Психологія і соціологія/ 12. Соціальна психологія

Корнівська М.М.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Ефективність соціально-психологічного тренінгу як методу формування політичної свідомості

З кожним роком у сфері практичної психології та соціальної роботи усе ширше використовуються групові форми роботи, серед яких тренінги займають особливе місце. Проте, попри те, що вони є найбільш динамічними в розвитку методології й методів соціальної психології, проблема ефективності, а також об’єктивної оцінки результативності соціально-психологічних тренінгів продовжує залишатися надзвичайно актуальною.

Питанням розгляду тренінгової роботи, як активного методу навчання займалися такі науковці: Вачков І.В., Ємельянов Ю.М., Боденко Б.М., Макшанов С.І., Ситніков А.П., Яценко Т.С. та ін. [3, 6, 8, 12]. Впровадження тренінгу у галузь політичного знання знаходить своє відображення у працях В.М. Бебика, М.Й. Варій, М.Ф. Головатого, Н.М. Дембицької, Л.М. Карамушки, В.В. Москаленко, М.І. Пірен, та ін. [1, 2, 4, 5, 7, 9, 10].

Феномен тренінгу, особливо соціально-психологічного, насамперед у тому, що безпосередні учасники одержують таку підготовку, яка відповідає вимогам сучасного життя, а далі зможуть реалізувати її у повсякденному житті. Своєю ефективністю, конфіденційністю, внутрішньою відкритістю, психологічною атмосферою, індивідуальною й груповою рефлексією та іншими явищами тренінг приваблює всіх його учасників і зацікавлює тих, хто не брав у ньому участі.

Відповідно до методичних напрацювань у сфері політико-психологічного знання необхідність застосування тренінгу задля формування політичної свідомості особистості ми конкретизували в основних завданнях, які дозволяє розв’язати тренінговий метод при формуванні політичної свідомості студентської молоді. Серед таких завдань викристалізувалися наступні:

· вивчення психологічних закономірностей, механізмів і ефективних способів міжособистісної взаємодії для створення основи більш ефективного гармонійного спілкування з людьми;

· розвиток самосвідомості й самодослідження учасників для корекції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін;

· сприяння процесу особистісного росту, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності й відчуття щастя й успіху [3, с. 25].

· усвідомлення цілісності соціально-психологічного буття серед людей;

· розвиток здібності адекватного та повного пізнання себе й інших, критичного ставлення до дійсності;

· опанування прийомів декодування психічного повідомлення, яке йде від оточуючих;

· розвиток політичної свідомості на основі політичних уявлень, компетенцій, політичних переживань;

· набуття політичної компетентності та політичної активності.

Окрім цільової спрямованості важливо виділити також змістові характеристики тренінгів по засвоєнню студентами позиції активного суб’єкта політичної діяльності, які слід враховувати при розробці (конструюванні) змістовних блоків такого роду тренінгів. Перший змістовний блок пов’язаний з актуалізацією досвіду, вже накопиченого студентом в процесі політичної діяльності, з розвитком у студента рефлексивного відношення до політичної діяльності. Другий змістовий блок пов’язаний з пошуком і засвоєнням студентом нових способів, форм, шляхів, прийомів навчальної діяльності, нових областей застосування отриманих знань та умінь. Третій змістовий блок пов’язаний з відновленням психічних сил студента, посиленням його енергетики, психофізичних можливостей і т.п.

Враховуючи, що основні вміння та навички, на формування яких спрямований соціально-психологічний тренінг пов’язані зі сферою політичного, нами розроблений тренінговий курс, який отримав назву «Я і політика». Тривалість кожного заняття – 1 академічна година. Частота зустрічей – 1 раз на тиждень; всього 10 академічних годин. У тренінгу використовувалися: групова дискусія, психотехнічні вправи, проективний малюнок. Заходи провадились на матеріалі суспільно-політичного змісту.

У якості проміжного контролю використовувались усні звіти учасників (рефлексія) в кінці заняття і між вправами. Для попереднього і підсумкового контролю використовувалася методика Г. Циганенко, яка дозволяє діагностувати рівні політико-ідеологічного самовизначення студентів [11]. В основу методики покладено ідею існування певного набору екстра- та інтраіндивідуальних соціально-психологічних детермінант, що сприяють самовизначенню молоді в політико-ідеологічній сфері або перешкоджають цьому. Опитувальник містить 30 суджень, що вміщені в шість шкал. Назви шкал відображають сутність механізмів політико-ідеологічного самовизначення: «позиційна конкуренція», «політична ідентифікація», «домінантна автономізація», «владне самоствердження», «прагматична раціоналізація», «нормативна непоступливість».

