К.е.н. Чиж Н.М.

Луцький національний технічний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТНИМИ РИЗИКАМИ

Трансформація економіки України привела до кардинальних змін в управлінні суб’єктами господарювання, де особливе місце належить організації управління проектними ризиками, ефективність якої значно впливає на такі важливі показники фінансово-господарської діяльності підприємства як фінансова стійкість, рентабельність, оцінка бізнесу, ринковий курс акцій та інвестиційна привабливість на ринку.

Перш ніж розглядати процес управління проектними ризиками, необхідно визначитись з терміном „управління”. Управління – це свідомий вплив людини на об’єкти, процеси та їхніх учасників, здійснюваний з метою надання певної спрямованості діяльності й одержання бажаних результатів [3, с.5].

Оскільки діяльність організації нерозривно пов’язана з управлінням, доцільно провести аналіз категорії управління з позиції теорії організації. В теоретичних розробках управління трактується по-різному залежно від проблем, що розкриваються авторами. Наприклад, висловлюється думка, що під управлінням слід розуміти таку цілеспрямовану дію на об’єкт чи процес, яка викликає певні зміни напряму, інтенсивності чи інших характеристик і параметрів руху цього об’єкта чи процесу [2]. Пропонується також розглядати управління як процес, в якому суб’єкт управління, спираючись на інформацію, здійснює певні дії на стан структурних елементів системи з метою переведення об’єкта управління до іншого стану [1] або як дії, спрямовані на врівноваження керованої системи із зовнішнім середовищем, на пристосування системи до змін зовнішніх умов.

Сьогодні навіть традиційне підприємство змушене займатися проектною діяльністю. Це може бути проведення рекламних чи цінових акцій, розробка та виведення на ринок нового продукту або послуги, підготовка бізнес-плану для отримання банківського кредиту. Успіх найчастіше приходить до тих компаній, менеджери яких знають і свідомо використовують специфічні методи та інструменти управління проектами. І навпаки, ігнорування цих методів та інструментів, управління проектами за принципом «як прийдеться» спричиняються до значних фінансових проблем, втрати ринкових позицій. Планування та реалізація проектів відбувається в умовах невизначеності, що породжується зміною внутрішнього та зовнішнього середовищ. Під невизначеністю розуміють відсутність повної та достовірної інформації про умови реалізації проекту.

На нашу думку, управління проектними ризиками – це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі виконання проекту. При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає приймати ефективні рішення до настання ризикових подій. Модель організації робіт по управлінню проектним ризиком приведена на рис.1.

Варто зазначити, що управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, а й розробку заходів щодо зниження ризику. До методів зниження ризиків належать:

1. Розподіл ризику фактично реалізується під час підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною в розподілі доходів від проекту.

2. Резервування коштів на покриття непередбачених витрат є способом боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

3. Страхування ризику — це, по суті, передача певних ризиків страховій компанії.

Рис.1. Модель управління проектним ризиком

Отже, управління ризиками передбачає підхід до ризиків і невизначеності не як до статичних, незмінних подій, а як до подій, на які можна впливати регулюванням окремих параметрів. Практика показує, що, розробляючи заходи для зменшення ризиків деяких подій у майбутньому проекті, часто доцільно планувати можливі дії, які зможуть запобігти збільшенню інвестицій, підвищенню цін на продукцію проекту, зменшенню фізичного обсягу продажу, збільшенню тривалості виробничого та збутового циклу тощо, які до певної міри зможуть знизити ризик проекту.

Література:

1. Аранчій В.І., Чумак В.Д., Смальченська О.Ю., Черненко Л.В. Фінансова діяльність підприємств: навчальний посібник. – К.: ВД ”Професіонал”, 2004. – 240 с.

2. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 528 с.

3. Сладкевич В.П., Черневский А.Д. Современный менеджмент в схемах (опорный конспект лекций) . – К.: МАУП, 2003. – 152 с.