ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ПЛАТІЖНИХ ІНСТРУМЕНТІВ В ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ ОКРЕМИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Мета: Для попередження розвитку протиправної діяльності у сфері валютних відносин, на нашу думку, необхідно на основі досвіду зарубіжних країн нормативно закріпити можливість ідентифікації клієнтів платіжних систем, а також в технічному аспекті фіксувати аномальні тенденції при обігу електронних грошей.

Серед наукових праць, в яких по різним чином досліджуються сутність електронних грошей, принципи їх обігу й ознак емітентів заслуговують на увагу роботи С.Афонової, М.Савлука, Д.Кочергіна(1). але слід зазначити недостатню увагу представників української наукової спільноти до проблем визначення електронних грошей.

Електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються я к спосіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента(2). Дане поняття має три складові: економічну, технічну та юридичну.

З економічного погляду електронні гроші прив’язані до певної традиційної грошової одиниці або мають установлений фіксований курс обміну, тому їм властиві функції, які притаманні традиційним грошам, а саме міра вартості та засіб обігу.

З технічного погляду електронні гроші – це електронний запас про певний обсяг вартості, який захищений відповідними криптографічними алгоритмами. Відповідно до сучасного стану розвитку інформаційних систем і технологій електронні гроші можуть функціонувати на основі карток( card-based e-money) та на програмній основі (software-based e-money).

Та з юридичного погляду електронні гроші є грошовими зобо’язаннями емітента, який повинен обміняти їх та традиційні гроші з вимогою пред’явника.

Вони вперше з’явились в Японії у другій половині 80-х років. На той час наперед оплачені чіп-карти деяких телефонних, транспортних і торговельних компаній почали приймати інші фірми. З початку 90-х років в Європі були запроваджені перші наперед оплачені електронні платіжні продукти . Це давало змогу користувачам зберігати електронні гроші на картках Danmont, Mondex і т.п. Нові засоби платежу привернули увагу не лише через їх інноваційні технічні ознаки, а й тому, що випускалися небанківськими установами. У розвинутих країнах такий спосіб проведення розрахунків уже став загально прийнятним.

Хтілось би зазначити, що міжнародні банківські установи, серед яких банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, розглядають електронні гроші окремо від інших банківських продуктів і встановлюють вимоги до емітентів і систем електронних грошей. Аналіз нормативно правових актів європейських країн та США з цієї проблеми свідчить про наявність різних підходів до ідентифікації електронних грошей. А саме, в рамках європейського підходу, електронні гроші розглядаються як нова форма грошей, що потребує окремого, нормативного регулювання. Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/46/ЄС від 18.09.2000 р. являється основним документом в цій галузі дає визначення електронних грошей, запроваджує основні принципи функціонування фінансових установ - емітентів і нагляду за їх діяльністю. Електронні гроші (electronic money або e-money) розуміють грошову вартість, яка є вимогою до емітента і яка:

Зберігається в електронному пристрої;

Емітується під час отримання грошових коштів у вартісному вимірнику, не меншому ніж емітована грошова вартість;

Приймається як засіб платежу підприємства, іншими ніж емітент

Відповідно до вказаної директиви електронні гроші можуть розглядатися як електронний замінник монет і банкнот, який зберігається на електронному пристрої, наприклад на чіп-картці або у пам’яті комп’ютера , й який в основному призначений для здійснення електронних банківських платежів обмеженими сумами(п. 3) (3) Електронні гроші повинні зберігатися на електронних носіях, випускатися відповідно до наявних грошових фондів та мати таку ж номінальну вартість як і реальні гроші. Крім того, вони повинні прийматися як засіб як засіб платежу не лише їх емітентом, а й іншими фінансовими установами. Цим нормативним актом європейський законодавець фактично прирівняв електронні гроші до валютних цінностей.

Проте окрему увагу хтілось би приділити постанові Правління Національного банку Республіки Білорусь від 26.11.2003 р.№201, електронні гроші – це одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, які приймаються як засіб платежу при здійсненні розрахунків як з емітентів даних одиниць вартості, та і з іншими особами, які виражають суму безумовного та без відзивного обов’язку емітента з погашення даних одиниць вартості будь-якій особі, яка пред’явила їх для погашення(п.3) (4)

Центральний банк РФ у вказівці «Про порядок надання реєстраційних свідоцтв кредитним установам – резидентам на здійснення емісії наперед оплачених фінансових продуктів» від 03.07.1998 р. №276-V кваліфікує електронні гроші як грошові зобов’язання організацій в електронній формі, які заміняють у процесі їх обігу вимоги юридичних і фізичних осіб по оплаті товарі або послуг.(п.3) (5) Критерії віднесення тих або інших фінансових інструментів продуктів базуються на порядку розрахунків по операціях з використанням цих інструментів. Російський законодавець не виокремлює електронні гроші як окремий різновид валютних цінностей, а лише визнає їх як платіжний інструмент.

