Фінансовий механізм сприяння розвитку регіонів

Баранецька Світлана Сергіївна

Аспірант кафедри фінанси, Черкаський державний технологічний університет

Актуальність дослідження. Сучасний стан економіки України характеризується значним зосередженням уваги на проблемах економіки регіонів, що в свою чергу визначається підвищенням ролі регіонів у забезпеченні ефективного функціонування фінансово-господарського комплексу в цілому. Актуальність досліджень фінансового механізму сприяння регіонального розвитку обумовлена низкою чинників, до яких досить часто відносять такі:

- підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіонів та забезпечення в повній мірі потреб населення;

- необхідність усунення міжгалузевих та територіальних диспропорцій у процесі розміщення продуктивних сил, що впливає на економічний розвиток регіону;

- підвищення ефективності територіальної організації праці;

- активізація діяльності місцевих органів влади з питань вдосконалення територіального планування та управління;

- пошук ефективних джерел залучення інвестицій, які спрямовуються в першу чергу в оснований капітал вітчизняних підприємств, в т.ч. необхідність збільшення обсягів залучення іноземних інвестицій і т. ін.

Постановка завдання. Підвищення ефективності дієвого фінансового механізму безпосередньо пов’язане із забезпеченням джерел фінансування регіонального розвитку. Одним із напрямів забезпечення необхідного рівня концентрації фінансових ресурсів в регіонах є оптимізація фінансових потоків, що є запорукою стабільного економічного розвитку регіону, а також реалізації оптимальних форм взаємодії підприємств різних форм власності, оптимізації структури місцевого господарювання і більш повного використання місцевих ресурсів.

Необхідно зазначити, що розгляду проблем щодо вдосконалення фінансового механізму регіонального розвитку належить багато наукових напрацювань з даної тематики. Вагомий внесок у напрацювання з даної тематики належить таким вітчизняним науковцям, як: Д. Василик, Ю. Пасічник, Л.Петкова та ін.

Мета. Разом із цим на сучасному етапі господарювання, проблеми запровадження ефективних методів управління фінансовими ресурсами в процесі їх формування і використання на регіональному рівні потребують додаткового вивчення і подальшої розробки. Тому вважаємо, що проблема формування фінансового механізму регіонального розвитку є досить актуальною, що і пояснює мету даної публікації.

Виклад матеріалу. Однією із характерних особливостей сучасного стану розвитку економіки України є нова посилена роль регіонів, яка базується на перерозподілі повноважень між центром та регіонами, розширенні прав і компетенції при вирішенні питань соціально-економічного розвитку. Тому, основною метою реалізації фінансового механізму сприяння регіонального розвитку є забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку регіону.

Основною регіональною проблемою для України залишається нерівномірний економіко-соціальний розвиток областей, диспропорція в техногенному навантаженні на окремі території, значні обсяги первинного ресурсоспоживання та затратний тип виробництва, наявність масштабних зон економічної депресії. [5]

Здійснений аналіз рівнів розвитку регіонів України за двома показниками: валовий регіональний продукт та середній рівень доходу на душу населення, підтверджує наявність диспропорцій у розвитку економіки та соціальної сфери регіонів.

За величиною валового регіонального продукту перше місце займає м. Київ: із 302,8 % у 2006 році він знизився до 300,5 % у 2008 році; на другому місці знаходиться Дніпропетровська обл. (150,9 % у 2008 році), на третьому – Донецька обл. (127 %), на четвертому – Запорізька обл. (113,4 %), а на п’ятому – Полтавська обл. (109,7 %), на шостому – Харківська обл. (103,9 %), а на сьомому – Київська обл. (100,6 %). Фактично ці регіони є донорами.

За величиною середнього доходу на душу населення за регіонами по Україні перше місце займає м. Київ (165,8 %), на другому місці знаходиться Донецька обл. (111 %), на третьому – Київська обл. (104,2 %), на четвертому – Дніпропетровська обл. (103 %), а на п’ятому – м. Севастополь (98,8 %), на шостому – Луганська обл. (98,3 %), а на сьомому – Запорізька обл. (96,7 %).

