К.э.н. Ігнатова О.М., Шпак О. В.

Криворізький національний університет

РИЗИК – ОРІЄНТОВАНИЙ НАГЛЯД: ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

В умовах глобалізації світової економіки фінансові ринки багатьох країн стають усе більш залежними один від одного. Свідченням тому служить приклад світової фінансової кризи, що почалася у 2007 році, і виникла спочатку на ринку іпотечного кредитування та в подальшому поширилася на весь фінансовий ринок США та за їх межі. У зв'язку з цим, забезпечення стабільності розвитку економіки, у тому числі її найважливішої ланки - банківської системи, є ключовим завданням будь-якої суверенної держави. Саме тому проблема стабільності банківської системи, як національної, так і міжнародної, являє собою предмет суспільного інтересу[2].

У публікаціях вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюються окремі сторони банківського нагляду як інструменту впливу на розвиток банківської системи. Відображаються соціально-економічні наслідки неналежного контролю та регулювання банківської системи на економічний розвиток країн. Різним аспектам проблеми банківського нагляду присвячені публікації українських та зарубіжних авторів, таких як: Воронова Л.К., Еріашвілі Н.Д., Єпіфанов А.О., Карасьова М.В., Кротюк В.Л., Мюллер Х.І., Олейник О.М., Орлюк О.П., Савченко, Л.А., Стельмах B.C., Стюарт Терлі, Тосунян Г.А., Хімічева Н.І., Шенг Эндрю та ін.

Разом з тим, необхідно відзначити, що питання формування та функціонування ефективного інституту нагляду за банківським сектором з погляду його місця у фінансовій системі країни, не одержали повного висвітлення, і наявні публікації вимагають певної актуалізації згідно із сучасними реаліями. На жаль, на практиці ще не вибудувана система нагляду та регулювання діяльності банків у взаємозв'язку її з іншими ланками фінансового ринку, відсутні механізми ранньої діагностики проблемності банків, не повною мірою використовується прогнозування значень основних показників діяльності банку.

Однією з проблем банківського нагляду є гармонізація українського банківського законодавства зі світовими стандартами в галузі ефективного банківського нагляду. Особливої актуальності дане питання набуває зі все більш активним прагненням України стати рівноправним членом держав, що входять до Європейського співтовариства.

Банки відіграють центральну роль у реальній економіці, забезпечуючи проведення розрахунків і платежів, трансформуючи вимоги з точки зору погашення фінансових інструментів, ліквідності, регіональних ризиків, а мету комплексну перевірку діяльності підрозділів у статиці, ретроспективно, тобто після завершення фінансово-господарських процесів (квартал, рік).

Стандарти, що визначають безпечну та надійну діяльність банків, розробляються на міжнародному рівні й трансформуються в національне законодавство більшості країн. Ці стандарти в основному мають форму принципів і рекомендацій, та, як такі, з юридичної точки зору не є обов'язковими до виконання. Найбільш яскравим прикладом тут може слугувати діяльність Базельського комітету з банківського нагляду[3].

Наприкінці 1974 р. керуючими центральними банками Бельгії, Великобританії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, США, Швейцарії, Швеції, Франції та Японії було створено Комітет із питань банківського нагляду. У комітеті країни представлені центральними банками або іншими органами, які відповідно до національного законодавства несуть офіційну відповідальність за нагляд. Комітет із питань банківського нагляду підзвітний Комітету керуючих центральними банками, який щомісяця проводить засідання у банку міжнародних розрахунків у м. Базелі. На сучасному етапі свого розвитку Комітет забезпечує систематичне співробітництво країн світу з питань нагляду і регулювання діяльності банків і розробляє основні принципи банківського нагляду.

Директиви, розроблені Базельським Комітетом, знайшли своє втілення в Базельському конкордаті, що містить такі ключові принципи: а) нагляд за закордонними банківськими інститутами є загальна відповідальність влади країни, де діє даний інститут, і країни, до якої він належить; б) жоден закордонний інститут не повинен уникати контролю; в) нагляд за ліквідністю - головна відповідальність влади країни функціонування інституту; г) контроль за платоспроможністю інституту у випадку закордонних відділень і головна відповідальність влади країни функціонування у випадку закордонних дочірніх компаній; д) обмін інформацією повинен сприяти практичному співробітництву між владами країн функціонування і приналежності, а також уповноваженню банківських інспекцій з боку влади країни приналежності на території країни функціонування.

Досягнення відповідності основним принципам кожною країною буде важливим кроком на шляху поліпшення як національної, так і міжнародної фінансової стабільності.

Банківський нагляд все в більшій мірі приймає превентивний характер, при якому особливу увагу займає забезпечення безпечної і стабільної діяльності банку. Для органів банківського нагляду вже недостатньо покладатися на виконання банками кількісних і якісних вимог; вони повинні бути впевнені, що банки в майбутньому зможуть уникнути прийняття на себе значних ризиків або ж покрити потенціальні збитки, пов'язані з ними, якщо такі ризики матимуть місце.

Банківська діяльність розвивається швидкими темпами, залучаючи нові технології, здійснюючи значний вплив на швидкість фінансових операцій і сприяючи взаємозв'язку ринків. Банки постійно пропонують нові фінансові інструменти та продукти. Банківська система стрімко рухається до електронного банкінгу, тобто до системи, що передбачає автоматизовані процеси обробки великого обсягу операцій. Відбувається різке збільшення рівня традиційних кредитних, ринкових ризиків і ризиків ліквідності, а це ставить перед наглядовими органами нові складні завдання. Тому ризик - орієнтований нагляд розглядається як необхідне доповнення до нагляду за виконанням установлених вимог. Проте лише банківське регулювання не може повною мірою охопити усі аспекти, що відбивають динаміку сучасного банківського бізнесу. Кількісний аспект у банківськім регулюванні повинен підкріплюватися якісним аспектом, при якому особлива увага приділяється превентивним заходам (ризик-орієнтований підхід). Винятково важливою є концентрація зусиль рівною мірою на кожному із цих аспектів - не можна упускати з виду або, навпаки, віддавати пріоритет якомусь одному з них.

