Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

 

К.е.н. Коваленко О.М., Цимбалюк І.Ю.

Одеський національний політехнічний університет

Напрями і програми підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства

 

Вступ України до СОТ та активізація її участі в євроінтеграційних процесах висуває проблему радикального підвищення міжнародної конкурентоспроможності в центр уваги економічної політики держави і менеджменту вітчизняних підприємств.

Для вирішення цієї проблеми насамперед необхідно визначити чинники, які сприяють підвищенню міжнародної конкурентоспро­можності.

Якщо фірма-виробник сприяє одержанню інституційним спожи­вачем прибутку, то, таким чином, вона добивається високої конку­рентоспроможності своєї продукції.

Прибуток – це різниця між доходом і витрата­ми. Іншими словами, це сума всіх грошових надходжень, які одержані в результаті діяльності компанії, за відрахуванням тих витрат, яких ця діяльність вимагала. Тому прибуток й разом з тим конкуренто­спроможність можуть бути підвищені або шляхом зниження витрат, або підвищення доходу.

Витрати споживача можуть бути знижені в результаті:

         1) зниження ціни товару, який споживається;

         2) зменшення вартості його доставки, установки, налагодження та ін.;

          3) скорочення вартості експлуатації продукту. Витрати на біль­шість видів складного устаткування і на деякі прості продукти не завершуються в момент їхньої купівлі;

4) зниження ризику виготовлення неякісного кінцевого про­дукту. За рахунок високої якості комплектуючих може бути послаблена небезпека випуску неякісного продукту і зниже­ні спричинені цим витрати на гарантійний ремонт тощо.

     Такий самий важливий вплив, як витрати на рівень прибутковос­ті фірми-споживача, має підвищення доходу в результаті використання певного товару.

Зокрема, доход споживача може зрости:

     1)   через підвищення цін на його готову продукцію, якщо викорис-
тані комплектуючі:

         - надали можливість підвищити якість. Наприклад, нові власти­вості шин поліпшили якісні характеристики велосипеду і ство­рили передумови для підвищення його ціни;

         - дали можливість випустити принципово нову продукцію. Так, поштовх до створення нового типу літаків дуже часто дає появу та закупку більш досконалих двигунів, яких авіа-будівельні фірми зазвичай не виробляють;

          - дали змогу виробити продукт, який більше відповідає запитам споживачів. Наприклад, використання нових надлегких акуму­ляторів дало змогу випустити ноутбуки з вбудованим обладнанням електронного зв'язку, що зробило їх більш зручними для споживачів, зокрема для бізнесменів;

         - підвищили престижність продукції. Цю функцію, наприклад, виконують написи «Intel inside» на комп'ютерах. Вони засвід­чують, що при виробництві цих машин було використано ви­сокоякісний мікропроцесор американської фірми «Intel» і тим самим піднімають довіру до всього комп'ютера.

     2)   через зростання кількості продаваних товарів (послуг). Так, зав-
дяки появі банкоматів їхні покупці – банки розширили обсяг опе-
рацій за рахунок цілодобового надання послуг своїм клієнтам.

В сучасних ринкових умовах виникають специфічні проблеми               щодо визначення основних напрямів підвищення міжна­родної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, які виявились зовсім не готовими до конкурентної боротьби. А тому необхідно навести елементарний ринковий порядок на підприємствах за такими напрямами: зміцнити трудову дисциплі­ну, запровадити прості заходи щодо підвищення якості продукції та контроль за фінансовими показниками.

Головною причиною збереження низької дисципліни є недостатня мо­тивація праці через низьку, іноді несвоєчасну оплату у поєднанні із стихій­ним характером скорочення персоналу. Справа в тому, що дирекції приватизованих фірм вважають за краще очікувати, поки зайві працівники звільняться самі, не витримавши низької та нерегулярно випла­чуваної зарплати. В результаті відбувається погіршення якості персо­налу тому, що першими звільняються кращі – їм легше знайти гарну роботу, а залишаються гірші, яким ні на що більше розраховувати.

Вихід полягає в тому, щоб зробити процес звільнення керованим. Звільняти тих, хто того заслуговує. Таку політику можна реалізува­ти лише в тому випадку, якщо рядовим працівникам стає зрозумілою перспектива розвитку фірми і доцільність жорстких дисциплінарних заходів.

Друга проблема – нехтування працівниками якістю продукції. Тобто мається на увазі не тільки проблема підвищення якісних характеристик продукції в усій її повноті і складності, а й проблема відношення до праці.

