Економічні науки /2. Зовнішньоекономічна діяльність

К.е.н., доцент Побоченко Л.М., Чабанюк Я.М.

Інститут міжнародних відносин НАУ, Україна

Основні аспекти міжнародного співробітництва

в авіаційній галузі

Глобальною ціллю міжнародної діяльності в авіаційній сфері є забезпечення безпеки польотів, авіаційної безпеки та безпеки навколишнього середовища від викидів продуктів діяльності авіації в цілому.

Повітряний транспорт характеризується технічними, експлуатаційними, економічними та іншими особливостями і, звичайно, відрізняється від інших видів транспорту. Ці відмінності перш за все стосуються міжнародно-правового режиму організацій повітряних перевезень, діяльності авіакомпаній, організації систем продажу перевезень і взаєморозрахунки за ними. Водночас, міжнародні повітряні перевезення є обмеженими специфічними рамками їх здійснення: аеропорт – повітряний простір – аеропорт. Це і визначило можливість та необхідність уніфікації нормативних документів, правил і процедур міжнародних повітряних сполучень, що проводиться в рамках діяльності міжнародних організацій. Найвпливовішими організаціями міжнародного характеру в галузі цивільної авіації, що визначають більшість правил, процедур, рекомендацій та видають методичні матеріали зі статистики та стратегічних напрямків розвитку міжнародної цивільної авіації є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) та Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA).

Загальновідомим є той факт, що та система технічного регулювання, яка була створена в Європейському Союзі (ЄС) на сьогоднішній день розглядається як найбільш ефективна модель для міжнародної співпраці. Це є результатом діяльності на формування єдиного економічного простору. Українська система авіації знаходиться на шляху інтеграції до загальноєвропейської системи, а тому міжнародні відносини в згаданому напрямку є важливим кроком на шляху до поставленої мети.

З метою впровадження програми «Єдиного європейського неба» в Україні було здійснено декілька важливих процесів. По-перше, систему стягнення аеронавігаційних зборів було приведено у відповідність зі стандартами ЄВРОКОНТРОЛЮ, по-друге, всі районні центри управління повітряним рухом були автоматизовані. Тим не менше, для забезпечення відповідності авіаційної галузі України європейським стандартам в Україні існує ряд невирішених питань, які потребують розв’язання.

Надзвичайно важливим аспектом міжнародного співробітництва у будь-якій сфері є приєднання та ратифікація міжнародних дво- чи багатосторонніх угод або конвенцій, які теоретично мають великий вплив на процес подальшого розвитку галузі, як в окремо взятій країні, так і в глобальному масштабі.

Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція), підписана 12 жовтня 1929 року.

На сьогоднішній день договірними сторонами є 152 країнами світу. Цей договір набув чинності для України з 14 листопада 1959 року.

Варшавська конвенція є основною міжнародною угодою, яка визначає умови повітряних перевезень вантажів і пасажирів. Згадана Конвенція має уніфіковані норми стосовно перевізних документів та їх доказове значення, визначається відповідальність перевізника та умови перевезення, порядок пред’явлення претензій та позовів. В Конвенції зазначено, що договір на перевезення оформляється складанням для пасажирів проїзного квитка та авіатранспортної квитанції чи документа для вантажу. Форми перевізних документів, які застосовуються авіакомпаніями світу, складено відповідно до типових норм IATA. Важливо зазначити, що положення Варшавської Конвенції також регулюють і права вантажовідправника та вантажоодержувача.

Отже, документи Варшавської конвенції майже не містять конкретних регламентацій умов міжнародних повітряних перевезень вантажів, але ця міжнародна угода мала суттєве значення для розвитку міжнародних ділових зв’язків у сфері повітряного сполучення та перевезення вантажів між суб’єктами міжнародної діяльності.

Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року. Положення цієї угоди були утверджені 87-ма державами в Монреалі, а набула чинності 4 листопада 2003 року.

Основна мета Конвенції – це модернізація та консолідація умов Варшавської конвенції 1929 року, та документи і договори, що з нею пов’язані та мають на меті впорядкування міжнародного приватного права, розвиток перевезень міжнародним повітряним транспортом і вільне пересування пасажирів, багажу та вантажів.

Головна особливість нової угоди – повна відсутність ліміту відповідальності авіаперевізника. Так, відтепер пасажири не були змушені через суд доводити вину авіаперевізника у завданні шкоди власному здоров’ю. адже відповідно до норм та положень нової Конвенції провина за всі можливі випадки лягають на авіаперевізника. Також в Конвенції зазначається, що її положення мають переважну силу перед будь-якими правила, що застосовуються до міжнародних повітряних перевезень між державами-учасницями. Україна приєдналася до норм цієї Конвенції 17 грудня 2008 року.

Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція) від 7 грудня 1944 р. До неї приєдналися 190 країн світу і можна стверджувати, що саме з моменту створення цієї угоди веде облік процес міжнародно-правового регулювання відносин з перевезення повітряним транспортом.

Зазначена угода мала важливе значення насамперед в контексті закріплення суверенітету держави на повітряний простір, що знаходиться над її сухопутною і морською територією. Чиказька конвенція була прийнята на Конференції 52-х держав і стала компромісною угодою між державами, що брали участь в її підготовці. На сьогодні Конвенція є основою для національних норм. Ця угода власне затвердила право кожної держави регулювати повітряні перевезення у межах власної території, комерційну діяльність авіатранспортних підприємств та юрисдикцію щодо перевезень.