К.е.н. Мостовенко Н.А.

Луцький національний технічний університет, Україна

Роль банківського кредитування

у фінансуванні інноваційних проектів

Успіх інноваційного процесу великою мірою залежить від обраних способів його фінансової підтримки. Часто єдиним критичним фактором, що гальмує розвиток підприємництва в інноваційній сфері є нестача фінансових ресурсів для запуску інноваційних проектів. Упродовж останніх десяти років основним джерелом інноваційних інвестицій залишаються власні кошти підприємств, які забезпечують фінансування інновацій у промисловості на рівні майже 80%. За кошти іноземних інвесторів фінансується близько 3-5% інновацій, частка фінансування із бюджету постійно зменшується, а криза, що охопила банківський сектор економіки змушує банки дуже ретельно підходити до власних активних операцій, особливо кредитних. Тому така система фінансового забезпечення інноваційних проектів, яка склалася нині, не може задовольнити потреби інноваційного розвитку економіки на постійній основі.

Коротко окреслимо основні проблемих, з якими зустрічаються суб’єкти інноваційного інвестування:

- внутрішні інвестиції для реалізації інноваційних проектів суб’єктів господарювання обмежені власним прибутком, проте економічні передумови для збільшення самофінансування за рахунок вказаного джерела відсутні;

- держава, як потенційний стратегічний інвестор, не в змозі інвестувати інноваційний розвиток у необхідному обсязі, тому її фінансова підтримка можлива лише у селективній формі;

- інвестиційні ресурси приватного характеру в інноваційну сферу можуть бути залучені при умові забезпечення більшої рентабельності інвестицій, порівняно із галузями споживчого та фінансового ринків; забезпечення співвимірності ризику та прибутковості інвестицій; наявності прозорої та стабільної правової бази для здійснення господарської діяльності у цій сфері;

- залучення кредитних ресурсів банківської системи для інвестування у інноваційні проекти обмежене високим ризиком та відсутністю гарантованого прибутку у цій сфері, оскільки банківські установи самі є колективними позичальниками і змушені дотримуватись встановлених НБУ економічних нормативів ліквідності, а отже банки надають перевагу лише тим інвестиційним проектам, що насамперед мають комерційний ефект;

- іноземні інвестори надають перевагу регіонам з найбільш розвинутою інфраструктурою, високим ресурсним потенціалом та галузям з найменшим ризиком, високою оборотністю капіталу, які дозволятимуть виробляти продукцію з мінімальним обсягом інвестицій, використовуючи дешеві сировинні ресурси, за рахунок чого прибуток гарантується експортом виробленого продукту чи завоюванням частки національного ринку. Також низьке інвестування наукоємних галузей можна пояснити бажанням іноземних інвесторів зберегти свої технологічні, а отже й конкурентні переваги якомога довше.

Отже, проблема полягає в тому, щоб знайти надійні джерела фінансування інноваційної діяльності і, бажано, внутрідержавні.

Для більшості підприємств малого та середнього бізнесу банківський кредит – єдиний доступний шлях поповнення обігових коштів чи забезпечення технічного переоснащення. В умовах сучасної банківської кризи, коли результати недосконалої структури ринку споживчого кредитування стали очевидними, слід більше уваги приділяти ролі банків, як кредиторів, спроможних забезпечити успіх інноваційним проектам.

Очевидно, що кредитування інноваційних процесів пожвавить діяльність підприємств, зробить їх продукцію більш конкурентоспроможною, це допоможе збільшити обсяги виробництва, створити нові робочі місця. Реальна поточна ситуація є такою, що довгострокові кредити, мають бути основними рушійними силами інноваційної діяльності підприємств, тому існує необхідність в зміні стратегії діяльності комерційних банків. Звичайно для банківських установ довгострокове кредитування є дуже ризиковим, але є й ряд позитивних моментів: поглиблене вивчення потреб клієнтів; прогнози перспективного розвитку їх діяльності; збільшення доходності кредитних операцій, це комерційні банки можуть отримати лише за умов стабільності фінансової ситуації в країні і відповідного законодавства, що регламентує кредитні відносини комерційних банків і підприємницьких структур.

Залучення банківських установ до кредитування інноваційних проектів, на нашу думку, можуть стимулювати такі заходи з боку держави:

- послаблення податкового тиску на доходи, які отримані банком від операцій з інноваційного кредитування довгострокового характеру;

- зниження ставки податку на ту частину прибутку банків, яка направлена на фінансування інноваційних процесів;

- розробка законодавчих методів регулювання довгострокових кредитних відносин;

- забезпечення стабільності національної валюти, що дозволить, як банкам так і підприємницьким структурам спрогнозувати надходження від вкладень в інноваційну діяльність;

- введення механізму державних дотацій процентних ставок за інноваційними кредитами: коли позичальники беруть кредит для інноваційної діяльності, то сплачують проценти за нижчою ставкою ніж інші позичальники, а різниця між пільговою процентною ставкою та звичайною відшкодовуються банку державою;

- державне страхування інноваційних кредитів, які направлені в пріоритетні галузі з точки зору держави;

- забезпечення впровадження механізму для посилення довіри клієнтів до вітчизняних кредитно-фінансових установ шляхом гарантування повного збереження коштів, вкладених у інноваційні проекти та одержання сталого процентного доходу.