Велику користь у поліпшенні якості приносить про­ста процедура порівняння власної продукції з аналогічними товара­ми конкурентів. Також проблема вирішується за рахунок переходу на нові, якісніші комплектуючі, зміни дизайну, точнішого додержання норм технологій, тобто практично без додаткових витрат.

Нарешті, ще одним загальнопоширеним джерелом низької кон­курентоспроможності вітчизняних підприємств є відношення до бух­галтерії як до чогось другорядного, необхідного лише «для звіту», ніж для вирішення життєво важливих завдань підприємства.

Велика кількість  підприємств зберігає старий підхід до управління фінансами, який зовсім не пристосований до ринкових умов (вільних цін, різноманітних норм платежу, комерційних ризи­ків тощо). Наприклад, продовжуються поставки неплатоспромож­ним клієнтам, ціни встановлюються на одному рівні незалежно від форми оплати, не контролюється використання тимчасово вільних коштів тощо. Це призводить до безладдя, величезних зло­вживань у фінансах підприємств і, як наслідок, надмірно високих витрат.

Оздоровлення фінансів починається тоді, коли директор починає особисто слідкувати за раціональністю фінансових потоків.

На багатьох підприємствах бухгалтерія не націлена на допомогу управлінню, не дає керівництву даних про економічну ефективність тих чи інших видів діяльності. Між тим, при правиль­ній постановці справи бухгалтерський облік може дати відповіді на найважливіші питання: виробництво яких типів виробів у нинішній момент збиткове, а яких виключно вигідне; на яких стадіях вироб­ництва підприємство несе основні витрати; які закуповувані ресур­си обходяться особливо дорого та ін.

Маючи таку інформацію, керівництво легше зможе приймати правильні рішення і тим самим значно покращувати становище фір­ми.

Крім того, треба мати па увазі, що зараз на світовому ринку посту­пальні процеси пошуку нових машин і технологій, досконаліших то­варів не припиняються ні на мить. А тому українським підприємцям, щоб не відстати від цього стрімкого руху, необхідно постійно підви­щувати рівень своїх конкурентних можливостей. Цього можна досяг­ти шляхом одержання згоди провідних міжнародних фірм не тільки придбати у них продукцію, а й активно співробітничати з ними на взаємовигідних умовах. Саме так формується сучасний потенціал підприємства і підвищуються його конкурентні можливості.

Наявність таких можливостей, їх розвиток «по горизонталі» і якісні характеристики «по вертикалі» створюють новий рівень кон­курентоспроможності підприємства, який у стратегічному плані за­безпечує необхідні, реальні та важливі передумови для стабільної ро­боти на рівні світових стандартів.

В сучасних умовах не конкуренція, а кооперація і співробітництво є фундаментальним джерелом прибутку компаній та економічного добробуту суспільства.

Для підтримання високого рівня конкурентних переваг викорис­товується такий напрям, як державний вплив на процес забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємств і галузей наці­ональної економіки.

Конкурентний статус підприємства формується за раху­нок внутрішніх і зовнішніх чинників. Про використання внутрішніх чинників фірма повинна потурбуватися сама. А створення умов для виникнення і підтримки конкурентних переваг національної еконо­міки в цілому – найважливіше завдання держави, її законодавчої та виконавчої влади.

Це завдання повинно вирішуватися на основі державної програ­ми забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Основні зусилля держави мають бути спрямовані на пошук потенційно конкурентоспроможних галузей і підприємств, тобто таких підприємств, які в більшій мірі, ніж інші, мають необхідні умови для досягнення, за допомогою державної підтримки, в короткі строки конкурентних переваг на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Державна програма повинна бути орієнтована на:

         1)   створення сприятливих передумов для досягнення конкурентних
переваг в усіх детермінантах «національного конкурентного ромба»;

     2)   пошук конкурентоспроможні галузей і підприємств;

         3)   організування процесу раціонального використання коштів дер-
жавного бюджету на поетапне перетворення цих галузей на галузі,
що мають реальні конкурентні переваги.

Литература:

          1.   Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики: Монографія / Під ред. д-ра екон. наук, проф. Пономаренка В.С., д-ра екон. наук, проф. Кизима М.О., д-ра екон. наук, проф. Тищенка О.М. – Х.: ФОП: Лібуркіна Л.М.; ВД “ІНЖЕК”, 2009. – 264 с.