Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Степаненко О.А., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Способи оптимізації педагогічного процесу.

Система способів оптимізації основних компонентів педагогічного процесу в практичній діяльності вчителів полягає в наступному:

1. Педагог вибирає найбільш раціональний для даного уроку або виховного заходу комплекс завдань освіти, виховання і розвитку школярів.

2.Потім він конкретизує завдання з урахуванням особливостей даного класу (на чому зробити акцент, які сторони вихованості підтягти і ін.).

3. Підбирає необхідний зміст для успішного вирішення поставлених завдань, виділяє в змісті головне, істотне.

4.Вибирає з ряду можливих варіантів відповідні методи, форми і засоби навчання і виховання. Право на такий вибір сприяє подоланню шаблону і рецептурної в педагогічному процесі.

5. Оперативно корегує процес, коли по ходу його виявляються ускладнення в рішенні тих або інших завдань. Вносить зміни до методів, форм і засобів навчання і виховання. Адже навіть добре обґрунтований ,на самому початку планування роботи, варіант може прийти в суперечність із змінними умовами, і тоді він вже не буде оптимальним. Це одна з важливих ознак методичної майстерності вчителів і вихователів.

6. Завершальним способом оптимізації педагогічного процесу є аналіз його результатів і витрат часу педагогів і учнів з погляду критеріїв оптимальності.

Педагог покликаний завжди порівнювати досягнуті освітньо-виховні результати з тими, які заздалегідь були продумані і обґрунтовані як оптимально можливі. Якщо їх вдалося досягти, то перший критерій оптимальності можна вважати виконаним.

Далі треба вивчити витрати часу педагогів і учнів на підготовку і проведення заходу і порівняти їх нормативно допустимими. Якщо доведеться, що ці витрати не перевищили норм, то і по другому критерію педагогічний процес можна вважати оптимальним. Якщо ж будуть в ході аналізу виявлені розбіжності між цілями і результатами, між реальними і нормативними витратами, то на наступних етапах треба прагнути шукати вдаліше вирішення поставлених завдань, шукати нові оптимальні варіанти побудови педагогічного процесу.

Оптимізація - шлях до методичної творчості, шлях подолання шаблону і трафарету в навчанні і вихованні, шлях розвитку педагогічного мислення вчителів - мислення системного, конкретного, діалектичного.

Пошук нових форм і прийомів вивчення предметів у наш час - явище не тільки закономірне, але і необхідне. І це зрозуміло: у вільній школі, до якої ми йдемо, кожен не тільки зможе, але і повинен працювати так, щоб використовувати всі можливості власної особи. В умовах гуманізації освіти існуюча теорія і технологія масового навчання повинні бути направлені на формування сильної особи, здатної жити і працювати в безперервно змінному світі, здатної сміливо розробляти власну стратегію поведінки, здійснювати етичний вибір і нести за нього відповідальність, тобто особи що саморозвивається і самореалізовується.

У школі особливе місце займають такі форми занять, які забезпечують активну участь в уроці кожного учня, підвищують авторитет знань і індивідуальну відповідальність школярів за результати учбової праці. Ці задачі можна успішно вирішувати через технологію ігрових методів навчання. В.П.Беспалько в книзі «Доданки педагогічної технології» дає визначення педагогічної технології, як систематичне втілення на практиці наперед спроектованого учбово-виховного процесу. Гра має велике значення в житті дитини, має те ж значення, яке у дорослого діяльність, робота, служба. Гра тільки зовні здається безтурботною і легкою. А насправді вона владно вимагає, щоб гравець віддав їй максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності.

Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від відтворюючої діяльності через ту, що перетворює до головної мети - творчо-пошукової діяльності. Творчо-пошукова діяльність виявляється ефективнішою, якщо їй передує відтворююча і перетворююча діяльність, в ході якої учні засвоюють прийоми учення.