалідізації та смерті по причині розвитку судинних та неврологічних ускладнень: мікроангіопатії (ретинопатії, нефропатії, ангіопатії), макроангіопатії (інфаркт міокарда, інсульт, гангрена нижніх кінцівок), нейропатії, також є частою причиною сліпоти та смертності від уремії. В світі нараховується більш, ніж 170 млн. таких хворих, що складає біля 3% населення планети. З кожним роком їх кількість збільшується на 5-10% і у 2010 р. може досягти 240 млн. З віком частота захворюваності підвищується, досягаючи 10-15 % у людей старших 65 років.

Зважаючи на актуальність даного питання, слід відмітити, що широкий розвиток реабілітаційного напрямку в медицині та успіхи фізичної реабілітації дозволяють розглядати нові напрямки в лікуванні та профілактиці цукрового діабету 2 типу.

У зв’язку з наведеними вище даними, метою нашого дослідження являється показ ефективності методів фізичної реабілітації у хворих на цукровий діабет 2 типу.

Дослідження проводилось на базі Вінницького обласного клінічного ендокринологічного диспансеру в відділенні відновного лікування у період з 15 січня 2007 року по 5 березня 2007 року. В дослідженні приймали участь 30 хворих на цукровий діабет 2 типу середньої важкості стадії субкомпенсації, без супутньої патології, чоловічої статі, віком 41-47 років протягом перебування на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні №2. Всі піддослідні були розділені на дві групи: контрольну – 15 чол., і основну – 15 чол. Групи характеризувались однорідністю за статтю, віком, зростом, вагою, стажем захворювання. В контрольній групі, згідно об’єктивних причин, фізична реабілітація не застосовувалась, лише медикаментозне лікування. В основній групі застосовували програму реабілітації, що включала дієтотерапію за Вернигородським В.С., 2003, фізіотерапію за новою програмою, запропоновую Вернигородським В.С., 2003 (ультразвукова терапія – 13 процедур через день; лазерне опромінення крові – 5 процедур через день; внутрішньовенна озонотерапія – 9 процедур через день), ЛФК (ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, дозована ходьба щоденно за Дубровським В.І., 1999). Курс реабілітації тривав 28 днів. Вирішення поставлених задач здійснювалось за допомогою стандартних методів дослідження антропометричних (вага, зріст , індекс Кетле) Костюкевич В.М., 2005; біохімічних (рівень глікемії, глікованого гемоглобіну, глюкозурії та кетонурії) Камишніков В.С.,1999; функціональних показників (частота дихання, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, коефіцієнт витривалості, РWС-150, максимальне споживання кисню (МСК), ортостатична проба та проби Штанге, Генчі) Костюкевич В.М., 2005. Всім хворим проводили обстеження антропометричних, біохімічних та функціональних показників на 1 та 28 день курсу реабілітації. Отримані дані статично оброблені з застосуванням t- критерію Стьюдента.

В результаті проведення антропометричних вимірювань, учасники основної групи втрачали вагу інтенсивніше на 3,98% (р<0,05) ніж учасники контрольної групи.

Рівень глікемії та глюкозурії в обох групах знизився, але заважаючи на те, що учасники обох груп застосовували медикаментозну цукровознижуючу терапію, показники відрізняються і така гіпоглікемія не є однозначним результатом фізичної реабілітації. Показники глікемії в основній були вищими на 1,39% (p>0,05), рівень глікованого гемоглобіну знизився інтенсивніше на 10,12% (р<0,001) ніж в контрольній групі (табл.1, мал.1).