Фактично легалізувала існуючий комплекс відносин у сфері використання електронних грошей, запровадила основні регулятивні та моніторингові засади їх випуску постанова №178 Національного банку України» Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні» від 25.06.2008 р., в якому зазначається, що електродними грошима вважаються одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої. Приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами й грошовим зобов’язанням емітента(п. 1.2.).

Сучасні електронні гроші мають таку властивість, як трансферабельність (trensfertability). Це змога електронних грошей передавитися між кінцевими користувачами без участі третіх сторін. Що являє собою принципову відмінність від грошей, які зберігаються і обіг яких здійснюється за допомогою платіжних карток. Завдяки цьому розрахунки електронними грошима є відносно анонімними, мають значний рівень електронного захисту. А вартість трансакцій, здійснених за їх допомогою, є значно нижчою ніж вартість звичайних банківських трансакцій.

Електронні гроші на основі карток є досить поширеними у світі і в Україні. Вони представлені старт-картками з вбудованим чіпом, що містить інформацію про суму електронних грошей. Обіг електронних грошей на картках завершується після першої операції з купівлі товарів і надання послуг. Сторона, яка приймає ці електронні гроші, лише пред’являє їх для здійснення обміну на готівку або безготівкові кошти. В Україні гроші на основі карток запроваджені наперед оплаченими картками міжнародної платіжної системи MasterCard та картками Національної системи масових електронних платежів.

Підприємства торгівлі чи сфери обслуговування дедалі частіша використовують зручний засіб платежу та розрахунку споживачів як розрахунки платіжними. Оплата карткою – повноцінний засіб розрахунку за товари та послуги( на вартість товару(послугу) це не впливає). Правовідносини, що виникають у зв’язку з проведенням розрахунків за платіжними картками. Регулюються Законом про платіжні системи, Положенням про емісію ПК, а також правилами платіжних систем і договорами, які укладаються між учасниками платіжних систем:

Для прийняття платіжних карток підприємству треба встановити платіжні термінали або імпринтери.

Якщо платіжний термінал з’єднаний з РРО, касовий чек повинен містити додаткові реквізити.

У разі повернення товару зменшити ПЗ з ПДВ можна за умови повної грошової компенсації покупцю.

Документами, якими оформлюються розрахунки із застосуванням платіжних карток, є квитанція платіжного термінала або сліп. Данні документи складаються за місцем проведення операції та містять обов’язкові реквізити, встановленні п .4.7. Положення про емісію ПК. Існують винятки, прикладом є п.4.3. Положення про емісію ПК встановлено якщо розрахунки за товари(послуги) покупець здійснює на невеликі суми( щоправда в законодавстві чітко визначеного поняття»невеликі суми» не існує) у місцях масового обслуговування населення, які потребують швидкого обслуговування( телефонний зв'язок, транспорт тощо), паперовий документ за операцію не оформляється.

Відповідно до п. 4.5. та п 4.6. Положення про емісію ПК:»Операції, що здійснюються з використанням платіжних карток із застосуванням імпринтерів, повинні виконуватися з оформленням сліпа, форма якого визначається платіжною системою. В узгоджені терміни сліпи передаються еквайру для формування й направлення до процесингового центру або розрахункового банку платіжних повідомлень для оброблення та виконання на їх підставі розрахунків за виконі операції.

Операції, що здійснюється з використанням платіжних терміналів, повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала. У цьому разі платіжне повідомлення формується платіжним терміналом і може бути передане еквайру в процесі авторизації або збережене в пам’яті термінала у форму журналу(реєстру) платіжних повідомлень, який передається еквайру в узгодженні терміни для подальшого направлення до процесингового центру чи розрахункового банку»

Всі операції з використанням платіжних карток продавці повинні проводити у присутності держателя картки(тобто покупця), якщо інше не узгоджено з покупцем або не передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій. Між іншим, якщо покупець ввів ПІН під час здійснення операції, то торговець не має права вимагати від нього підписання квитанції платіжного термінала, сліпа чи будь-яких інших первинних документів, що підтверджують проведення операції. Якщо інше не передбачено правилами платіжної системи.

