Тимрієнко І.Ю., Добренко Л.

Вінницький фінансово-економічний університет, Україна

Особливості організації обліку прибутку підприємства за Податковим кодексом України

У статті розглянуто особливості фінансового та податкового обліку, аудиту й аналізу прибутку підприємства, висвітлено основні напрямки подальшого їх удосконалення.

The features of book-keeping, audit and analysis of income of enterprise are considered in the article, basic directions of their further improvement are reflected.

Ключові слова: фінансовий облік, податковий облік, податок на прибуток, Податковий кодекс України.

Вступ. Актуальність теми даної статті обумовлена прийняттям Податкового кодексу України. Цим нормативно-правовим актом значною мірою зближено фінансовим та податковий облік податку на прибуток підприємства. Разом з тим, ще й сьогодні мають місце деякі розбіжності в обліку податку на прибутку.

Тому важливим напрямком наукових досліджень має бути з’ясування всіх нововведень Податкового кодексу з виділенням наявних на сьогодні відмінностей у фінансовому й податковому обліку податку на прибуток підприємства.

Виклад основних результатів дослідження. З набуттям чинності норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ порядок оподаткування суб’єктів господарювання податком на прибуток підприємств зазнав значних змін. Відповідно змінилися й основні правила податкового обліку податку на прибуток.

Ці зміни спрямовані здебільшого на те, щоб усунути існуючі тривалий час суттєві розбіжності між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, зокрема щодо визнання і оцінки доходів та витрат при здійсненні обліку податку на прибуток.

Відповідно до норм Податкового кодексу України визнання доходів та витрат з метою визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток здійснюється за методом „нарахувань” та співставлень, передбаченим відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Так, спільним у фінансовому й податковому обліку є те, що доходи та витрати враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

При цьому доходи, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування, класифікуються за такими групами:

- дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг та дохід банківських установ;

- інші доходи, що включають доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Дохід від реалізації товару визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг) до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто, не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об’єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості [2].

Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені з урахуванням окремих особливостей. Так, наприклад, нараховані податки і збори включаються до витрат того звітного періоду, за який проводиться таке нарахування.

Таким чином, перехід на метод „нарахувань” та співставлень при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дає можливість суттєво зменшити тимчасові податкові різниці між податковим та бухгалтерським обліком.

Крім того, значною мірою Податковим кодексом наближено правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, яке полягає у наступному:

1) розширена класифікація основних засобів у податковому обліку передбачає 16 груп основних фондів замість 4-х у раніше діючому законодавстві;

2) облік балансової вартості основних засобів кожної з груп ведеться за кожним з об’єктів, що входить до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду) та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи;

3) амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості [2].

При цьому нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику. Звідси випливає, що і в податковому, і в бухгалтерському обліку підприємство буде застосовувати однакові методи нарахування амортизації – ті, які будуть затверджені керівником в Наказі про облікову політику. Звичайно, це також значно спрощує та зближує податковий і бухгалтерський облік податку на прибуток.

Податковим законодавством також передбачено, що метод амортизації об'єкта основних засобів може переглядатися у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання та має відповідати змінам методу в обліковій політиці. У такому разі нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Крім того, важливою новацією Податкового кодексу є те, що він передбачає здійснення переоцінки основних засобів на відміну від раніше діючого законодавства, згідно якого мала місце лише індексація балансової вартості основних фондів підприємства.

Переоцінка об’єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об’єкта, може проводитись до досягнення ним балансової вартості на звітну дату в розмірі не менше ніж 10% від його первісної вартості на момент взяття на баланс.

При цьому, дооцінка балансової вартості основних засобів не може перевищувати суму його попередніх уцінок з моменту введення в експлуатацію такого основного засобу. Тобто у разі, якщо підприємство не здійснювало уцінок вартості об’єкту основних засобів, таке підприємство не має права на його дооцінку.

Після проведення переоцінки об’єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об’єкта, підприємство не може використовувати прискорені методи нарахування амортизації [1].

Гармонізація фінансового та податкового обліку зазначена в розділі ІІІ Податкового кодексу, відповідно до якої платник податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також бухгалтерський облік доходів і витрат. Банки забезпечують облік тимчасових та постійних податкових різниць з 2012 року за методикою, затвердженою Національним банком України [2].

Поряд з цим, платник повинен забезпечувати накопичення в регістрах фінансового обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці.

Висновки. Таким чином, прийняття Податкового кодексу значною мірою сприяло зближенню податкового й фінансового обліку податку на прибуток підприємства. Запроваджені зміни в обліку податку на прибуток повинні бути враховані не лише обліковцями при організації податкового й бухгалтерського обліку, але й аудиторами при проведенні аудиторської перевірки суб’єктів господарювання щодо правильності обліку податку на прибуток. Відповідно, ці зміни слід також враховувати про проведенні аналізу обсягів податкового оподаткування, динаміки амортизації та зносу тощо.

Література.

1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua

2. Податковий кодекс: податок на прибуток адмініструватиметься в умовах наближення податкового та бухгалтерського обліків [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.urzona.com/index.php?option=com_content&view

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 р. N 353 (із змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua

4. Щодо амортизації в податковому обліку з податку на прибуток у контексті Податкового кодексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dpa.dn.ua/s/512/1282