Шевердак Ю.
Вінницький національний
аграрний університет
Науковий керівник :
к.е.н.,доц.Фаюра Н.Д.
ЛІЗИНГ В УКРАЇНІ :
ПРОБЛЕМИ ТА ЗАХОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Для всебічного розвитку економічних процесів у країні,
активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу
необхідно впроваджувати нові методи фінансування реального сектору економіки,
здійснювати оновлення матеріально-технічної бази. Одним із таких методів
фінансування є лізинг.
Лізинг розглядається як особливий вид інвестиційної
діяльності. Це пояснюється тим, що держава, регулюючи податкові та
амортизаційні ставки, управляючи різними видами пільг, розширює чи звужує
інвестиційні надходження в ті чи інші галузі виробництва. На
загальнодержавному рівні стимулювання лізингових операцій - це стимулювання
капітальних вкладень в основні засоби. Цей вид фінансових операцій
застосовується насамперед тоді, коли вирішується проблема швидкого промислового
освоєння технічних інновацій, які потребують значних капіталовкладень. Як
правило, лізинг значно вигідніший ніж використання позичкових коштів.
Слід зазначити, що лізинг містить досить цікаві
можливості для підприємця, якщо враховувати різноманітність похідних форм
лізингу. Фінансовий лізинг надає можливості ефективного фінансування
капіталовкладень без потреби негайної мобілізації значних фінансових ресурсів.
На цій основі з'являються передумови для проведення реструктуризації
виробництва. При здійсненні операційного лізингу власність на майно, яке
орендується, зберігається лізингодавцем, що дає йому певні гарантії проти
фінансових ризиків. При проведенні операційного лізингу відбувається
збалансоване фінансування, що дає змогу підприємству-лізингодавачу мобілізувати
більше фінансових ресурсів, залишаючись при цьому в межах встановлених
кредиторами нормативів.
На сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг —
це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки.
У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з
форм капітальних інвестицій у виробництво. У США, як і в країнах Європи, цей
вид послуг також широко використовується, що пояснюється сприятливими
економічними умовами для його розвитку. Підприємницькі структури країн мають
підтримку держави, що дало змогу підприємствам розвиватися за рахунок
інвестицій через лізинговий механізм. Однією з найістотніших переваг
інвестування через механізм лізингу є можливість віднесення лізингових платежів
на собівартість продукції.(рис.1.)
Рис. 1. Заходи державного регулювання лізингу
Рівень розвитку лізингових послуг у країні визначають:
нормативно-правове регулювання ринку лізингу; державна підтримка;
макроекономічні умови; стан інвестиційного ринку; можливості бухгалтерського і
податкового обліку
Порівняно з динамікою розвитку лізингу в західних країнах
в Україні: спостерігаються низькі темпи становлення ринку лізингових
послуг. До цього часу в нашій країні лізингова форма кредитування не досить
поширена. Одна з головних причин - великий попит на кредитні
ресурси за досить високого рівня інфляції робить для банків більш привабливими
короткострокове кредитування за високими відсотками, що дає можливість
швидкого отримання високих прибутків.
На сьогоднішній день в Україні існує приблизно півсотні
зареєстрованих лізингових фірм, з яких насправді працює менше десяти. Вони (як
й інші компанії, які не спеціалізуються на цій діяльності, але займаються нею)
лише розробляють лізингові програми і поступово приступають до їх реалізації.
Лізингові компанії є фінансово слабкими, оскільки повністю залежать від засновників,
їм нерідко бракує коштів на придбання саме того обладнання, яке цікавить
виробників як потенційних лізингоодержувачів. Насправді дострокове розірвання
угоди в однобічному порядку, технічне обслуговування та ремонт здійснює
лізингоотримувач, лізингоотримувач має переважне право придбати майно у
власність по закінченні строку угоди.
Крім того, на нашу думку невиправданим є обмеження проведення
лізингових операцій банками, що відбувається внаслідок дотримання закону «Про
банки і банківську діяльність», в якому сказано, що банки можуть здійснювати
операції придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду
(лізинг), тобто фактично забороняється проведення банками операцій суборенди та
сублізингу.
Переходячи до економічного аспекту проблем та перспектив
розвитку проведення лізингових операцій банками України, почнемо з засад тих
переваг, що спонукають та спонукатимуть у майбутньому економічних суб’єктів
(підприємств, банків, лізингових компаній) до розширення обсягів проведення
саме лізингових операцій. Для
підприємств це:
- можливість уникнути залучення кредитів для придбання техніки із інших
джерел фінансування (у тому числі власних), що дасть можливість використовувати
ці джерела для інших потреб;
- достатня гнучкість лізингових платежів (можливість зростаючих, спадаючих
виплат, можливість компенсаційних виплат та ін.);
-
відсутність
витрат, пов’язаних
з володінням майном та веденням бухгалтерського обліку, особливо при
оперативному лізингу);
-
спрощення
доступу до використання різноманітної, у т.ч. імпортної техніки, забезпечення
її сервісного обслуговування;
- скорочення строків організації виробництва нової продукції;-зменшення
ризику у випадку введення виробництва нової продукції через можливість
повернення обладнання за договором лізингу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Бадзим О.С. Удосконалення функціонування ринку лізингових
послуг/ О.С.Бадзим, А.Р.Древуш // Актуальні проблеми економіки. Гроші, фінанси
і кредит. - №9 (111). . – 2010. – С.182-189.
2.
Березовська
О.Р. Переваги лізингу у технічному
забезпеченні сільського господарства/
О.Р. Березовська// Наука й економіка – 2010 - №2-(18)-С.156-161.
3.
Майданевич П. М. Лізингові відносини як спосіб підвищення
інвестиційної привабливості аграрних підприємств/ П.М Майданевич // Науковий
вісник Ужгородського університету. - 2011. - № 33. - С. 178-181.
4.
Перетятко
Л. А. Законодавчі умови та заходи державної підтримки розвитку лізингового
бізнесу в кризовий та посткризовий періоди/ Л.А. Перетятко// Науковий вісник
НЛТУ України. -2011. -№21.- С. 235-241.