Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент.

Старший викладач Волобуєва Т.Л.

Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій, Україна

Контроль в системі управління підприємством

Українськими вченими на протязі всього генезису розвитку внутрішнього контролю систем управління організацією були розроблені питання, які впливають на розвиток підприємства та призупиняють дію механізму гальмування соціально-економічного розвитку громадського виробництва. Але, у зв’язку із прийняттям в Україні реформ, законів та постанов, перед вітчизняною наукою стоїть задача розробки нових концепції внутрішнього контролю, орієнтованих на ринкову систему господарювання світового рівня, які б враховували національну специфіку країни.

На сьогодні, коли організація функціонує в жорстких умовах конкурентного середовища, її діяльність в основному направлена на досягнення та закріплення своїх позицій на ринку. Для ефективного управління організацією необхідно значно збільшити обсяг планової та контрольної роботи в порівняння з плановою економікою. Крім того, в силу стрімкого розвитку та зміни технологій, ускладнення бізнес-проектів управління організацією суттєво ускладнюється, що обумовлює ускладнення її контрольних систем. Тому у сучасних умовах внутрішній контроль на наших підприємствах набуває характер основи, яка присутня на всіх рівнях управління та являється гарантією успішної діяльності.

На наш погляд, ефективність контролю залежить насамперед від наукової основи поняття. Вітчизняна наука відчуває недолік у комплексних науково-практичних розробках, які висвітлюють багато численні аспекти управлінського контролю з урахуванням сучасної української специфіки.

Існують різні погляди вітчизняних і зарубіжних вчених щодо суті контролю та його місця в системі управління. Одні вважають, що контроль – це цілеспрямовані практичні дії, які дозволяють упевнитись у вірності чого-небудь або що контроль – це управлінська діяльність, задачею якої є кількісна та якісна оцінка та облік результатів роботи організації; інші – зосереджені на однобокому розумінні контролю тільки як функції управління. Останній підхід у міжнародній практиці вважається не повним та розглядає контроль як метод удосконалення управління на всіх його рівнях.

Контроль спонукає до успішного функціонування підприємства. Без контролю діяльності на підприємстві починається хаос. Це обумовлює ряд причин необхідності контролю, а саме:

- невизначеність, складність та динамічність середовища;

- попередження виникнення кризових ситуацій;

- підтримка успіху шляхом співставлення фактичних результатів і планових показників, оцінки темпу розвитку підприємства до поставленої мети.

Для того, щоб глибше зрозуміти сутність контролю, необхідно розглядати його як систему та складову частину системи управління організацією. Дана система, на наш погляд, повинна складатись із таких елементів:

1. Елементи входу (інформаційне забезпечення контролю).

2. Елементи виходу (інформація отримана в результаті контролю).

3. Сукупності взаємопов’язаних елементів: техніки контролю, системи обліку, середовища контролю.

Для забезпечення апарату управління інформацією, необхідною для прийняття рішень треба створювати на підприємствам служби контролінгу, які би не тільки були зорієнтовані на виявленні помилок, відхилень та пошук винних, а й на керуванні процесами поточного аналізу й регулюванні планових і фактичних показників.

Ефективна служба контролінгу передбачає рішення ряду задач:

- збереження ресурсів та потенціалу організації;

- відповідність діяльності організації прийнятому курсу дій;

- стійкість організації з фінансово-економічної, ринкової та правової точок зору;

- дотримання працівниками організації установлених адміністрацією вимог, правил, процедур.

Також вважаємо за потрібне для допомоги органам управління організації в здійсненні ефективного контролю над різними елементами системи внутрішнього контролю вводити внутрішній аудит. До інституту внутрішнього аудиту також можна віднести і ревізійні комісії (ревізорів), діяльність яких регламентована законодавством.

Нами було зроблено акцент лише на декількох положеннях управлінського контролю, але саме вони у своїй сукупності дозволять відзначити контроль як складну соціально орієнтовану систему, яка в свою чергу є однією із головних структурних складових більш крупної системи – системи управління організацією.

У зв’язку із запропонованими поглядами однією із основних задач в області дослідження управлінського контролю є розробка типових програм організації, розвитку та удосконалення контрольних систем для організацій, різних у плані організаційно-правових форм, видів та масштабів діяльності, розмірів, організаційних структур управління. Дані програми повинні бути багато численні, так як вони залежать від різних початкових умов та потенціалу організації. Багато також залежить від тенденцій розвитку економіки в цілому, від діючих механізмів її функціонування, національних та місцевих традицій.

Література

1.Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія та практика. Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 490 с.

2.Скібіцький О.М. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

3.ХмільФ.І. Основи менеджменту: Підручник. Вид. 2-ге, вип., доп. – К.: Академвидав, 2007. -576 с.