Економічні
науки / 10. Економіка підприємства
Безручко О. О.
Кременчуцький державний університет ім.. М.
Остроградського
ПОДАТКОВИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КРЕДИТ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ.
Термін «інвестиції»
походить від латинського «investire» – одягати. Поняття інвестицій на
підприємстві передусім пов’язують з кількісною і якісною зміною виробничих
потужностей. Без здійснення інвестицій неможливий нормальний процес
виробництва.
Законом України «Про
інвестиційну діяльність» інвестиції трактуються як всі види майнових і
інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших
видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (доход) або досягається
соціальний ефект [2].
Відповідно до
чинного законодавства джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть
бути:
1.
власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні
відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові
нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
2.
позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики банківські
та бюджетні кредити);
3.
залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від
продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
4.
бюджетні інвестиційні асигнування;
5.
безоплатні та благодійні внесків, пожертвування
організацій, підприємств і громадян [1].
В залежності від
того, які джерела фінансових ресурсів залучає підприємство для фінансування
своєї інвестиційної діяльності, виділяють три основні форми фінансування
інвестицій: самофінансування; кредитне фінансування; змішане фінансування.
З осені 1992 року в Україні
застосовується державне кредитування для активізації інвестиційної діяльністю.
Державні довгострокові кредити надаються за рахунок централізованих ресурсів
Національного банку через комерційні банки. Державний кредит використовується
тільки для міністерств та відомств за рішенням Верховної Ради України. В
останні роки через нестачу бюджетних коштів цей спосіб фінансування
використовується все менше.
Державний інвестиційний
кредит — це сукупність кредитних відносин, в яких кредитором виступає держава,
а позичальником — підприємства, які найчастіше належать до державної форми
власності
[1].
Однією з форм державного
інвестиційного кредиту є податковий інвестиційний кредит, який визначається як
відстрочка сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької
діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для
здійснення інноваційних програм з наступною компенсацією відстрочених сум у
вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що
буде отриманий згідно з чинним законодавством унаслідок реалізації інноваційних
програм.
Інвестиційний
податковий кредит має цільове призначення. Його надання доцільно здійснювати
переважно під інноваційні програми, які забезпечують реалізацію таких
науково-технічних пріоритетів, як:
- науково-технічне
оновлення виробництва з підвищенням його техніко-економічних показників і
забезпеченням конкурентоспроможності на світовому
ринку;
- прискорення
розвитку наукомістких і високотехнологічних галузей і виробництв, здатних
кардинально змінити економічний та науково-технічний потенціал регіону;
- розширення виробництва в
найбільш пріоритетних і ефективних для економіки регіону секторах ринку [3].
Введення інвестиційного
податкового кредиту має певні переваги порівняно з іншими формами кредиту.
Запровадження інвестиційного податкового кредиту не вимагає додаткових
кредитних ресурсів, бо в ньому використовується ресурсний потенціал самого підприємства
у вигляді прибутку, а саме тієї частини, яка повинна відраховуватися до бюджету
у вигляді податку на прибуток. Тому введення інвестиційного податкового кредиту
заохочуватиме підприємства до підвищення ефективності своєї роботи та отримання
прибутку.
Держава, втрачаючи на
деякий час певні суми дохідної частини бюджету, у подальшому може розраховувати
на збільшення бюджетних надходжень через загальне зростання прибутку і обсягів
податку на нього.
Визначальними умовами
надання інвестиційного податкового кредиту, які сприяють зниженню ризику
кредитора, є: стале фінансове становище підприємства-позичальника, тобто
систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок; переважно
(не менше як 50 %) інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових
ресурсів; наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту
(бізнес-плану); короткий термін окупності запозичених через інвестиційний
податковий кредит коштів
[3].
Інвестиційний податковий
кредит може надаватися підприємствам під конкретний інноваційний проект на
строк до п’яти років. Довший термін не відповідає сучасним вимогам щодо
тривалості освоєння нової техніки.
Отже, застосування інвестиційного
податкового кредиту сприяє збільшення обсягів інвестиційних ресурсів на
підприємствах і прискорення інвестиційно-інноваційного розвитку регіону та країни
в цілому.
Література:
1. Данілов О.Д., Івашина
Т.М., Чумаченько О.Т.Навчальний посібник – К.: «Видавничий дім «Комп’ютерпрес».
– 2008. – с.364.