Економічні науки /4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

К.е.н. Мостовенко Н.А.

Луцький національний технічний університет, Україна

Розвиток венчурних фондів як джерел фінансових ресурсів інноваційного спрямування

В Україні складається ситуація, в якій сучасний ринок інноваційного інвестування має недостатній обсяг фінансових ресурсів і характеризується незначною кількістю джерел та механізмів фінансування інновацій. Ринковій економіці притаманне використання різних механізмів фінансування інноваційної діяльності, які відповідно мають різну ефективність. Значну роль у цьому процесі відіграють інституції венчурного бізнесу, до яких належать так звані «бізнес-ангели» та венчурні фонди. Приватні інвестори дозволяють здійснити стартове фінансування проектів, надати так званий «посівний капітал», яким не володіють підприємці-власники компаній, щоб перейти до наступних джерел фінансування, якими є саме венчурні фонди (далі – ВФ), банківське чи біржове фінансування. Отже, ВФ є більш потужними постачальниками венчурного капіталу на інвестиційний ринок.

Варто зазначити, що за вітчизняним законодавством, ВФ є недиверсифікованими інститутами спільного інвестування (ІСІ) закритого типу, які здійснюють виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб [1]. Вони належать до строкових фондів, які можуть бути лише фондами закритого типу (як корпоративними (КІФ) так і пайовими (ПІФ)). Закон [1] дозволяє ВФ проводити досить ризиковану діяльність, включаючи у свої активи цінні папери, які не допущені до торгів на фондовій біржі. Активи ВФ можуть повністю складатися з нерухомості, корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі, або з цінних паперів, які не отримали рейтингової оцінки відповідно до закону. Крім того, ВФ мають відсутнє оподаткування на рівні фонду. Податкові зобов’язання виникають у інвесторів фонду в момент сплати дивідендів під час реорганізації чи ліквідації фонду. Наступні зміни закону дозволяють і фізичним особам бути учасником ВФ з мінімальним внеском у 1500 мінімальних заробітних плат, а ставка податку на доходи від таких операцій складає лише 5%.

Наслідки фінансової кризи позначились і на загальних показниках діяльності ВФ. Їх середня дохідність у 2010 році скоротилася майже у 6 разів, порівняно 2005 роком.  За даними УАІБ, станом на 30.06.2011 року загальні активи ІСІ становили 115110,53 млн. грн., причому приріст активів венчурних ІСІ складав +2,28% (2370,58 млн. грн.) і був у 1,5 рази вищий за загальне зростання ринку ІСІ на тлі скорочення інших категорій фондів [2]. Аналіз динаміки усіх видів інвестиційних фондів в Україні показує, що за другий квартал 2011 року кількість венчурних фондів зросла на 13 (1,61%). Крім того, інвестори надають перевагу саме пайовим ВФ. Пайовий ВФ є більш інвестиційно привабливим. Він не є юридичною особою, оскільки створюється за ініціативою компанії з управління активами. Кошти у фонд вносяться лише після вибору проекту для фінансування, до того ж можуть використовуватись інвестором і як кредитні ресурси для власного бізнесу. 
Загалом, вартість чистих активів ВФ у другому кварталі 2011 року становила 106 527, 09 млн. грн. (що складає частку у 92,54%), тоді як усіх невенчурних – 8583,4 млн. грн. (7,76% відповідно). Загальна структура активів венчурних фондів залишається практично незмінною і станом на 30.06.2011 року становить: інші активи – 60, 75%, нерухомість – 2,61%, грошові кошти та банківські депозити – 3,35%, банківські метали – 0,01%, ОВДП – 0,02%, облігації місцевих позик – 0,002%, акції – 10,92%, облігації підприємств – 7,98%, ощадні сертифікати – 0,09%, інші ЦП – 14,27%. Найбільшою популярністю у венчурних фондів користуються заставні цінні папери та векселі, державні облігації та акції першого рівня лістингу, зокрема будівельної галузі [3].

Таким чином стає очевидним, що венчурне інвестування є незначним, а ВФ не можуть поєднати інвестиції та інновації. Найпривабливішими сферами для інвестицій ВФ в Україні залишаються будівництво, хімічна й добувна промисловість, переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, роздрібна торгівля. Венчурні фонди в Україні переважно використовуються для оптимізації управління активами фінансово-промислових холдингів та зниження податкового навантаження.

Зважаючи на такі особливості вітчизняного інвестиційного ринку, на нашу думку, доцільно провести розподіл фондів за напрямами діяльності (фонди, які фінансують будівництво; фонди, які працюють з облігаційними позиками; фонди, які здійснюють виключно інноваційне інвестування) для застосування більш виваженого підходу до оподаткування результатів діяльності таких фондів. Сучасні організаційно-правові особливості венчурних ІСІ роблять їх найбільш привабливими з точки зору вкладення вільного капіталу, проте вони не виконують свої стимулювальної функції для розвитку інноваційної сфери.

Також важливим кроком в подоланні цієї проблеми може стати підготовка кваліфікованих кадрів у сфері інноваційного менеджменту та уведення таких фахівців до команди менеджерів компаній з управління активами, зокрема венчурних ІСІ. Крім того, активізація самого бізнес-середовища, заохочення підприємницької ініціативи може налагодити такі необхідні фактори венчурного бізнесу, як особиста зацікавленість інвесторів та партнерські відносини з інноваційними фірмами.

Література:

1. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 року (зі змінами та доповненнями). – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2299-14

2. Бузаджи І.О. Венчурний капітал в Україні як джерело фінансування інвестиційних проектів / І.О.Бузаджи // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – 2011. - № 9. – Електронний ресурс. – Режим доступу: www.economy.nauka.com.ua/index.php?operation=1&iid=697.

3. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Аналітичний огляд ринку ІСІ в Україні. – Режим доступу до сайту: http://www.uaib.com.ua/files/articles/1519/68Q2_2011.pdf.