Існують випадки коли покупець розраховується з продавцем, або з особою яка надає послуги карткою. І кошти знімаються із платіжного термінали, аби попередити і запобігти не санкціонованому знаттю коштів більше ніж зазначених на товарному чеку, держатель карти має можливість укласти договір з банком про постійне надходження інформації у вигляді повідомлення на номер мобільного телефону про надходження або вибуття грошових коштів

Відповідно до українського законодавства про обіг електронних грошей та емісії хтілось би зазначити, що випуск електронних грошей можуть здійснювати лише банківські установи. А юридичні особи, що займаються такою діяльністю і не є банками, мають привести свою діяльність у відповідність із вимогами Положення про електронні гроші в Україні протягом 1 року. Це по-перше.

По-друге, банки мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише у гривнях. Це ускладнює співпрацю вітчизняних підприємців з іноземними, так як залишається не зрозумілим порядок погашення електронних грошей, виражених в іноземній валюті, у випадку , коли вони були отримані від третіх осіб внаслідок підприємницької або іншої діяльності.

По-третє, банк-емітент зобов’язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суму готівкових або безготівкових коштів, отриманих від фізичних або юридичних осіб. До речі, емісія електронних грошей несе в собі ризик як економічного, так і правового характеру. Так як неконтрольоване збільшення обсягів грошової маси та прискорення обороту грошової одиниці може спровокувати інфляційні процеси.

І в четвертих, банк-емітент повинен забезпечити, щоб сума електронних грошей на одному електронному пристрої, що перебуває в розпорядження користувача , не перевищувала суму 5 000 грн. Дана грошова норма обмежує можливості окремих осіб використовувати електронні гроші в процесі незаконного виводу коштів за кордон, але мінімізує ризик витрат користувачів платіжних систем у реалізації шахрайських схем у мережі Інтернет.

Питання високої анонімності електронних платежів є однією з найбільших проблем, пов’язаних з використанням електронних грошей. Якщо у застосуванні традиційних банківських платіжних інструментів рух коштів відбувається між рахунками, закріпленими за конкретними юридичними або фізичними особами, то у платіжній системі з використанням електронних грошей складно встановити особу, яка відкрила даний рахунок та проводить фінансові операції. Що дає змогу потенційним правопорушникам фінансувати протизаконну діяльність майже неконтрольовано та на зазначених відстанях. Також, це дає змогу ухилятися від сплати податків; використання системи електронних платежів у процесі реалізації товарів і послуг через мережу Інтернет дозволяє приховати реальні обсяги здійснюваних операцій; легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом; фінансування терористичної та інших видів протиправної діяльності, комплекс правопорушень, пов’язаних із незаконним виведенням капіталів за межі України.

Отже, для попередження розвитку протиправної діяльності у цій сфері , на нашу думку, необхідно перейти досвід зарубіжних країн нормативно закріпити можливість ідентифікації клієнтів платіжних систем, також в технічному аспекті фіксувати аномальні тенденції при обігу електронних грошей.

Висновок: розвиток валютних відносин, подальша інтернаціоналізація зовнішньо економічних зв’язків сприяє суттєвому збільшенню міжнародних потоків товарів, послуг та капіталів. Валютні відносини стали обов’язковим елементом сучасних економічних відносин, а стабільність валютної системи та достатній обсяг валютних резервів є одним із основних елементів ринкової економіки.

Об’єктивний процес еволюції технологій, платіжних систем, запровадження нових засобів і способів проведення розрахунків, зокрема використання електронних грошей, зумовлює необхідність не лише їх належного законодавчого закріплення, але й відповідного контролю з боку держави.

Література:

(1)Кочерыгин Д.А. Рынок электронных денег в России: структура и особенности функционирования: Дис….канд. экон.наук: 08.00.10/Государственный университет.- СПб, 1999

(2) Положення про електронні гроші в України, затв. Постановою Правління НБУ від 26.06.2008 р.№ 178

(3)Директива 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради »Про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними» // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/cgi?nrag=994_178

(4)»Правила здійснення операцій з електронними грошима»: Постанова Правління Національного банку Республіки Білорусь від 26.11.2003 р. №201 //www.belgazprombank.by/files/emoney.doc

(5)»Про порядок надання реєстраційних свідоцтв кредитним установам – резидентам на здійснення емісії наперед оплачених фінансових продуктів»: Вказівка Центрального банку РФ від 03.07.1998 р.№277-V// Вісник Банку Росіїї – 1998 - № 46