З метою порівняння механізмів політико-ідеологічного самовизначення, а також визначення міри сформованості політичної свідомості внаслідок соціально-психологічного тренінгу, ми порівняли показники за шкалами методики Г.В. Циганенко в експериментальній групі до і після проведення тренінгу. Динаміка свідчила про зростання рівня політичної свідомості, політичного інтересу, підвищення мотивації до політичної участі (механізм «політичної ідентифікації», механізм «владного самоствердження», механізм «домінантної автономізації») та по інших значимих шкалах (рис. 1.).

Рис. 1. Динаміка механізмів політико-ідеологічного самовизначення

Аналізуючи середні показники по групі до та після проведення тренінгу констатуємо той факт, що у студентів експериментальної групи істотно зросли тенденції до усвідомлення механізмів політичної ідентифікації, позиційної конкуренції, домінантної автономізації, владного самоствердження, які наближаються до максимальних показників за названими шкалами. Репрезентативними виявилися показники за параметрами «прагматичної реалізації» та «нормативної непоступливості», які якнайкраще відображають групу досліджуваних – студентську молодь. Значення, хоча і мають невелику позитивну динаміку, та характеризують студентство як творчу, спонтанну, соціальну невизначену групу, поступливу, але яка готова внести інноваційний компонент у свою діяльність, орієнтовану не на результат діяльності, а на процес.

Отже, завдяки соціально-психологічному тренінгу вдалося досягти підвищення мотиваційного компоненту політичної активності та політичної участі, переважна більшість студентів експериментальної групи дійшли до усвідомлення того, що вони є суб’єктами політичного життя і конструктивними фігурами у світі політики (шкала «політичної ідентифікації»); зростання показників «позиційної конкуренції» доводить факт усвідомлення того, що студенти після тренінгових занять усвідомлюють потребу конкурувати з іншими, докладати зусиль для здійснення мети, а найголовніше – брати відповідальність за власні пріоритети та вчинки.

Література:

1. Бебик В., Шергін С., Дегтярьова Л. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика / В. Бебик, С. Шергін, Л. Дегтерьова. – К.: Університет «Україна», 2006. – 208 с.

2. Варій М.Й. Політико-психологічні передвиборчі технології: Навч.- метод. посіб. / М.Й. Варій – К.: «Ельга Ніка-Центр», 2003. – 400 с.

3. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. - 2-е изд., перораб. и доп. / И.В. Вачков. – М.: Изд-во «Ось – 89», 2000. – 224 с.

4. Головатий М.Ф. Політична психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл / М.Ф. Головатий. – К.: МАУП, 2006. – 400 с.

5. Дембицька Н.М. Психосемантичне дослідження політичних уявлень студентів / Н.М. Дембицька // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. [За ред. Максименка С.Д. ]. – К.: «ГНОЗИС», 2002, т. ІV, ч. 7. – С. 48 – 53.

6. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю.Н. Емельянов. – Л.: Изд. ЛГУ, 1985. – 166 с.

7. Карамушка Л.М. Психологія освіти і менеджменту: Навчальний посібник / Л.М. Карамушка. – К.: Либідь, 2004. – 424 с.

8. Макшанов С.И. Психология тренинга / С.И. Макшанов. – СПб., 1997. – 214 с.

9. Москаленко В. В., Лавриненко О. В., Никифоренко Н. О. Виховання підлітків: скаутський рух (соціально-психологічний аспект): Навчальний посібник / В.В. Москаленко, О.В. Лавриненко, Н.О. Никифоренко [За ред. проф. Москаленко В. В. ] – Донецьк, ДІУ, «Компьютер Норд», 2003. – 154 с.

10. Пірен М.І. Світоглядні основи української національної ідеї і сьогодення / М.І. Пірен // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АНП України. – К.: НЕВТЕС, 2001. – Т. ІІІ, Ч.2. – С.12-25.

11. Циганенко Г.В. З досвіду розробки методики оцінки механізмів політико-ідеологічного самовизначення молоді / Г.В. Циганенко // Наук: студії із соц. та політ. психології. – К., 2003. - № 7 (10). – С. 150-161.

12. Яценко Т.С. Методы активного социально-психологического обучения: Метод, рекомендации для студентов педагогических институтов / Т.С.Яценко. – 4.2. – К.:РУМК, 1991. – 56 с.