Найнижчий рівень валового регіонального продукту мають: Тернопільська обл. (47,3 %), Чернівецька обл. (47,7 %), Закарпатська обл. (51,8 %), Житомирська обл. (56,3 %), Хмельницька обл. (58,2 %), Херсонська обл. (58,3 %) та Вінницька обл. (58,8 %). Фактично найнижчий рівень валового регіонального продукту (менше 50 %) мають західні регіони, це пов’язано в першу чергу із гірничою поверхнею, що позбавляє змоги розташувати там потужні промислові комплекси, тому сьогодні з повним правом вони можуть бути віднесені до депресивних регіонів.

Найнижчий рівень середнього доходу на душу населення, то це: Тернопільська обл. (74,1 %), Волинська обл. (74,9 %), Чернігівська обл. (76,9 %), Херсонська обл. (77,8 %), Житомирська обл. (78,3 %), Вінницька обл. (79,3 %), Хмельницька обл. (79,8 %), Чернівецька обл. (79,9 %).[2]

Тому метою процесу регулювання регіонального розвитку є мінімізація негативного впливу ринкових перетворень, створення ефективних механізмів функціонування регіональної економіки.

Взаємне існування в умовах ринкової економіки різних форм власності зумовлює різноманітність підходів до пошуку і використання фінансових потоків відповідно до економічних, політичних і соціальних цілей суб’єктів господарювання.

З огляду на це, слід зазначити, що важливим завданням управління регіональними фінансовими потоками є узгодження інтересів учасників економічного процесу на всій території регіону.

На нашу думку, обґрунтування регіональної фінансової політики базується на визначенні її економічної сутності, структури, форм здійснення і визначення можливостей ефективного розподілу фінансових ресурсів відповідно до поставлених цілей.

Управління регіональними фінансовими потоками передбачає процес формування і використання фінансових ресурсів залежно від суб’єкта, який розпоряджається ними, та інструментарію, який застосовується з метою впливу на соціальну і економічну сфери регіону.

Якщо розглядати інструменти, за якими здійснюється регіональна фінансова політика, то доцільно виділити наступні:

- інструмент перерозподілу ВВП;

- фіскальний інструмент;

- інструмент фінансування суспільних послуг;

- інструмент економічного зростання.

Існує необхідність у перегляді та уточненні принципів управління фінансовими потоками в регіонах. Принципами управління в даному випадку слід вважати правила, основні положення та висновки, що випливають із пізнання об’єктивних законів розподілу суспільної праці та відображають найбільш стійкі зв’язки між об’єктом і суб’єктом управління.

Цикл фінансової діяльності на регіональному рівні складається з процесів формування оптимального перерозподілу і використання фінансових ресурсів з метою підвищення ефективності функціонування господарського комплексу.

Активність досліджень регіональних аспектів інвестиційної привабливості регіонів обумовлена необхідністю врахування галузевої і регіональної специфіки, зокрема:

- оптимізація структури місцевого господарювання і більш повне використання місцевих ресурсів;

- підвищення технологічного рівня місцевих підприємств і створення конкурентного середовища;

- реалізація оптимальних форм взаємодії підприємств різних форм власності в регіоні на основі їх участі в реалізації регіональних і міжрегіональних програм;

- санація збиткових підприємств та підприємств-боржників з урахуванням регіональної та галузевої специфіки і створення гнучких організаційних форм, орієнтованих на оптимізацію структури і підвищення ефективності виробництва. [4]

Також при розгляді дієвого ефективного фінансового механізму сприяння розвитку регіонів чільне місце посідає оцінка інвестиційної привабливості та інвестиційного потенціалу регіону. Було визначено, що найефективнішою є рейтингова оцінка визначення інвестиційної привабливості, оскільки саме вона надає змогу згрупувати показники ефективної фінансово-господарської діяльності підприємств регіону та, таким чином, визначити рейтингове число.

