Храбан Л.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут, КНТЕУ

МОДЕЛЮВАННЯ СПОЖИВЧИХ ПЕРЕВАГ

Анотація: В даній статті розглянуто моделювання споживчих переваг, де попит на споживчому ринку проявляється у формі просторово відокремлених потреб населення регіону, виражених у грошовій формі. А пропозиція проявляється як просторово розосереджена сукупність товарів та послуг, які продавці можуть представити на ринку.

Мета даної роботи полягає в розгляді та аналізі механізму купівлі споживчих та продовольчих товарів.

Отже, насамперед розглянемо механізм купівлі споживчих товарів, який складається з п’яти етапів:

1)Усвідомлення потреби. На цьому етапі споживач починає усвідомлювати певну потребу, яку можна задовольнити, придбавши певний товар чи послугу.

2)Пошук інформації про товар. Після усвідомлення проблеми існування потреби споживач виявляє готовність до її вирішення, отже, за наявності можливостей, приводиться в дію друга стадія процесу прийняття рішення - пошук інформації.

3)Оцінка варіантів – порівняння товарів за визначальними характеристиками (властивості товару, образ марки).

4)Кінцеве рішення про купівлю - має базуватися на всіх попередніх етапах, хоча дуже часто воно буває спонтанним.

5)Реакція на покупку - споживач визначає своє ставлення до покупки "задоволений – незадоволений", від чого буде залежати використання чи невикористання споживачем в подальшому цього товару.

Пошук інформації є цілеспрямованим процесом актуалізації наявних (тих, що зберігаються в пам'яті) знань (внутрішній пошук) або набуття їх із зовнішнього середовища (зовнішній пошук).

Детермінантами внутрішнього пошуку є існуючі знання: наявний досвід і навички, а також спроможність видобувати знання із пам'яті. Внутрішній пошук поділяють на опосередкований та прямий. Опосередкована внутрішня пошукова діяльність відбувається у випадку, коли ми видобуваємо із пам'яті ті знання, які були внесені в банк довгострокової пам'яті несвідомо (побічні знання). Пряма внутрішня пошукова діяльність стосується ситуації, коли споживач усвідомлено видобуває із пам'яті інформацію, що стосується конкретного випадку.

Зовнішній пошук інформації відбувається шляхом аналізу реклами, опису товарів, бесід з продавцями, відвідуванням виставок, семінарів, розмов з друзями, знайомими.

Також можна сказати про те, що:

- більшість споживачів майже не звертається до зовнішніх джерел інформації;

- пошук альтернатив здійснюється в рамках певного проміжку часу, потім автоматично переривається;

- час, витрачений на зовнішній пошук інформації, може тривати декілька секунд, якщо споживач має справу з товарами широкого вжитку.

Джерела інформації за типом поділяють на :

- особисті (знайомі, друзі);

- неособисті (друкована реклама, інформація в магазині);

- комерційні (реклама, упакування, вітрини, Web-сайти, торгові агенти, торговий персонал);

- некомерційні (родина, друзі, сусіди, знайомі, некомерційні матеріали в ЗМІ);

- загальнодоступні джерела (ЗМІ, споживчі організації);

- особистий досвід (огляд, використання продукту).

Ступінь впливу цих джерел інформації залежить від виду товару і самого покупця. Як правило, значну частину інформації про товар споживач одержує з комерційних джерел, яку контролює виробник. Однак найефективнішими джерелами є скоріше особисті. Комерційні джерела інформують покупця, але особисті джерела додають необхідної ваги інформації або дають їй оцінку.

Інформаційний пошук характеризується такими параметрами :

- масштаби пошуку - кількість відвіданих магазинів, взятих до уваги марок, проаналізованих показників, використаних джерел інформації ;

- спрямованість - які з марок розглянуті, якими якостями обумовлений пошук, які з магазинів відвідані, які з джерел інформації використані ;

- в якій послідовності відвідувалися магазини, розглядалися марки.

Існує дві групи специфічних факторів впливу на зовнішній пошук інформації, які можуть приводити до посилення або послаблення пошукової активності - ситуаційні та індивідуальні.

Споживачів, які за певних обставин не купують певний продукт, можна поділити на дві категорії:

- люди, які не використовують даний вид товару;

- споживачі товару, які не купують певну торгову марку. Кожну з цих категорій залежно від ступеня поінформованості можна поділити на такі групи :

- не інформовані про товар (марку);

- інформовані, але серйозно не розглядали можливість покупки;

- інформовані, але товар (марка) не доступні по каналах реалізації;

- інформовані, але звичка та інерція перешкоджають купівлі товару на пробу;

- інформовані, але небажання ризикувати перешкоджає купівлі товару;

- інформовані, але відмовились через впевненість в низький якості;

- інформовані, але відмовились через високу ціну;

- пробували та відмовились через низьку якість;

- пробували та відмовились через невигідність;

- раніше використовували, але більше не потребують.

Висновки: Отже, з нагромадженням інформації зростає поінформованість споживача про наявність товарів та їх властивості. Компанія повинна створити такий маркетинговий комплекс, який би дозволив споживачеві мати повну інформацію про її товари. Слід точно визначити джерела інформації для споживачів і важливість кожного з них. Необхідно дізнатися у покупців, за яких обставин вони вперше почули про ту чи іншу марку, яку інформацію отримали і наскільки важливими для них є різні джерела інформації.

Література:

1. Азгальдов Г.Г. «Теорія і практика оцінки якості товарів». Москва.: «ЮНИТИ» 2008 р. - 416 с.

2. Соловйов Б.А. «Потреби, ринок, попит» Москва.: «Філін» 2005 р. - 426 с.

3. Котлер Ф. «Основи маркетингу». Москва.: «Бізнес-книга» 2007 р. - 563 с.

4. Джеймс Ф. Енджел, Роджер Д. Блекуелл, Пол У. Мініард «Поведінка споживачів». Санкт-Петербург.: 2008 р. - 759 с.

5. Михалева Є.П. Менеджмент. - М.: Юрайт, 2007. - С.-105.