Косовська К. В.

Одеська національна академія харчових технологій

Проблеми інноваційного розвитку в Україні

Тенденції розвитку світової економіки доводять, що сьогодні єдиний шлях розвитку – формування економіки, що орієнтована на знання, науковий потенціал суспільства, інноваційне виробництво тощо. Постіндустріальна економіка змінюється на нову економіку – економіку знань, провідне місце у якій займають не природні ресурси, капітал та праця, а інтелект та знання. Визначальну роль у світовому економічному просторі відіграють ті держави, що усвідомили, що знання цінуються більше за сировину. На користь цього свідчить той факт, що сьогодні провідні країни світу – це країни з високим рівнем технологічного розвитку та наукового потенціалу водночас не залежно від того, якими природними ресурсами вони володіють.

Сучасний стан інноваційної активності в Україні більшість дослідників, як українських, так і закордонних, визначають як незадовільний або кризовий.

Нині йдеться вже не про доцільність чи можливість створення системи підтримки технологічних змін, а про концептуальні основи, критерії, інструменти й механізми економічної політики, яка в рамках нинішніх фінансових, структурних та інституційних обмежень була б спроможною забезпечити зростання інвестицій у технологічні зміни та належну мотивацію інноваційного підприємництва. На жаль, поки що основна маса фахових дискусій зосереджена навколо нагальних, проте тактичних проблем бюджетного розподілу, реформування податкової системи, монетарної політики тощо. Власне інноваційна складова розвитку залишається переважно поза увагою фахового наукового аналізу. Тому реальною залишається загроза перетворення поняття “перехід до інноваційної моделі розвитку” на формальне гасло, відірване від перебігу реального економічного життя країни.

Статистичні дані свідчать про відсутність істотних зрушень в економіці країни і у справі впровадження прогресивних технологічних процесів. В Україні з кожним роком скорочується кількість інноваційно-активних підприємств. З 2000 по 2010 рік питома вага підприємств, що займалися інноваціями знизилась з 18,0% до 12,8%. А підприємства, що впроваджували інновації у 2009 році склали лише 10,7% від загальної кількості підприємств. Це означає, що тільки кожне десяте підприємство оновлюється, впроваджує сучасні технології та обладнання. Таким чином, вітчизняна економіка не тільки не встигає за світовими тенденціями, але й не має шансів їх наздогнати.

Сьогодні питання інноваційного розвитку та розвитку економіки взагалі набули критичної значимості. Все більше зусиль направляється у цю сферу: якщо ми не почнемо вирішувати дану проблемо, то маємо шанс безнадійно відстати та застаріти для світу.

Ідей та пропозицій багато, але їх подальший розвиток залежить від фінансування. Питання фінансуваня інноваційної діяльності є першочерговим та проблемним для України. Протягом багатьох років основним джерелом надходження грошових коштів для впровадження інновацій на промислових підприємствах є власні кошти підприємств. Така ситуація не задовольняє всіх потреб у коштах, тому підтримка держави дуже важлива. Першоджерелом інновацій є фундаментальні дослідження, державне фінансування яких обмежене на сьогодні.

На сьогоднішній день в Україні існує багато перешкод для розвитку інноваційної діяльності, серед них можна виділити такі:

– не задіяні механізми підтримки інноваційної діяльності, ефективність яких підтверджена досвідом багатьох країн;

– відсутня відповідна фінансово-кредитна, податкова і амортизаційна політика;

– не створені умови, які б сприяли широкому залученню в інноваційну сферу позабюджетних інвестицій, перш за все з боку вітчизняних комерційних структур і банків.

Інноваційна діяльність є складним процесом трансформації новоотриманих ідей та знань в об’єкт економічних відносин. З огляду на значну, часом визначальну роль, яку інноваційні процеси відіграють в сучасній економіці, визначення та врахування цих особливостей є неодмінною умовою забезпечення ефективності економічної стратегії держави.

Для створення сприятливих умов для переходу економіки України на інноваційну модель розвитку державі доцільно насамперед звернути увагу на фінансування інновацій, а саме на створення механізмів покриття інноваційних ризиків.

Основними заходами у цьому напрямку на державному рівні можуть бути такі:

– створення умов для капіталізації інтелектуальної власності;

– створення системи стимулів, яка сприяла б залученню вітчизняних і зарубіжних інвесторів, банків, а також великих підприємств до інвестування засобів в розвиток венчурних (ризикованих) інноваційних фірм і проектів;

– розроблення чіткої системи надання державних гарантій для кредитування перспективних інноваційних проектів.

За умов реформування економіки України перехід на інноваційну модель розвитку означає, насамперед, пошук нових джерел фінансування для активізації інноваційної діяльності.

Отже, здійснити повномасштабний перехід української економіки на інноваційний рівень розвитку в сучасних умовах неможливо через відсутність повноцінної пропозиції інноваційних продуктів, інноваційної інфраструктури та достатнього обсягу фінансових ресурсів.

Література:

1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат України.  За 2000/2009 роки.

2. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні // В. Нежиборець // Ел. доступ. // http://www.ndiiv.org.ua/ua/library/view-problemy-rozvytku-innovatsiynoji-dijalnosti-v-ukrajini.html

3. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика. – К.: «Основа», 2005