Історія/1. Вітчизняна історія

к.і.н. Шпак Д.О.

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

(м. Миколаїв, Україна)

Суспільні настрої Миколаївської області Української РСР у ході подій «Празької весни» 1968 року за донесенням радянських спецслужб.

Політичні реформи О. Дубчека і його соратників (О. Шик, І. Пелікан, З. Млинарж та інші) не являли собою повний відхід від колишньої політичної лінії, як це було в Угорщині в 1956 році, проте розглядалися керівництвом СРСР і ряду соціалістичних країн (НДР, Польща, Болгарія) як загроза партійно-адміністративній системі Радянського Союзу і країн Східної і Центральної Європи, а також цілісності і безпеці «радянського блоку». Вторгнення військ Радянського Союзу на територію Чехословаччини викликало негативну реакцію у світі. Неоднозначно сприймалися події у ЧССР і серед населення Миколаївщини. Якщо події в Угорщині 1956 р. викликали лише поодинокі, не досить організовані спалахи протесту, то вторгненню радянських військ до Чехословаччини в серпні 1968 р. вже протистояв численний рух протесту. Окупація Чехословаччини військами країн Варшавського договору відібрала, по суті, останню надію в тих, хто ще сподівався на демократизацію радянського суспільства, пропагував ідеї «соціалізму з людським обличчям». Контролер заводу імені 25 річниці Жовтня м.  Первомайськ, А. Столяров на зборах трудового колективу висловився таким чином: «Це все звичайно так, але як ми будемо виглядати перед усім світом. Усі скажуть – це пряма агресія. Виходить, що ми демократію насаджуємо багнетами?» [1]. Про негативний вплив чеських подій на світовий імідж СРСР як мирної країни вела мову і старша медсестра першої міської лікарні м. Миколаєва М. Шкреба: «В царські часи Росію, цілком справедливо, вважали «світовим жандармом». Хіба керівництво країни не помічає, що наводячи лад у сусідній, нехай братській країні, за допомогою зброї, ми тим самим перетворюємось в очах світу на того ж самого «світового жандарма». Може нехай товариші в Чехословаччині самі розберуться, який соціалізм вони хочуть будувати. Хіба ж так повинна вестися миролюбна політика СРСР?» [2]. Майстер корпусно-стапельного цеху миколаївського заводу імені І. Носенка Д. Авакумов у бесіді з робітниками цеху, також взяв під сумнів миролюбність зовнішньої політики СРСР. Він зазначив: «Радянський народ поніс мільйонні жертви в боротьбі з фашизмом. Так навіщо нам зараз знову втягуватися у військовий конфлікт? Навіщо нам лякати весь світ клацанням зброї? Може для трудящих буде краще, коли наше керівництво не буде лізти зі зброєю до сусідів, а наповнить товарами полиці магазинів?» [3].

У серпні 1968 р. під час ремонту квартири В. Можаровського миколаївські робітники заводу залізобетонних виробів № 2 тресту «Миколаївжитлобуд» П. Саранчук та В. Івков, обговорюючи події в Празі, стверджували, що «СРСР втрутився у справи Угорщини і Чехословаччини, душить там свободу і не дає цим країнам самостійно вирішувати свої внутрішні справи». Прояви вільнодумства 18 грудня 1970 р. розглянула судова колегія з кримінальних справ Миколаївського обласного суду, яка засудила П. Саранчука до восьми років, а В. Івкова – до трьох років позбавлення волі [4].

Засудили введення радянських військ до Чехословаччини пенсіонери Межирицький, Левін та Берчанський з Миколаївщини. На їх думку «не варто іншій країні вказувати, як їй жити». Разом із цим, ситуацію в Чехословаччині вони розцінили як можливість для Ізраїлю укріпити власні позиції на Близькому Сході, оскільки зайнятий чеськими подіями СРСР буде не в змозі надавати суттєву допомогу арабським країнам. До осіб, що дозволили собі невірну трактовку подій в Чехословаччині «міськкоми та райкоми партії, первинні партійні осередки прийняли засоби з посилення роз’яснювальної роботи серед цих осіб, а також використали міри спеціальної профілактики» [5].

