Педагогические науки/3. Методические основы воспитательного про­цесса

Іванова О.І. 

 

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна

 

Етапи стимулювання молодших підлітків до самостійного пізнання в процесі проведення квест-ігор

Як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури, учням 10-12 років, які ще тільки входять у підлітковий вік властива підвищена рухливість, зацікавленість у ігровій формі організації пізнавальної діяльності. Молодші підлітки також відрізняються інтересом до явищ, що відбуваються навколо них, бажанням дізнатись нову, цікаву інформацію про оточуючий світ, полюбляють розв’язувати ребуси, шукати відповіді на замороки. Тому в процесі проведення експериментального дослідження стимулювання учнів до самостійної пізнавальної діяльності було прийнято рішення залучати підлітків до організації та проведення популярних рухливо-пізнавальних ігор – квестів (від англ. «quest» – пошук). Вони можуть проводитись в класі, спортивному залі, на шкільному майданчику. Головна мета «квесту»  –  пошук і розв’язання заздалегідь підготовлених пізнавальних завдань, що можуть бути представлені замороками, ребусами, кросвордами (наприклад, приховані частини якого треба знайти, скласти й розв’язати). Відповіді на одне з завдань може нести підказку щодо знаходження наступного завдання.

Характерними для квест-ігор є: прихованість місця знаходження завдань або відповідей на них (наприклад, ключового слова, коду, окремих літер, навідних питань); вільний вибір теми (як за шкільною програмою, так і улюбленою книгою, фільмом, грою, тощо); підбір завдань, що вимагають творчого, активного пошуку відповіді й напруження мислення; гра командою.

Психологічні дослідження наголошують, що молодшим підліткам властивий негативний емоційний фон, дратівливість, конкуренція в класному колективі, образливість. Тому вважаємо, ефективною формою організації квесту (для гармонізації атмосфери в класі, стимулювання співробітництва, виховання поважного ставлення одне до одного) не змагання між командами, що може призвести до заздрощів і взаємних образ, а робота всіх команд заради спільної мети. Ефективність неконкурентної взаємодії між членами колективу була описана такими психологами як С. Кові, К. Фопель. Головна ідея, висунута вченими, – це співробітництво, підвищення ефективності роботи колективу без протиставлення його учасників, а побудовою на принципі «виграв-виграв» [3; 4].

Кожна команда рухається за індивідуальним планом, якщо інша команда впоралась швидше – вона може їй допомогти (наприклад, кожна наприкінці повинна знайти свою частину древньої мапи, а наприкінці всі команди зіставляють частини й разом знаходять головний приз). Для стимулювання учнів діяти згуртовано, дружньо, не відволікатись від поставлених завдань, організатори можуть ввести критерій часу гри й правило ділитись зекономленим часом між командами.

У процесі експериментальної роботи організація пізнавальних квест-ігор проходила за дотриманням певних етапів проведення заходу. Перший етап - підготовчий, що передбачає вибір учнів, які мають організаторські здібності й бажають самостійно організовувати квест. На запит учителя відкликались учні здебільшого з високим рівнем пізнавального інтересу, які полюбляють читати, складати та відгадувати загадки, ребуси і прагнуть поділитися знаннями  з однолітками, мають досвід такої діяльності. Завданням цього етапу є вибір теми заходу, збір інформації, складання пізнавальних запитань, розробка конкретного плану й правил гри, підготовка спеціальних завдань на випадок, коли команда не зможе протягом тривалого часу дати відповіді на певне завдання. Для просування далі учням необхідно було виконати «криголамні вправи», що засновані на розбитті «холодності» у відношеннях до інших, встановленні дружніх стосунків, подоланні власної замкненості (наприклад, розповісти гумореску, заспівати пісню, знайти на шкільному майданчику трьох учнів, що народились у березні, зобразити жестами предмет, тварину, тощо).

Підготовчий етап квест-гри сприяв як збагаченню учнів знаннями, так і вмінь їх застосуванню знань на практиці, виявленню інтересів, розвитку умінь працювати з текстом, креативно й абстрактно мислити, складати запитання, послугував творчому самовиявленню. Так, частина учнів відчували труднощі, наприклад, при поясненні як правильно розв’язувати ребуси. Тому окремий час було присвячено поясненню особливостей складання й розв’язування різних видів пізнавальних завдань (різних видів кросвордів, ребусів, завдань на відповідність, тестів, загадок, анаграм) одних учнів іншим й спроби самостійного складання подібних завдань.

Наступний етап – організаційний, що передбачає об’єднання учнів у команди, презентацію кожної команди (її девізу, назви, правил поведінки в групі), складання колективного списку правил ефективної колективної взаємодії та співпраці, оголошення теми й правил квест-гри, відповідь на запитання учасників. Головним завдання цього етапу є створення доброзичливої атмосфери між учасниками для ефективної командної взаємодії, роз’яснення правил, мети заходу.

Третій етап – зворотного зв’язку. Він був присвячений аналізу й оцінці учнями проведеної роботи, власних переживань під час заходу, аналізу якостей, що допомогли кожній із команд швидко впоратись із завданнями, а також виявленню недоліків і шляхів їх виправлення, нагородженню символічними подарунками авторів та учасників гри. Завданням цього етапу є створення ситуації успіху для учнів-організаторів, заохочення підлітків до подальшої самостійної підготовки квестів, стимулювання учнів до рефлексії думок, вражень, відчуттів, розуміння важливості згуртованості команди, взаємодопомоги.

Отже, організація й проведення пізнавальної діяльності у формі квест-ігор сприяло розвитку вмінь пропонувати нестандартні рішення, концентрувати увагу, швидко приймати рішення, діяти організовано й наполегливо, навичок спільної діяльності, комунікації, творчих, креативних, проектувальних, організаторських здібностей, задовольняла потребу підлітків у самовираженні й самоствердженні.

Література:

1.         Ельконин Д., Драгунова Т. Возрвстные и индивидуальные особенности младших подростков / Д. Ельконин, Т. Драгунова. – М.: «Просвещение», 1967. – 360 с.

2.    Пономарьова В.К. Інтерактивні квест-ігри як методика формувальногоексперименту в дослідження соціально-психологічних особливостей розвитку Я-концепції у шкільному віці / В.К. Пономарьова // Актуальні проблеми психології. Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя: у 10 т. – Київ-Ніжин, 2008. – Т. Х, вип. 6. – С. 173–176.

3.    Стивен Р. Кови Семь навыков высокоэффективных людей: Мощные инструменты развития личности /С. Кови - М.: «Альпина Паблишер», 2012. - С. 374

4.    Фопель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: Практическое пособие: Пер. с нем.: В 4-х томах. Т. 1. / К. Фопель. – М.: Генезис, 1998. – 160 с.