Економіка / 7. Облік і аудит

Проскуріна Н.М.

к.е.н., доцент Запорізький національний університет

РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ САМОРЕГУЛЮВАННЯ В АУДИТІ

За останні 16 років ринок аудиторських послуг в Україні сформувався в досить стійкий сектор економіки. Щорічно, обсяги аудиторських послуг в Україні збільшувалися. В сучасних умовах фінансової кризи аудит можна охарактеризувати як досить консервативний сектор ринку.
В аудиті головне - це бренд і його репутація, а напрацьовуються вони роками, тому основні гравці ринку, перша сотня аудиторських фірм, не перетерплює істотних змін на протязі декількох років. У той же час на ринку аудиту, у цілому, спостерігається ряд проблем гальмуючих його розвиток і знижаючи його ефективність.
Конкуренція між учасниками ринку веде до того, що деякі з них починають демпінгувати, різко знижуючи ціни на свої послуги. Невиправдане зниження вартості послуг веде до падіння їх якості [4]. З метою вирішення цієї проблеми, Аудиторська палата України в 2007 році внесла кардинальні зміни в процес регулювання аудиторської діяльності: прийнято Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг, а в подальшому , 2009 році, прийнято Положення про зовнішні перевірки систем контролю якості аудиторських послуг, створених аудиторськими фірмами. 
У контексті даного питання, в умовах кризи, заслуговує на особливу увагу проект Закону України «Про саморегулівні організації». Суть якого, з погляду на аудиторську діяльність, зводиться до переходу аудиторської професії на принципи саморегулювання. По праву можна вважати, що реалізація ідей авторів даного законопроекту призведе до викорінювання з ринку аудиту демпінгу та створить умови для більш продуктивного надання аудиторських послуг, а недостатньо ефективний контроль з боку Аудиторської палати України, зміниться більше відповідальним суспільним самоконтролем. 

Саморегулівними організаціями (selfregulatory organizations) у світовій практиці визнають підприємницькі асоціації, добровільні об'єднання, які встановлюють для своїх членів формальні правила у веденні бізнесу. За такого визнання держава, так би мовити, віддає частину своїх функцій з нагляду й регулювання ринку, щоб професійні організації самі встановлювали для себе правила гри та здійснювали контроль за їх виконанням, маючи на увазі, що цей контроль (за обсягом та якістю) значно результативніший за наглядову діяльність, обмежену регуляторними (державними) органами [2].

Саморегулівні організації - це не лише визначення загальних правил гри або захист інтересів. Це в багатьох країнах відокремлений ринок, доступ на який обмежений вимогами щодо професіоналізму й етики, обсягу торгівлі й капіталу тощо. Отже, основними ознаками саморегулівних організацій є: добровільне об'єднання; членство - професійні учасники ринку аудиту; функції саморегулювання, встановлення формальних правил ведення бізнесу; відносини з державою - держава передає їм частину своїх функцій [1].

До обов’язків саморегулівної організації, в контексті проект Закону України «Про саморегулівні організації», доцільно віднести сертифікацію аудиторів і підвищення їх кваліфікації, а також здійснення контролю за якістю аудиторських послуг. При порушенні стандартів професійної діяльності, саморегулівні організації через суд зобов'язані будуть відкликати сертифікат аудитора та виключити з членів професійної організації. А, з огляду на те, що аудитор має бути членом лише однієї саморегулівної організації, фактично це буде означати його відхід з ринку.
Спираючись на міжнародний досвід, вважаємо, що концепція саморегулювання аудиторської діяльності в Україні повинна передбачати передачу певних функцій Аудиторської палати України саморегулівним організаціям саме тому, що вони у відмінності від Аудиторської палати, будуть нести матеріальну відповідальність. При цьому страхування відповідальності не повинно скасовувати компенсаційний фонд. Це два різних механізми. При страхуванні діє принцип «Кожний страхує сам себе», а при компенсаційному фонді - «Кожний страхує кожного». Деякі аудиторські компанії страхують, на вимогу замовника, свою страхову відповідальність за договором . Але така страховка не передбачає відповідальність перед третіми особами, які не мають договору з аудитором, а аудиторський висновок підтверджує звітність, насамперед суспільству, а не емітенту. Тому компенсаційний фонд має створюватися для впровадження механізму відповідальності аудитора перед усіма, хто зможе довести в суді, що зазнав шкоди від його діяльності або бездіяльності [3]. Крім того, компенсаційний фонд - це єдиний механізм самоочищення професійного співтовариства. Якщо один з аудиторів саморегулівної організації буде завдавати збиток через компенсаційний фонд всім іншим членам, то зрозуміло, що його не будуть довго терпіти.
Таким чином, передача відповідних функцій від Аудиторської палати України до саморегулівних організацій призведе до того, що ринок аудиторських послуг стане цивілізованішим, а імідж аудитора більш солідним і вагомим.
Звичайно, запропоновані законопроектом положення спровокують стрибок цін на аудиторські послуги. Зростання ціни на послуги буде пов’язано:
 по-перше, зі зростанням витрат на ведення самої аудиторської діяльності. Обов'язковість членства в саморегулівних організаціях, безумовно, призведе до підвищення вступних внесків і вартості річного членства. Аудитори змушені будуть платити більше за страхування, оскільки з'являться такі статті витрат, як плата в компенсаційний фонд і утримання апарату управління організації, за навчання необхідне для підвищення кваліфікації, збільшаться витрати на методичні розробки [3].
 по-друге, внаслідок зростання витрат і ускладнення правил гри, ринок покинуть безліч дрібних учасників. Насамперед, ті, які не приділяють належну увагу внутрішній системі контролю якості, не дотримуються стандартів аудиторської діяльності, не проходять і не хочуть проходити зовнішнього контролю якості.
Слід зазначити, більшість експертів впевнені, що ринок дешевих аудиторських послуг доживає свої останні роки: такі компанії або перекваліфікуються на надання виключно консалтингових послуг або змушені будуть покинути ринок аудиторських послуг взагалі [1]. Проте ми вважаємо, що у разі прийняття Закону України «Про саморегулівні організації», ніяких особливих потрясінь у найближчі два-три роки на ринку аудиту не очікуватиметься, тому що аудиторським компаніям не тільки необхідно знайти кошти, розробити й впровадити систему контролю якості аудиторських послуг, але й випробувати її на своїх членах, саморегулівним організаціям знадобиться ніяк не менше двох-трьох років завзятої роботи. 
Таким чином, під час фінансової кризи, головні тенденції на ринку аудиту України – це укрупнення аудиторських фірм через злиття й поглинання; впровадження системи контролю якості аудиторських послуг і відповідно вартості цих послуг, активний розвиток і домінування на ринку національних аудиторських мереж, що працюють під міжнародними брендами.
 
Література

1. Дзгоев Т.В. Саморегулируемая организация аудиторов: некоторые теоретические проблемы организационно-правовой формы / Т.В. Дзгоев // Концепция развития гражданского законодательства: сборник научных трудов конференции; под ред. проф. Г.Ф. Ручкиной. - М.: Издательство ВГНА Минфина РФ, 2009. – С. 154-159.

2. Крючкова В.П. Саморегулирование хозяйственной деятельности: институциональный аналіз / В.П.Крючкова. - М.:ТЕИС, 2005.- 189с.

3. Павлодский Е.А. Саморегулируемые организации: мода или тенденции / Е.А.Павлодский // Право и экономика. – 2003. - № 3. – С.136-141.

4. Саркачук В.М. Національна система аудиту: проблеми, становлення і розвиток / В.М.Саркачук // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - №3. - С.7-9.