Економічні науки/1. Банки та банківська система

Гайдучик Т.О.

Рівненський інститут слов’янознавста
Київського славістичного університету, Україна

Удосконалення управління пасивними операціями банку

Банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного перепливу капіталів, нагромадженню коштів для структурної перебудови економіки, розвитку підприємництва.

Для більш успішного функціонування комерційного банку, підвищенні його платоспроможності та ліквідності необхідно приділяти увагу доцільному формуванню та регулюванню його пасивів, завдяки яким формуються ресурси банку.

Фінансовий стан банку характеризується розміром та структурою капіталу і зобов’язань та їх розміщення у його активах. Він визначає діяльність банку у короткостроковій та довгостроковій перспективі. Тому в умовах ринкової економіки аналіз фінансового стану взагалі і пасивів банку, зокрема, є об’єктивною необхідністю ефективного управління формуванням та використанням його фінансових ресурсів.

У розробку проблеми удосконалення управління пасивними операціями банку вагомий внесок зробили такі вчені: Бутинець Ф.Ф., Примостка Л.О., Добровольський О., Бицька Н., Васюренко О.В., Герасимович А.М., Мороз А.М., Бакун О., Кириченко О., Міщенко В.Г. та інші.

Операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Сутність пасивних операцій заключається у залученні різноманітних вкладів у межах депозитних та ощадних операцій, одержання кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведення інших операцій, в наслідок чого збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку. Згідно з існуючими в банківський практиці традиціями ресурси комерційного банку поділяються на власні, залучені та запозичені. Перед комерційними банками постає завдання ефективного розташування ресурсів, які б приносили банку прибуток.

Кожний вид банківських пасивів має свої особливості, що визначаються правами власності та різноманітністю джерел їх формування, а тому потребує застосування відповідних методів управління. Тому для кожного банку є важливим зосередити максимум зусиль на формуванні оптимальної політики управління пасивними операціями.

Сьогодні надто важливо отримати хоча б окремі, але значимі позитивні економічні сигнали. І стабілізація банківської сфери, повернення довіри до неї як з боку населення, так і бізнесу належать до найбільш важливих з них.

Враховуючи це, актуальним є моделювання комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

Розробляючи модель ресурсного забезпечення діяльності комерційного банку, важливо застосувати відповідну концептуальну основу, головним принципом якої має стати оптимізація структури пасивів, оскільки саме вони і є першоджерелом ресурсів. Цього можна досягти, узгодивши структуру пасивів та активів банку, кореспондентські рахунки інших банків.

Перед комерційним банком постає завдання ефективного розташування ресурсів, яке б надало банку прибуток, а для досягнення цього комерційний банк повинен підтримувати визначене співвідношення між власними та залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів посилює ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності комерційного банку, а також можливість потрапити під контроль інших комерційних банків та кредиторів, що може дозволити останнім впливати як на поточну діяльність, так і на проведення банком кредитної політики в цілому.

Тому потрібно вибирати таку структуру банківського капіталу, яка при найменших затратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільному рівню доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення ним необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах.

Основою формування ресурсної бази банків та необхідною умовою її забезпечення є власний капітал, який є одним із найважливіших показників їх діяльності. Зміцнення ресурсної бази, інтеграція вітчизняної банківської системи у світове співтовариство значною мірою залежить від зростання обсягів власного капіталу українських банків. Відтак особливого значення набувають питання ефективного використання та збереження капіталу банку.

Пошук адекватних підходів до розв’язання проблеми нарощування капіталізації банківської системи має перебувати у площині вирішення питання про джерела надходжень коштів та про формування складових капіталу банків, які можуть бути збільшені за цей рахунок.

До основних напрямів подальшої капіталізації банківської системи і підвищення ефективності функціонування банківського капіталу можна віднести:

- урегулювання дивідендної політики – вона має бути збалансованою і стабільною;

- регулювання розміру капіталу державою; таке регулювання здійснюється в основному з метою зменшення ризику банкрутства;

- підтримку довіри населення до банківської системи країни;

- прискорення переходу банків на акціонерну форму власності. Це сприятиме введенню нового порядку збільшення капіталу і полегшить виконання низки економічних нормативів.

Отже, банку слід продовжувати процес накопичення власного капіталу, збільшувати акціонерний капітал, раціонально управляти власним капіталом. Успішність подальшої капіталізації банківської системи нашої країни залежить від вибраних самими банками методів і способів управління капіталом.

