К.е.н., доцент Фаюра Н.Д., Мазур О.Л.

Вінницький національний аграрний університет

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ

Вступ. Одним із важливих елементів сучасної банківської діяльності є система міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених здійсненням платежів їх клієнтів, або власних зобов’язань одного банку перед іншими.

Значний вклад в дослідження стану та проблем системи електронних розрахунків внесли такі вчені, як А.В. Бодюк, І.О. Трубін, О.Ф. Мельников, М.М. Савлук, А.А. Новицький, А.Г. Чумаков та інші. Проте розвиток системи електронних платежів в Україні стримується внаслідок нестійкого та критичного розвитку банківських відносин в умовах фінансової кризи.

Постановка завдання. Мета статті полягає у висвітленні перспектив та проблем розвитку системи електронних платежів у сучасних умовах, як визначальної складової національної економіки та центральної ланки фінансово-банківської системи.

Результати. Нормативною засадою системи електронних платежів є Інструкція “Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 15.06.2008 № 165. Відповідно, система електронних платежів НБУ — це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами (та їх філіями) як за дорученням клієнтів, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території України.

Основними користувачами системи електронних платежів є банки України та їхні філії, кількість яких станом на 1 січня 2010 року становить 1251 установ, порівнюючи з 01.01.2009 р. – 1486 установ, а також установи НБУ; крім того, система безперебійно забезпечувала виконання розрахункових документів Державного казначейства України [1].

Масові електронні платежі в нашій країні стрімко розвиваються. Як свідчить офіційна статистика, на 1 жовтня 2009 року платіжні картки емітували 146 українських банків. Водночас із кількісними відбуваються якісні зміни в системі електронних платежів. Уже понад 85% установлених в країні платіжних терміналів переобладнано для обслуговування чіпових карток. Це не лише поліпшує їхню безпеку і надійність, а й дає змогу швидко впровадити на картках, поряд із платіжними, неплатіжні додатки — ідентифікаційні, медичні, страхові, транспортні, соціальні тощо. Це, в свою чергу, допоможе у вирішенні питання реформування системи надання й обліку соціальних виплат, пільг та гарантій [4].

Світова криза, яка завдала великої шкоди економічно-фінансовій системі України, негативно вплинула і на розвиток безготівкових розрахунків та карткового бізнесу в нашій країні. Порівняно з тим, що кількість банків — членів карткових платіжних систем із початку року до 1 жовтня 2009 року збільшилася зі 139 до 146 юридичних осіб, кількість платіжних карток за цей період суттєво зменшилась (на 9 млн. штук). При цьому кількість держателів платіжних карток збільшилась майже на два мільйони, а банкоматів — майже на 1 тис. шт. Слід зазначити й зменшення на 15 тис. штук платіжних терміналів, що пов'язано з припиненням діяльності деяких торговців. Ці показники свідчать про те, що банки в умовах світової фінансової кризи почали показувати реальну картину розвитку карткового бізнесу. Позитивною є тенденція щодо емісії банками карток із чіпом, кількість яких у загальній кількості платіжних карток порівняно з платіжними картками за іншими видами носіїв інформації збільшилась на 0,5 %.

Існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають на розвиток сучасної системи електронних платежів, саме:

- відсутність контролю системи електронний платежів;

- недосконалість чинного законодавства України з питань захисту прав власності, що призводить до винекнення численних ситуацій неузгодженості між різними учасниками системи електронних платежів, які призводять до винекнення нестабільності та судового нагляду з боку законодавчих органів;

- низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників системи електронних платежів, що за відсутності відповідних законів з питань захисту прав та інтересів власників платіжних засобів, що призводить до можливості тіньових фінансових операцій в системі фінансових операцій;

- відсутність організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення на послуги.

Негативність дії зазначених факторів проявляються в тому, що сучасний стан системи електронних платежів не може розвиватися відповідно до реальних потреб учасників платіжної системи в умовах фінансової кризи.

На сучасному етапі важливого значення набуває тенденція до підвищення надійності системи електронних платежів і рівня довіри при розрахунках платіжними інструментами.

