Струк Б. М., Лютік О. М.

Науковий керівник: Кравчук І. П.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

Безробіття як одна з основних соціально-економічних проблем України

Постановка проблеми. Безробіття і зайнятість – найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. На сьогоднішній день однією з корінних соціально-економічних проблем в економіці країни є безробіття. Під безробіттям розуміють таке соціально-економічне явище, коли частина економічно-активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі, і вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним лихом.

Аналіз останніх джерел та публікацій. На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження таких науковців, як Баланда А.А., Гаркавенко Н.О., Козюк В.В., Радіонова І. О., Сунцова  О. О., Чурилова О.А та багато інших [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Постановка завдання. Основні завдання, що плануються вирішитись:

- аналіз головних причин безробіття;

- аналіз активних та пасивних заходів держави, спрямованих на сприяння зайнятості населення в Україні;

- аналіз рівнів безробіття;

- аналіз економічних та соціальних наслідків безробіття;

- розробка пропозицій, щодо зниження безробіття в Україні.

Виклад основного матеріалу. Проблема безробіття сьогодні є дуже  важливим питанням, що відображає рівень зайнятого населення та  аналіз рівнів безробіття з метою ефективного використання робочої сили. Безробіття є не тільки економічною, але й серйозною соціальною проблемою. Причому соціальні аспекти даної проблеми є більш суттєвими для суспільства.

В Україні кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, скоротилася з 558,7 тис. осіб на 1 жовтня 2009 року до  526, 3 тис. осіб на 1 листопада. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 96,6 % незайнятих громадян, із них 78,6 % отримали допомогу по безробіттю [5, с. 4].

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за жовтень 2009 року знизився на 0,1 % і на 1 листопада становив 1,8 % населення працездатного віку. Скорочення обсягів зареєстрованого безробіття у жовтні 2009 року спостерігалося в усіх регіонах, крім АРК, Запорізької та Херсонської областей. Значне зменшення кількості зареєстрованих безробітних відбулося у Волинській та Чернівецькій областях. Кількість вільних робочих місць заявлених підприємствами, установами та організаціями у службі зайнятості, у жовтні 2009 р. збільшилася на 3,4 тис., або на 4,5 %, і на кінець місяця становила 77,5 тис. [4, с. 49].

За сприяння державної служби зайнятості у жовтні 2009 р. працевлаштовано 70,3 тис. осіб, що на 23,8 % більше, ніж у вересні 2009 р. [2]. Рівень працевлаштування незайнятих громадян у жовтні 2009 р. порівняно з вереснем 2009 р. зріс на 2,3 відсоткового пункта і становив 10,6 %. Зростання зазначеного показника за вказаний період спостерігалося всіх регіонах країни, крім АРК та Запорізької області.

Із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у жовтні 2009 р. на допомогу по безробіттю витрачено 335,7 млн. грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця становила 515,1 тис. осіб. Середній розмір допомоги у жовтні 2009 р. становив 651,68 грн.,що дорівнює законодавчо встановленому розміру мінімальної заробітної плати (650 грн.) [7].

Ступінь негативного впливу безробіття на стан у країні залежить від конкретних параметрів економічної ситуації. Щоб оцінити ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження економічних і соціальних наслідків безробіття: скорочення обсягів виробництва валового національного продукту; зниження податкових надходжень до державного бюджету; зростання витрат на соціальну допомогу безробітним; знецінення наслідків навчання; масова дискваліфікація; посилення соціальної напруженості; зниження трудової активності.

Саме тому, це проблема, яку потрібно вирішувати і потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.

Безробіття – серйозна економічна та соціальна проблема, оскільки породжує низку негативних наслідків: економічних ( не довиробництво ВВП: за Законом Оукена, збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5 %; потребує кошти на утримання безробітних), соціальних (зниження життєвого рівня, декваліфікація робочої сили, зростання показників соціальної патології) [3, с. 17].

Виходячи із запропонованих даних, які показують рівень розвитку безробіття, стає зрозумілим, що ситуація на ринку праці щодо безробіття має тенденцію на покращення, кількість незайнятих скоротилася, а кількість вільних робочих місць збільшилася на 4,5 %.

Необхідно дотримуватись поглядів Кейнса, який у своєму аналізі центральне місце відводив зайнятості, адже безробіття у 30-х рр. набуло катастрофічного характеру, вчений-економіст заперечував можливість стихійного, автоматичного відновлення нової зайнятості на основі вільних ринкових цін. Особливе місце в кейнсіанській теорії відводиться державному регулюванню ринкової економіки, яке у свою чергу може забезпечити максимальний рівень зайнятості і мінімальний рівень безробіття за допомогою державних інструментів. Тому, якщо державний апарат країни працює неефективно в соціально-економічному напрямку, то виникає така проблема як безробіття [2, с. 169].

Потрібно шукати більш соціально осмислені способи боротьби з безробіттям. Наприклад , під час великої депресії в США в  цілях зменшення безробіття, зниження її негативних наслідків приймалися екстраординарні заходи. Здійснювала ці заходи Федеральна адміністрація надзвичайної допомоги. Безробітних направляли в створювані спеціальні організації («трудові табори»), що займалися будівництвом і ремонтом доріг, мостів, аеродромів і так далі [3, с. 22].

Висновки. Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшення рівня безробіття в Україні:

– зниження податків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);

– надання державою пільгових кредитів для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;

– створення нових робочих місць, за рахунок взяття кредитів для технічного переобладнання і розширення підприємств;

– створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у який найбільш високі;

– забезпечення спеціальними службами зайнятості перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів, відповідно до потреб галузей, що розвиваються;

– надання роботодавцям коштів на перекваліфікацію співробітників;

– відновлення ринку праці;

– покращення стану виробництва;

– дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей;

– застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт;

– проведення спеціальних ярмарків-праці для навчальних закладів, з метою працевлаштування випускників [6, с. 183].

Для введення в дію цих заходів державі потрібні кошти, тому я пропоную компенсувати ці витрати за рахунок введення диференційованих ставок податків, тобто більшим доходам відповідатиме більша ставка податку, накопичення коштів за допомогою державних депозитів з вищими ставками, а також збільшення розмірів штрафів за порушення чинного законодавства.

Отже, впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо досягнути зменшення рівня безробіття, збільшення кількості працевлаштованого населення і, як наслідок, загального покращення економічної і соціальної ситуації у країні, проте ще потрібно багато працювати, тому що багато проблем залишаються не розв’язаними: поява тіньової зайнятості, сучасний стан зайнятості молоді, проблема зайнятості жінок, проблема бідності населення. Ці та інші проблемні запитання ми плануємо розглянути в подальших дослідженнях. 

Список використаної літератури:

1. Баланда А.А. / Соціально-економічні ризики та наслідки безробіття в Україні // Економіка та держава. – 2007 – №4 – с. 75-78

2. Гаркавенко Н.О. / Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №4 – с.168-172

3. Козюк В.В. / Вплив відкритості економіки на характер зв’язку між інфляцією та безробіттям // Фінанси України. – 2007. – №12 – с. 17-26

4. Радіонова І. О. Соціально-економічні проблеми безробіття / І. О. Радіонова // Економіст. – 2009. №1. с. 49 – 51
5. Сунцова  О. О. Фінанси та економічне зростання: теоретичні аспекти / О. О. Сунцова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №6. – с. 4-7 

6. Чурилова О.А. / Безробіття в Україні: причини, види, наслідки // Наукові доробки молоді – вирішенню проблем європ. інтеграції: зб. наук. статтей у 2 т. –х.: Континент, 2008. – №12 с. 182-184

7. www.ukrstat.gov.ua