Показники	Основна група		Контрольна група		%	Р
	До реабілітації	Після реабілітації	До реабілітації	Після реабілітації
ЧД (д/хв)	19,8 +0,62	16,93 +0,46	19,60 +0,31	19,20 +0,15	11,81	<0,001
ЧСС (уд/хв)	72 +2,16	65,60 +1,39	74,53 +1,54	70,27 +1,39	6,64	<0,05
АТ сист. (мм.рт.ст)	132 +1,54	123,67 +1,54	132,33 +1,54	129,33 +1,54	4,38	<0,01
АТ діаст. (мм.рт.ст)	74 +2,31	79,00 +0,77	79,00 +1,54	77,00 +2,31	2,60	>0,05
АТ пул. (мм.рт.ст)	58,00 +1,93	44,67 +1,54	53,33 +1,16	52,33 +1,93	14,65	<0,01
ІК, од	0,50 +0,005	0,47 +0,004	0,48 +0,01	0,49 +0,01	3,99	<0,05
КВ, од	14,09 +0,42	12,72 +0,43	14,31 +0,43	14,29 +0,39	10,98	<0,01
ОП (уд)	17,87 +0,62	14,27 +0,31	18,27 +0,46	19,20 +0,31	25,69	<0,001
Штанге (сек)	49,60 +1,16	65,33 +1,93	48,73 +2,31	50,53 +2,00	29,29	<0,001
Генчі (сек)	29,80 +0,77	35,87 +1,23	30,87 +0,54	32,73 +1,00	9,57	<0,05
PWC-150 (кгм/хв)	379,10 +10,01	415,89 +10,14	381,83 +3,04	387,86 +3,00	7,23	<0,01
МСК (мл/хв)	22,03 +0,37	23,07 +0,20	22,37 +0,23	22,50 +0,22	2,56	<0,05
Глікемія (ммоль/л)	10,38 +0,18	8,73 +0,15	10,57 +0,39	8,74 +0,39	1,39	>0,05
Гліо Нь (%)	9,71 +0,13	7,81 +0,17	9,63 +0,10	8,69 +0,16	10,12	<0,001
Глюкозурія (ммоль)	1,04 +0,14	0,02 +0,00	1,02 +0,25	0,00 +0,00	-	>0,05

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика показників функціонального дослідження

після курсу реабілітації

% *

*

*

*

* *

* * *

* *

*

*

показники

Мал.1 Порівняльна характеристика функціональних показників основної та контрольної груп після курсу фізичної реабілітації

Компенсаторний вплив засобів фізичної культури складається в перебудові патогенетичних пристосувальних реакцій з обов’язковим збільшенням компенсаторного ефекту. Проявляється не тільки на етапі формування термінових компенсацій на ранніх стадіях хвороби, але і в процесі формування довготривалої адаптації. В контрольній групі цього ефекту не виявлено. За результатами порівняння динаміки змін показників обстеження дихальної системи можна зробити висновок про вплив програми реабілітації на стан системи зовнішнього дихання, так середній показник частоти дихання в основній групі знизився на 11,81% (р<0,001), показники проби Штанге, Генчі збільшились на 29,29% (р<0,001) і 9,57% (р<0,05) ніж в контрольній групі. При м’язовій роботі виникає перебудова механізмів, які забезпечують працездатність на різних морфологічних рівнях. Перш за це стосується механізму оздоровчого впливу і зниження ризику серцево-судинної патології. Зміцнення судинної стінки попереджує розвиток судинних розладів. В контрольній групі цього ефекту не виявлено. Так, середня частота серцевих скорочень в основній групі зменшилась на 6,64% (р<0,05), показник систолічного артеріального тиску – на 4,38% (р<0,01) ніж в контрольній групі.

Фізичні навантаження підвищують: скоротливу функцію міокарду, викликаючи концентричну гіпертрофію і збільшення кінцевого діастолічного об’єму; колатеральний коронарний кровообіг, ефективність периферичного кровообігу, головним чином капілярного кровотоку в м’язкої тканині, і венозне вороття до серця; фібринолітичну активність крові. В основній групі спостерігалось збільшення функціональних можливостей кардіо-респіраторної системи, так коефіцієнт витривалості в основній групі зменшився на 10,98% (р<0,01), ніж в контрольній групі.

В результаті курсу реабілітації в основній групі спостерігалось домінування аеробних процесів, при яких спостерігаються не тільки витрати глікогену, але і споживання глюкози працюючими м’язами. В обстежуваних основної групи підвищується поглинання кисню в тканинах, спостерігається корекція мікроциркуляторних порушень, методи програми реабілітації викликають нервово-гуморальні реакції, змінюється концентрація гормонів адаптації, активізується імунна система, виникає комплекс адаптаційних і компенсаторних реакцій, направлених на відновлення гомеостазу в організмі. В контрольній групі цього ефекту не виявлено. При проведенні тестування з навантаженням (PWC-150) обстеження виявило збільшення показника в основній групі на 7,23% (р<0,01) ніж в контрольній групі. При розрахунку максимального споживання кисню показник зріс на 2,56% (р<0,05) в зв’язку з адаптацією кардіо-респіраторної системи до фізичних навантажень.

Результати дослідження доводять ефективність застосування фізичної реабілітації в лікуванні хворих на цукровий діабет 2 типу. Опираючись на отримані результати можна рекомендувати застосування методів фізичної реабілітації у комплексному лікуванні цукрового діабету 2 типу для досягнення компенсації та довготривалої ремісії.