Оргкомітету: В зв’язку з тим, що була загублена дана робота, просимо надрукувати її у найближчому збірнику.

Біологічні науки Зоологія

Коц С.М.

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

Активність травних ферментів кишечнику представників родини чаплеві

В останнє десятиліття активізувалося вивчення активності травних ферментів птахів. Представлені нами результати є продовженням робіт по вивченню ферментів. Продовжується вивчення впливу типу живлення (та інших факторів) на активність травних ферментів. В нашу задачу входило дослідити активність травних ферментів тонкого кишечнику представників родини чаплеві.

Об'єктом дослідження слугувала травна система дорослих птахів: чаплі рудої (Ardea purpurea L.), чаплі сірої (Ardea сinerea L.), чаплі великої білої (Egretta alba L.), чаплі малої білої (Egretta garzetta L.), бугая (Botaurus stellaris L.), бугайчика (Ixobrychus minutus L), кількість об¢єктів кожного виду складала по 3 особини.

Показано, що найвища активність основних гідролітичних ферментів зосереджена у 12-палій кишці. Найбільша амілолітична активність виявлена у чаплі сірої. Очевидно, найбільша активність травних ферментів у досліджених видів чаплевих птахів в дванадцятипалій кишці пов¢язана з найбільшою інтенсивністю секреції кишкових залоз. Саме вона відмічається у дванадцятипалій кишці с/г птахів [Кушак, 1983; Озолс, 1984]. Майже однакова амілолітична активність у дванадцятипалій кишці спостерігалася у чепур великої та малої, та вона була нижчою на 32% ніж у чаплі сірої.

В порожній і клубовій кишках також відбувається безупинна секреція травних соків і протікають основні амілолітичні і протеолітичні процеси. В краніальному відділі порожньої кишки у досліджуваних чапель активність g-амілази зменшується у 1,2-2,2 рази у порівнянні з активністю у дванадцятипалій кишці. В каудальній частині клубової кишки g-амілолітична активність була нижчою, ніж у дванадцятипалій кишці у 1,2-2,8 рази.

Активність протеолітичних ферментів кишечнику досліджуваних птахів родини чаплеві закономірно зменшується в каудальному напрямку вздовж кишечнику. Якщо побудувати ряд в порядку зниження протеолітичної активності в дванадцятипалій кишці, то досліджені види розташовуються наступним чином: бугай, бугайчик, чапля сіра, чапля руда, чепура мала, чепура велика. В краніальній частині порожньої кишки досліджуваних чапель протеолітична активність зменшується у 1,6-5 рази у порівнянні з активністю у дванадцятипалій кишці; у каудальній частині клубової кишки - у 5 –8 разів в порівняні з активністю дванадцятипалої кишки.

Найбільша ліполітична активність у дванадцятипалій кишці спостерігалась у бугайчика і бугая, найменша - у чепури малої (менше ніж у бугая у 3,2 рази). У каудальній частині клубової кишки активність ліпази в досліджуваних чапель нижче у 1,7-4,8 разів, ніж у дванадцятипалій кишці.

Результати наших досліджень співпадають з даними інших дослідників про залежність активності ферментів, адсорбованих на поверхні слизової кишечника від виду птаха, розміщення ферментів вздовж кишечної трубки та інших факторів [Щербаков, 1969; Уголев, 1972, 1978; Кушак, 1983].

Процеси розщеплення за участю ліпази й амілази, а особливо комплексу протеаз, у порожньо - клубовому відділі більш активно протікають у середній третині (максимум – каудальна частина порожньої кишки). Аналогічні спостереження було зроблено в дослідах на сільськогосподарській птиці: висока активність травних ферментів відмічена в проксимальній частині кишечника [Кушак, 1983; Озолс, 1981; Шешукова, Озолс, 1983].

Таким чином, найвища активність ферментів пристінних залоз травної трубки у досліджених птахів відмічена у дванадцятипалій кишці. У каудальному напрямку у всіх досліджених видів птахів активність ферментів знижується, а в середній третині порожньо-клубового відділу дещо збільшується.

Література:

1. Уголев А.М. Мембранное пищеварение. Полисубстратные процессы, организация и регуляция. - Л. : Наука, 1972. – 358 с.

2. Уголев А.М., Митюшова Н.М., Егорова В.В., Иезуитова Н.И., Митюшова Н.М., Смиронова Л.Ф., Тимофеева Н.М., Цветкова В.А. Распределение адсорбированых и собственно-кишечных ферментов между клетками слизистой тонкой кишки и отделенным от нее апикальным гликокаликсом // ДАН СССР. - 1978. - № 241. – С. 491-495.

3. Кушак Р.И. Пищеварительно-транспортная система ентероцитов. -Рига.: Зинатие, 1983. – 304 с.

4. Кушак Р.И. Озолс А.Я., Вальдман А.Р. Мембранное пищеварение и всасывание у птиц // Физиологический журнал СССР им. Сеченова. – 1986. – Т. 72, № 4. – С. 445-452.

5. Шешукова Т.А., Озолс А.Я. Время адаптации кишечных дисахаридаз птиц к углеводам // Физиол. журнал. СССР. – 1983. -Т. 69, № 2. – С. 242 - 246.

6. Щербаков Г.Г. Сравнительно-физиологические исследования пристеночного (мембранного) пищеварения у кур, риб, млекопитающих: Автореф. дис. … канд. биол. наук: 03.00.08 / Ленин. Гос. ун.-тет.- Л, 1969. – 15 с.