Проблеми перспективного розвитку системи електронних платежів, над якими слід працювати сьогодні, стосуються передусім удосконалення законодавчих і нормативних вимог, які мають стати доступними і зрозумілими споживачам. Також необхідно посилити вимоги до прозорості цін на послуги, а також відповідальність провайдерів, якими є банки і небанківські установи, за дії їхніх агентів. Слід урегулювати питання конкуренції та функціональної сумісності, а також об'єднання банківських і торговельних мереж. Потребує подальшого розвитку інфраструктура прийняття платіжних карток та розширення сфери їх використання шляхом упровадження багатофункціональних банківських смарт-карток та реалізації супутніх проектів у соціальній сфері (студентські, соціальні, транспортні картки тощо).

Влив світової фінансової кризи на картковий ринок України і зосередилася на необхідності побудови в Україні єдиного національного платіжного простору, передумовою створення якого є такі показники ринку платіжних карток в Україні:

— за сумою операцій, здійснених за дев'ять місяців 2009 року за платіжними картками, емітованими українськими банками, 97,5% становили операції, які виконувалися на території України, і лише 2,5 % — за її межами;

—банки — члени міжнародних платіжних систем протягом минулого року отримали рекомендації від платіжних організацій міжнародної платіжної системи щодо збільшення обсягів гарантійних депозитів;

—було чимало випадків блокування українськими банками міжбанківських операцій, коли платіжні картки міжбанківські платіжні системи, емітовані іншими банками, не обслуговувались у власній термінальній мережі;

—деякі банки знизили ліміти зняття готівки у банкоматах [3].

Створення єдиного національного платіжного простору в Україні дасть можливість населенню здійснювати операції з платіжними картками, випущеними українськими банками, незалежно від їхніх брендів, на кожному українському терміналі чи банкоматі.

Таким чином, основними завданнями системи електронних платежів має бути:

- задоволення потреб економіки, що реформується та розвивається; удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондуючих рахунків;

- мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

- високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

- високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку і контролю.

Висновки. Україна має всі передумови для формування Єдиного національного платіжного простору, базовою основою якого є національна платіжна система. НПС складається з таких компонентів: 1) система електронних платежів Національного банку України; 2) система автоматизації роботи банків (так звані програмні комплекси «Операційний день банку»); 3) внутрішньобанківські платіжні системи; 4) системи «клієнт-банк» для розрахунків між клієнтом і банком в електронній формі; 5) національна система масових електронних платежів із використанням пластикових карток; 6) система обігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках; 7) системи міжнародних розрахунків.

Таким чином, для подальшого успішного розвитку національного карткового ринку необхідно впровадити концепцію єдиного національного платіжного простору з пріоритетом вітчизняних правил щодо всіх внутрідержавних операцій за платіжними картками. Основою концепції є положення, що всі операції, здійснені в межах України із застосуванням емітованих вітчизняними банками платіжних карток усіх платіжних систем, незалежно від їх брендів, розглядаються як внутрідержавні й повинні підпорядковуватися національним правилам та бути технологічно оброблені в Україні за повним операційно-розрахунковим циклом.

Література

1. Ланко Н. Система електронних платежів НБУ у 2009 році. // Вісник НБУ. – 2010. - №2. – С.29-31.

2. Лук’янов В.С. Національна платіжна система: поняття, ключові принципи організації і базові функції. // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №12. – С.160-167.

3. Некрасенко Л.А. Перспективи розвитку систем електронних грошей. // Економіка і регіон. – 2009. - №1. – С.167-170.

4. Несходовський І. Електронні гроші. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - №4. – С.49-53.Пацера М. Сучасний стан і перспективи розвитку Національної системи масових електронних платежів. // Вісник НБУ. – 2010. - №1. – С.41-43.

5. Харченко В., Капралов Р. Банківські платіжні картки: передумови створення Єдиного національного платіжного простору в Україні. // Вісник НБУ. – 2009. - №2. – С.32-37.