Традиційно перевірка банківської діяльності зводилася в основному до перевірки окремих операцій, з метою одержати оцінку фінансової стійкості банку, здійснюваної ним внутрішньої політики, процедур і системи внутрішнього контролю. В умовах сучасного динамічного ринку банківських послуг перевірка саме операцій вже не розглядається як умова, достатня для забезпечення безперервної, стабільної та безпечної роботи банку. Тому наглядовий орган звертає підвищену увагу, насамперед, на розуміння окремо взятим банком взятих на себе ризиків і на впевненість у тому, що банк має у своєму розпорядженні інструменти, необхідні для виявлення, вимірювання, управління та контролю таких ризиків. У цьому й полягає головна мета ризик-орієнтованого нагляду.

Ризик-орієнтований нагляд за своєю суттю відноситься до нагляду за дотриманням вимог якісного характеру. Методи нагляду за виконанням встановлених вимог та методи ризик-орієнтованого нагляду в певній мірі збігаються, проте їх головна відмінність полягає в тому, що основна увага наглядового органу приділяється не перевірці виконання формальних регулюючих вимог кількісного характеру, а перевірці дотримання якісних вимог з наголосом на механізми і способи управління ризиками. У поєднанні з інформацією, яку має в своєму розпорядженні наглядовий орган відносно взятих великих ризиків, це дозволяє наглядовому органу оцінити, чи зможе банк і в подальшому відповідати вимогам, що перед ним ставляться; а також визначати, наскільки розумну політику по управлінню діяльністю банку проводить його керівництво і чи забезпечить така політика стабільність банку в майбутньому.

Існує ряд переваг застосування ризик-орієнтованого нагляду:

- Ризик-орієнтований нагляд дозволяє наглядовому органу оцінювати загальну стійкість банку щодо існуючих ризиків спрогнозувати потенційні ризики банку в майбутньому, забезпечуючи тим самим як поточну, так і перспективну оцінку відповідності банку наглядовим вимогам.

- Ширше визнання важливості ролі керівництва банку та ролі прийнятих в банку процедур дозволяє органу банківського нагляду своєчасно реагувати на виявлені проблеми шляхом рекомендацій та заходів впливу.

- Зменшується навантаження та наглядовий орган, оскільки ризик - орієнтований нагляд дозволяє уникнути багаторівневих і комплексних перевірок здійснюваних банком операцій на предмет відповідності нормам і вимогам, концентруючись лише на перевірці операцій, що мають підвищений ризик [1].

Які ж ключові елементи оцінки наглядовим органом системи управління ризиками?

Даючи оцінку якості управління ризиками, наглядовий орган повинен переконатися, що банком виконуються наступні умови: а) процедури управління ризиками і порядок надання звітів та інформації дозволяють охопити всі істотні ризики, взяті на себе банком; б) ключові підходи, джерела інформації і процедури, що застосовуються для виявлення, вимірювання, моніторингу та контролю ризиків, адекватні, задокументовані та регулярно тестуються на придатність та надійність; в) звіти послідовно відображають діяльність банку і дозволяють здійснити моніторинг ризиків відповідно до встановлених лімітів, мети та задач банку [4].

При здійсненні ризик-орієнтованого нагляду наглядовий орган має звертати особливу увагу керівництва банку на ті види діяльності та системи внутрішнього контролю, які забезпечили б банку стабільний, розумний і упевнений розвиток на користь його вкладників і кредиторів, а також в цілях зміцнення загальної фінансової стабільності [1].

Окрему увагу слід приділити також питанням організації контрольно - наглядової діяльності та структури НБУ. Умови здійснення банківського нагляду закладаються, як правило, в законодавчі акти, що регулюють статус центрального банку. Банківський нагляд найчастіше є складовою ланкою саме центральних банків держави. В зв'язку з тим, що функцією банківського нагляду є створення безпечної та здорової банківської системи і попередження нестабільності фінансової системи в цілому, центральний банк як інститут, що здійснює державне управління грошово-кредитною політикою і виступає кредитором останньої інстанції, є природнім центром банківського нагляду.

Отже, для того, щоб банківський нагляд був ефективним, його роль та завдання повинні бути чітко виражені та усвідомлені державними органами. Нагляд за банками не може бути ефективним, якщо вищі урядові кола та уповноважені організації не будуть підтримувати строгий та активний контроль і якщо не буде чітко визначена важлива суспільна роль банківського нагляду. Якщо ці необхідні передумови дотримуються, можливе здійснення заходів, спрямованих на зміцнення інституційних рамок для досягнення ефективного нагляду за банками та забезпечення здорової банківської системи.

Література:

1. Банковский надзор. Европейский опыт и российская практика: учеб. пособие / ред. Микаэла Олсена. - М. : Юрид. Лит, 2005. - 340 с.

2. Річний звіт про діяльність банківського нагляду України у 2009 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua

3. Сідак М. Банківський нагляд в ЄС: порівняльний аналіз / М. Сідак, Й. Ціпкало // Юридична Україна. - 2005. - № 7. - С. 29-33.

4. Чернадчук В.Д. Стан та перспективи розвитку бюджетних правовідносин в Україні : [монографія] / В.Д. Чернадчук. - Суми: ВТД Університетська книга, 2008. - 456 с.