Педагогічні науки/2. Проблема підготовки спеціалістів

Дрожик Л. В.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна

Формування еколого-валеологічної компетентності майбутнього вчителя як актуальна соціальна та педагогічна проблема

У сучасних умовах глобалізації всіх сфер життя, використання високих технологій, що супроводжуються безперервними екологічними катастрофами техногенного походження, середовище існування людини та її здоров’я опинилися під загрозою. Стан природного середовища та здоров’я людини є величинами, похідними від діяльності людини, заснованої на інтелектуальному та духовному розвитку, який залежить над усе від ефективного функціонування системи освіти.

Тому виникає потреба розглядати питання екологічної та валеологічної науки в нерозривному зв’язку та єдності, що орієнтовані на формування гармонічних стосунків у системі «людина-природа-суспільство», де інтегрованим показником є здоров’я людини.

Розвиток сучасної системи освіти визначається інноваційними перетвореннями, в основі яких лежить використання компетентнісного підходу, а саме формування в майбутніх учителів професійно-педагогічної компетентності [3, стор. 89]. Педагогіка розуміє під компетентністю рівень освіченості, достатній для самоосвіти та самостійного рішення виникаючих при цьому пізнавальних завдань, проблем та визначення особистісної позиції. Щоб мати можливість контролювати та порівнювати «кількість освіти» кожної людини, слід мати перелік компетенцій у вигляді особистісного ресурсу, якими оволодів майбутній фахівець. Особливо гостро була усвідомлена необхідність наявності такого переліку компетенцій у зв’язку з Болонським процесом та обговорюванням Загальноєвропейських компетенцій на основі освітніх стратегій та виділення загальних компетенцій.

Еколого-валеологічна компетентність визначається як інтегрована характеристика професійних і особистісних якостей майбутнього вчителя, яка відображає рівень сформованості еколого-валеологічних цінностей, знань, умінь та практичного досвіду, що дозволяють йому успішно здійснювати педагогічно орієнтовану еколого-валеологічну діяльність, у різних екологічних ситуаціях приймати рішення і виконувати адекватні дії, безпечні для здоров’я та довкілля [2, стор. 8].

Оскільки здоров’я населення являється цінністю глобального на світовому рівні і стратегічного на державному рівні значення, то дослідження процесів взаємодії людини та середовища формує базу для науково-практичної діяльності по вирішенню проблеми зберігання та укріплення здоров’я людини у сучасних умовах [1, стор. 167].

Значний потенціал для формування у майбутнього вчителя еколого-валеологічної компетентності розкривається у процесі природничої підготовки, що формує у майбутнього вчителя цілісну наукову картину органічного світу; закономірності організації та еволюції живої матерії, усвідомлення життя і здоров’я людини як найвищих цінностей; виробляє стратегію взаємодії людини з природою на засадах гармонійного співрозвитку (коеволюції).

В рамках еколого-валеологічної компетенції формується здатність бачити та розуміти навколишнє середовище, орієнтуватися в ньому, прогнозувати направленість наукового використання природничих знань в практичній діяльності людини.

Еколого-валеологічна компетентність формується через вміння, в основі яких лежить готовність особистості до певних дій та операцій у відповідності з поставленою метою, на основі вже існуючих знань та навичок.

Вміння завжди спираються на активну інтелектуальну діяльність та обов’язково включають в себе процеси мислення. Свідомий інтелектуальний контроль – це головне, що відрізняє вміння. Активізація інтелектуальної діяльності у вміннях відбувається як раз в ту мить, коли змінюються умови діяльності, виникають нестандартні ситуації, які потребують прийняття розумних рішень. Задача майбутнього вчителя організувати діяльність по вивченню вмінь.

Еколого-валеологічна компетентність відображає не просто факт об’єднання екологічних та валеологічних вмінь, а глибинний взаємозв’язок, взаємообумовленість цих видів вмінь. Здоров’я інтегрує в собі екологічну та валеологічну єдність організму, особистості та навколишнього середовища.

Під еколого-валеологічною компетентністю розуміють – рівень освітченості, який характеризується вміннями та знаннями в області валеологічної та екологічної культури, а також здібністю вирішувати різні життєві задачі на основі цих знань та способах практичної діяльності. Це дозволяє визначити проблему знаходження шляхів та умов формування та розвитку еколого-валеологічних знань, вмінь та навиків, яка забезпечує ефективне вивчення природничих наук.

Література:

1. Білик Л. І. Здоровий спосіб життя – один з пріоритетних аспектів екологічного виховання молоді // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник. – 2003. – Вип. 33. – С. 161-169.

2. Бондар С. Компетентність особистості - інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. – 2003. – №2. – С. 8-9.

3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.