Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

К.е.н., доц. Ковтун Е. О., студентка 6 курсу Пасічник І. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

В умовах глобалізації ринку харчових продуктів проблема їхньої безпеки набула настільки серйозного і масштабного характеру, що уряди багатьох країн і провідні асоціації виробників почали активний пошук шляхів зменшення ризиків їхнього негативного впливу на здоров’я людини. Найбільш дієвим рішенням було введення єдиних міжнародних стандартів з вимогами до безпеки харчових продуктів.

Стандарт «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга (ISO 22000:2005, IDT)» установлює вимоги до системи управління безпечністю харчових продуктів, що поєднує такі загальновизнані ключові елементи:

- взаємодійове (інтерактивне) інформування;

- системне керування;

- програми-передумови;

- принципи НАССР [1].

Безпечність харчових продуктів пов’язана з наявністю небезпечних чинників у харчових продуктах на момент споживання. Оскільки небезпечний чинник харчового продукту може з’явитися на будь-якій ланці харчового ланцюга, адекватне керування в усьому харчовому ланцюгу є суттєво важливим. Отже, харчові продукти можна убезпечити спільними зусиллями всіх сторін, що беруть участь у харчовому ланцюгу.

Харчовий ланцюг охоплює різноманітні організації, від виробників кормів та первинної продукції до виробників харчових продуктів, операторів з транспортування та зберігання і субпідрядників, і далі до підприємств роздрібної торгівлі та закладів громадського харчування (разом із суміжними організаціями , такими як виробники устаткування. Пакувальних матеріалів, мийних засобів, добавок та інгредієнтів). Такий ланцюг охоплює також організації з надання послуг.

Концепція НАССР сьогодні має міжнародне визнання як особлива система управління для виробництва харчових продуктів, що гарантує безпеку для здоров’я споживачів. Використання принципів НАССР дає можливість підвищити стабільність якості харчової продукції та продовольчої сировини за рахунок упорядкування та координації робіт з управління небезпечними чинниками у процесі їхнього виробництва, транспортування, зберігання та реалізації. Адже одне із найважливіших сподівань споживача – мати безпечні харчові продукти [2 с. 70].

Аналіз небезпек являється ключем до ефективної системи менеджменту безпеки харчових продуктів, оскільки його виконання допомагає систематизувати знання, необхідні для створення ефективної комбінації мір контролю [3 с. 229]. Мета системи НАССР полягає в забезпеченні гарантії високого ступеня безпеки продуктів харчування через системи закупівель, переробки і збуту.

Сприятливою основою для розробки системи НАССР можуть бути діючі на підприємстві програми, обумовлені виконанням санітарних правил для підприємств харчової промисловості. Вони включають виконання вимог, у тому числі до:

1) гігієни персоналу;

2) санітарного стану виробничих і побутових приміщень, устаткування, інвентаря і тари;

3) водопостачання і каналізації;

4) вентиляції;

5) заходів боротьби з комахами і гризунами;

6) порядку використання миючих і дезинфікуючих засобів.

Впровадження системи НАССР надає компаніям такі переваги:

1) знижує імовірність виникнення проблем при перевірках дотримання обов’язкових вимог (наприклад, промсанітарії і безпеки праці);

2) сприяє залученню закордонних інвестицій;

3) надає переваги для участі у вигідних тендерах;

4) прискорює просування виробів на нові ринки (особливо зовнішні);

5) скорочує втрати на виробництві;

6) підвищує довіру покупців;

7) дозволяє уникнути ризиків;

8) забезпечує підтвердження керованості виробничих процесів;

9) дозволяє регулярно проводити перевірки (аудити);

10) надає право виходити на зовнішній ринок (введена в законодавства і регламенти багатьох країн);

11) визнається багатьма страховими компаніями при страхуванні відповідальності, є вагомим аргументом у судових процесах.

Основна ідея НАССР – сконцентрувати увагу на тих етапах процесів і умовах виробництва, які є критичними для безпеки харчових продуктів і гарантії того, що їхня продукція не зашкодить споживачеві.

Сьогодні, коли в Україні стоїть питання щодо скасування обов’язкової сертифікації харчової продукції, в умовах відсутності технічних регламентів на неї, упровадження на вітчизняних виробництвах НАССР може стати тією «соломинкою», яка не дасть українським споживачам «потонути у морі низькоякісних продовольчих товарів».

На досліджуваному підприємстві ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат» діє інтегрована система управління якістю та безпечністю харчової продукції згідно з вимогами ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007. Розроблено ряд документів інтегрованої системи управління якістю та безпечністю харчової продукції згідно з вимогами ДСТУ ISO 9001:2009 та 22000:2007 (програми-передумови, інструкції, методики, плани НАССР для різних видів продукції комбінату, описи харчових продуктів, описи сировини та допоміжних матеріалів, аналізи небезпечних чинників, операційні програми-передумови, визначення критичних меж для кожної КТК (критичної точки керування), визначення КТК за «Деревом рішень», блок-схеми виробництва продукції комбінату).

З усіх наявних на ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат» документів інтегрованої системи управління якістю та безпечністю харчової продукції щодо управління безпечністю продукції можна виділити Методику М-В-7.3-02 «Порядок проведення досліджень щодо безпечності продукції». Дана методика включає такі розділи:

1. Призначеність та сфера застосування.

2. Нормативні посилання.

3. Терміни, визначення та скорочення.

4. Загальні положення.

5. Опис процедури.

6. Відповідальність та повноваження.

7. Критерії результативності процесу.

8. Моніторинг процесу.

9. Ведення протоколів [4].

Також визначено постійні цілі в сфері якості та безпечності продукції ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат». Згідно з політикою в сфері якості та безпечності продукції її безпека і якість – пріоритети комбінату, і будуються вони на використанні високоякісної сировини, надійних технологій, кращих рецептур, постійному поліпшенню повсякденної роботи та їхньої продукції.

Література:

1. Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга (ISO 22000:2005, IDT) // Національний стандарт України ДСТУ ISO 22000:2007. – Київ.: Держспоживстандарт України, 2007. – с. 30.

2. А. Широбокова Управління безпечністю харчових продуктів: системний підхід // Стандартизація. Сертифікація. Якість. – 2010. – № 2. – с. 68-70.

3. Косюра В. Т., Осипова Л. А. Качество во имя жизни. – К.: «Освита Украины», 2009. – 320с.

4. Методика М-В-7.3-02 Порядок проведення досліджень щодо безпечності продукції // Інтегрована система управління якістю та безпечністю харчової продукції згідно з вимогами ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007. – Вінниця.: ВАТ «Вінницький олійножировий комбінат», 2010. – с. 13.