Оптимізація депозитної політики банку відіграє важливу роль в управлінні пасивними операціями банку. Стратегічні інструменти управління депозитними операціями банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності. Тактичні інструменти управління депозитів у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо. У стратегічному плані управління депозитною діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулювання попиту і пропозиції депозитних послуг. У тактичному плані управління депозитними операціями банку передбачає налагодження чіткого моніторингу кількості та якості свого депозитного портфеля.

Вміле маневрування ресурсами – важливий показник професіоналізму банківського персоналу.

Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників. Важливо, щоб банк надавав вкладникам найзручніші форми депозитного обслуговування, які б зводили до мінімуму витрати ним часу.

Основними напрямами вдосконалення операцій щодо формування ресурсної бази банку є:

- розвиток депозитних операцій з населенням на основі впровадження нової техніки і технології банківського обслуговування фізичних осіб;

- забезпечення вищої стійкості залучених банком ресурсів;

- активне використання процентної політики як методу стимулювання розміщення коштів на різні види депозитів;

- розширення обсягів строкових депозитів шляхом використання коштів спеціального призначення, що містяться на рахунках підприємств;

- розширення практики залучення коштів клієнтів на ощадні вклади як найстабільнішу частину мобілізованих банками ресурсів;

- залучення заощаджень населення шляхом реалізації банківських металів;

- застосування у вітчизняних умовах досвіду комерційних банків економічно розвинутих країн щодо відкриття різного роду СМА-; ATS-; now-рахунків та деяких інших видів депозитів.

Слід зазначити, що одним з важливих елементів успішного функціонування банку також є страхування депозитів

Основна мета страхування депозитів полягає у тому, щоб забезпечити збереження вкладів населення, підприємств та організацій у випадку банківського краху. Це один з елементів соціального захисту та у той же час важливий інструмент підтримки життєздатності кредитної системи.

Система захисту депозитів повинна поєднувати в собі власне механізм гарантування або страхування вкладів з ефективним банківським наглядом, прозорою системою звітності і налагодженою законодавчою базою. Адже світова практика доводить: своєчасно розпочата санація банку з участю капіталу фонду може стати дешевшою, ніж виплата гарантованих депозитів у разі банкрутства банку.

Також важливим для банківської установи є розробка оптимальних аспектів управління активно-пасивними операціями. Адже, це має ключове значення для керування ризиком ліквідності і є інтегрованим підходом до управління балансом та поза балансом, що розглядається як єдине ціле. Тому всі банківські активи, зобов’язання та капітал слід розглядати комплексно як єдиний портфель.

Слід зазначити, що важлива роль в успішному функціонуванні банку належить впровадженню досконалої маркетингової політики, що допоможе удосконалити управління ним, вчасно реагувати на процеси, що відбуваються на вітчизняному фінансовому ринку.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що використання даних методів удосконалення пасивних операцій банку дасть значний поштовх до покращення фінансової стабільності всієї банківської системи. Для цього комерційний банк повинен: підтримувати співвідношення між власними та залученими коштами; підвищувати частку власного капіталу по відношенню до його активів; у структурі залучених коштів не повинні домінувати великі міжбанківські кредити; підвищувати якість обслуговування клієнтів; нарощувати стабільну частину власних коштів – статутного фонду та резервного капіталу; розвиток нових видів вкладів, які б відповідали зростаючим потребам клієнтів; стимулювання залучення ресурсів через збільшення та диференціацію процентної ставки; удосконалення порядку та методів виплати відсотків; використання різних видів ЦП для залучення ресурсів; розвиток спектра додаткових послуг вкладникам.

Література:

1. Банківські операції: Підручник/ За ред. А.М. Мороза. – К.:КНЕУ, 2000. – 384с.

2. Банківські операції: Підручник/ За ред.. В.І.Міщенка, Н.Г.Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727с. – (Вища освіта XXI століття).

3. Сало І.В., Криклій О.А. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 314с.

4. Олена Іщенко. Перспективи розвитку вітчизняної системи страхування депозитів у світлі євроінтеграції//Журнал «Вісник НБУ». – 2008.- №5. – С.52-58.

5. Оксана Деревська. Активно-пасивні операції та управління ліквідністю банківської установи//Журнал «Вісник НБУ». – 2008. - №7. – С.44-50.

6. Олена Іщенко. Чи захищений сьогодні український вкладник?//Журнал «Вісник НБУ». – 2008. - №10. – С.44-50.