Не залишились осторонь від намагання показати події з іншого боку для населення Миколаївщини і самі мешканці Чехословаччини. Так, до редакції газети «Радянська правда» міста Вознесенськ надійшов відкритий лист до населення Вознесенська і всієї Миколаївської області, надрукований у періодичному виданні «Nitrianskij hlas» зі словацького міста Нітра. В ньому, зокрема, був заклик зрозуміти правду про чеські події. Звичайно, цей лист не був надрукований в газеті «Радянська правда», а був відісланий з пояснювальною запискою до ідеологічного відділу обласного комітету Комуністичної партії [6].

Вказані факти свідчать, що, незважаючи на встановлені бар’єри, в Україну різними каналами доходила об’єктивна інформація про події в Чехословаччині, що породжувала опозиційні настрої серед різних верств населення, викликала обурення політикою вищого політичного керівництва СРСР, яке відмовляло в праві на самобутній і демократичний розвиток навіть своїм найближчим союзникам [7].

Вплив «Чехословацьких подій» відчувався і після їх закінчення. Одеський фізик П. Бутов отримав п’ять років ув’язнення у ВТК з майбутнім дворічним засланням лише за збереження брошури «Х річниця вторгнення до Чехословаччини», в якій зводився наклеп на братерську допомогу чехословацькому народу країнами співдружності в боротьбі з контрреволюцією» [8]. У 1967-1971 рр. в Україні за антирадянський рух за ст.187-1 Кримінального кодексу УРСР було засуджено 137 громадян, з них у Миколаївській області – 14 [9].

Отже, незважаючи на зусилля радянської пропагандистської машини, не все населення Миколаївщини сприймало стереотипи, вироблені ідеологічним апаратом КПРС щодо подій «Празької весни». Розуміння всієї злочинності дій з боку керівництва СРСР, необхідності створення нової моделі соціалістичної демократії у ЧССР знаходило відгук серед населення Миколаївської області Української РСР, спонукало активну частину громадян боротися за втілення ідей свободи та незалежності у власній країні.

Література:

1. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО). – Ф. П.7. – Оп. 12. – Спр.569. – Арк. 48.

2. ДАМО. – Ф. П.7. – Оп. 12. – Спр.569. – Арк. 53.

3. ДАМО. – Ф. П.7. – Оп. 12. – Спр.569. – Арк. 60.

4. Дмитрук В. Незгодні: події 1968 р. в Чехословаччині крізь призму архівно-слідчих справ КДБ УРСР / Володимир Дмитрук // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. Зб. статей. – К. : Ін-т історії України НАН України, 2007. – Випуск 34; Зайцев Ю. З вірою у майбутнє України / Юрій Зайцев // Реабілітовані історією. Миколаївська область. – К. – Миколаїв : Світогляд, 2007. – Кн. 3. – 655 с.

5. ДАМО. – Ф. П.7. – Оп. 12. – Спр.569. – Арк. 61.

6. ДАМО. – Ф. П.7. – Оп. 12. – Спр.579. – Арк. 83-86.

7. Дмитрук В. Нелегальна інформаційна мережа в Чехословаччині та її вплив на формування опозиційних настроїв в Україні (кінець 60-х – початок 70-х рр.) / Володимир Дмитрук // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 2000. – № 2/4. – С. 531–532.

8. Дмитрук В. Незгодні: події 1968 р. в Чехословаччині крізь призму архівно-слідчих справ КДБ УРСР / Володимир Дмитрук // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. Зб. статей. – К. : Ін-т історії України НАН України, 2007. – Випуск 34. – С. 304–305.

9. Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф. 1. – Оп. 25. – Спр. 546. – Арк. 78.