Хижняк А.О.

Донбаська державна машинобудівна академія

ІНСТРУМЕНТИ МОБІЛІЗАЦІЇ НЕОРГАНІЗОВАНИХ

ЗАОЩАДЖЕНЬ УКРАЇНСЬКИХ ДОМОГОСПОДАРСТВ

У цей час українські вчені економісти, аналітики на сторінках наукових видань, в Інтернеті, у засобах масової інформації обговорюють вплив кризових явищ на різні аспекти розвитку національної економіки. Аналізується, насамперед, сучасне середовище реалізації монетарної політики НБУ як державного регулятора банківської системи. Досліджується загрозлива динаміка валового внутрішнього боргу України, що досягла в кінці 2008 року 56,7 % ВВП при припустимім значенні 49,7 % ВВП для країн з низьким і середнім рівнями доходів. С. Тігіпко озвучив дані про величину сукупного гарантованого державного боргу України – він становить 93,5% ВВП. Ні в кого не викликає сумніву, що подібна динаміка державного боргу є результатом багаторічних міжнародних запозичень української держави, яка за висловом відомого шведського економіста Г. Мюрдаля, потрапила в порочне коло вбогості.

Тим часом, у нашій країні є достатні ресурси для здійснення необхідних інвестицій у розвиток економіки. В останніх наукових публікаціях доведене існування макроекономічного агрегату «неорганізовані накопичені заощадження» як суми коштів, які перебувають у розпорядженні домогосподарств, існують у вигляді готівки й в інших формах заощаджень, не інвестуються в цінні папери, депозити, паї й організовану підприємницьку діяльність. На нашу думку, неорганізовані накопичені заощадження включають два окремі потоки (мал.).

Неорганізовані довгострокові заощадження домогосподарств формуються роками. Основні мотиви їх створення – це мотив заощадження коштів в умовах високих темпів інфляції, мотив невиплат заробітної плати. Їх обсяг не піддається досить точній оцінці, тому що включає ресурси, отримані домогосподарствами від продажу нерухомості, автомобілів і іншого майна. Розбіжності в експертних оцінках обсягу неорганізованих довгострокових заощаджень досить істотні, що знижує репрезентативність самих оцінок. Неорганізовані довгострокові заощадження знижують ризик скорочення споживчих видатків домогосподарств через невиплати заробітної плати й відіграють роль страхового запасу на

випадок непередбачених обставин.

Малюнок – Неорганізовані накопичені заощадження домогосподарств.

Неорганізовані поточні заощадження створюються тільки з поточних доходів домогосподарств, і їх можна точно визначити. Це, насамперед, готівка поза банківською системою. Офіційна статистика їх ураховує подвійно: як грошовий агрегат М0 і як вільно конвертовану іноземну валюту. Однак загальної картини заощаджень державна статистика не представляє. Мотив створення неорганізованих поточних заощаджень випливає, насамперед, з реакції домогосподарств на зміну макроекономічних показників розвитку національної економіки й пов'язаний із кращим використанням наявного доходу в майбутньому. Як правило, домогосподарства використовують зміни валютного курсу для здійснення угод з іноземною валютою й одержання відповідного виграшу на різниці курсів.

За нашими розрахунками з посиленням кризових явищ до кінця 2008 року неорганізовані поточні заощадження домогосподарств в окремі місяці становили стільки ж, скільки й ВВП, іноді перевищуючи його величину (листопад 2008 року. До кінця першого кварталу 2009 року вони в півтора рази перевищили величину ВВП, тоді як у період підйому національної економіки, в 2007 році вони досягали лише 20 % від обсягу ВВП. Швидкість обігу грошей у період кризи зменшалася, тому що скоротилося саме число угод із продажу благ і послуг. А якщо врахувати, що в трансформаційній економіці мультиплікативні ефекти діють значно сильніше, чим у цивілізованій ринковій економіці, у нашій країні недовикористовується величезний потенціал інвестиційного росту у вигляді неорганізованих поточних заощаджень домогосподарств.

Для мобілізації неорганізованих поточних заощаджень насамперед, необхідно відтворити в повному обсязі такий сегмент фондового ринку України, як ринок державних облігацій. Дотепер їх покупцями в нашій країні залишаються великі інституційні інвестори, а не домогосподарства. Наступним кроком є заборона купівлю землі, нерухомості, малих підприємств, автомобілів і інших дорогих товарів тривалого користування за готівку, як це має місце в багатьох країнах світу. При купівлі вищезгаданих товарів український покупець має буде заплатити приблизно половину суми державними облігаціями, які будуть оцінені за ринковим курсом на момент купівлі, а іншу частину суми він може внести готівкою або випискою з банківського рахунку. Оцінимо позитивні сторони використання споживчих облігацій:

1) Для покупця. У розрахунок вартості покупки будуть входити й відсотки по державних цінних паперах, що зробить для покупця вигідним використання державних облігацій при купівлі дорогих товарів, за які він буде вносити меншу оплату. Крім того, якщо покупка все-таки не відбудеться, кошти, вкладені в державні облігації, забезпечать їхнім власникам відсотковий дохід.

2) Для держави. Міністерство фінансів може встановити гранично низькі відсотки по державних споживчих облігаціях. Таким чином, держава саме визначає ціну своїх запозичень, і це не робить зовнішній кредитор. До березня 2010 р. тримісячні ОВДП розміщалися із прибутковістю 21% річних, шестимісячні – із прибутковістю 23% річних; у березні 2010 р. прибутковість ОВДП впала до 11-13% річних, і українські банки порахували їх нерентабельними. Попит на ОВДП впав, їх купували, в основному нерезиденти.

3) Для магазинів, що продають товари тривалого користування, державні облігації можуть являти собою додаткове джерело доходу, якщо тільки власнику магазину не будуть потрібні відразу готівка для поповнення обігу. Але й у цьому випадку він зможе продати державні цінні папери на фондовому ринку, який з розширенням кола учасників стане ліквідним, і продаж ОВДП буде відбуватися щодня, а не в дати, обумовлені Мінфіном.

Пропонований варіант законодавчо-нормативного забезпечення розширення фондового ринку спирається на позитивний досвід, накопичений у національній економічній історії: залучення українських домогосподарств до одержання заробітної плати через банківську систему здійснювалося також примусово. Позитивними наслідками даного кроку можна вважати розвиток системи депозитів і залучення українських домогосподарств до інших банківських продуктів.

Діючим інструментом мобілізації неорганізованих поточних заощаджень українських домогосподарств при купівлі ними дорогих предметів (товарів тривалого користування, дорогих ювелірних прикрас) може стати введення державою непрямого податку на товари розкоші. При покупці товару, ціна якого в три рази перевищує середньомісячну заробітну плату працівника за останній рік (за даними Держкомстату України) необхідно стягувати податок у розмірі 3-5 відсотків (зі зростаючою прогресією залежно від вартості об'єкта оподатковування). Мобілізовані в такий спосіб за допомогою фіскальних методів кошти повинні скласти інвестиційний фонд держави, кошти якого необхідно направити на реалізацію в першу чергу назрілих інноваційних проектів.