В основу методики покладено принцип побудови рейтингової оцінки на основі багатовимірної середньої за основними групами показників. До показників фінансово-господарської діяльності підприємств регіону належать: рентабельність підприємств, прибутковість продукції, фінансова стійкість, ліквідність, оборотність активів за тривалістю операційного циклу.

Серед головних проблем, що перешкоджають розвитку інвестиційної активності є вкрай негативне сприйняття економіки та інвестиційного поля України інвесторами викликано нестабільністю зовнішньої політики, несприятливим прогнозом розвитку економіки на 2012 рік, посиленням тиску на бізнес з боку органів влади, деструктивним впливом корупції і незбалансованою системою оподаткування, постійний і зростаючий тиск з боку владних структур (24%), недоліки податкової системи, які не поліпшив, а погіршив Податковий кодекс (11%), непрозорість і надмірний рівень втручання держави в регулювання бізнесактивності (11%), вплив корупції (11%), загальна нестабільність політичного курсу та розвитку економіки (10%).[1]

Інвестиційна привабливість регіонів України найчастіше оцінюється за переліком узагальнених показників: рівень загальноекономічного розвитку регіону (35%), рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (15%), демографічна характеристика регіону (15%), рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (25%), рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (10%). В такий спосіб здійснюється аналіз певних конкурентних переваг регіону щодо сучасної соціально-економічної ситуації, і на цій основі робляться припущення про привабливість їх для інвесторів. Із 6 регіонів, які було проаналізовано, в значній мірі визначальним для позитивної економічної динаміки є інвестиційний чинник, тобто обсяг інвестицій, які було реалізовано у різних сферах та галузях економіки. Це такі регіони, як: АР Крим, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Запорозька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька, м. Київ.

Визначний вплив в ретроспективі мали чинники економічного зростання, які відображають фінансовий потенціал. Так, мав місце вплив чинника прибутків населення як складова сукупного попиту, яке у короткостроковому періоді може стати пріоритетним для подолання рецесії в економіці. Грошові прибутки населення безпосередньо визначають економічну динаміку в Вінницькій, Волинській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областей та м. Києва.

Чинник “кількість патентів та винаходів”, який характеризує інноваційну складову економічного розвитку, був значущим для Запорізької, Київської, Луганської, Львівської, Одеської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Чернівецької та Чернігівської областей. [3]

Результати оцінювання інвестиційної привабливості регіонів України підтверджують тенденції до концентрації потоків в економіку розвинених регіонів, які мають найвищий рейтинг інвестиційної привабливості. Інвестори спрямовують майже всі свої вклади до восьми регіонів: Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької, АР Крим та до м. Київ, до останнього надходить найбільше всього інвестицій – 89,7 % всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення регіональних диспропорцій.

Висновки. Сучасний стан економіки України характеризується неефективною галузевою структурою господарського комплексу, що обумовлює необхідність пошуку нових підходів і механізмів щодо управління фінансовими потоками з метою стимулювання регіонального розвитку; для визначення інвестиційної привабливості регіонів доцільно проводити рейтингову оцінку фінансової складової регіонального розвитку на підставі обчислення багатовимірної середньої.

Література

1. С. Баранецька. Методологічні аспекти оцінювання рівня інвестиційної привабливості регіонів. Приднепровский научный вестник № 6. –2012.

2. С. Баранецька. Регіональний розвиток: сучасний стан, проблеми та перспективи. Приднепровский научный вестник № 4 (126). – 2012.

3. С. Баранецька. Оцінка інвестиційної привабливості України та її регіонів. Приднепровский научный вестник № 6. –2012.

4. Д. Василик. Бюджетний механізм активізації економічного розвитку в Україні/ Автореф. Дис. Кандидата економічний наук, Київ, 2006 р.

5. Ю.В. Пасічник. Бюджетний потенціал економічного зростання в Україні: Монографія. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005 р.