Економічні науки/14. Економічна теорія

 

К.е.н., доцент Клименко Н.А.

Національний аграрний університет,  м.Київ

Особливості  споживчого попиту населення України

В ринкових умовах важливішими елементами економіки є попит і пропозиція, а також ціна, яка виконує функцію їх урівноваження. Теоретичні основи формування сукупного попиту, сутність та фактори розвитку сукупної пропозиції, а також питання макроекономічної рівноваги та наслідки її порушення – головні проблеми сьогодення України, від якості вирішення яких залежать темпи і пропорції розвитку, становлення держави і заможність її населення.

Актуальність проблеми державного регулювання попиту зумовлена тим, що по мірі переходу економіки України до ринкових відносин виникали і загострювалися економічні і соціальні питання, які не могли бути вирішені автоматично за ринкових умов. З'явилася потреба у значних інвестиціях, малорентабельних чи майже нерентабельних з погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження нормального відтворення в національному виробництві, іншими словами, попит на інвестиційні ресурси значно перевищував їх пропозицію. Відсутність рівноваги на ринку робочої сили спостерігається понад десятиліття, а саме і пропозиція робочої сили значно перевищує попит на неї. Всупереч даним офіційної статистики, щодо реальних доходів населення, які зростають досить динамічно, на жаль якісного забарвлення вони не набули. Як і раніше переважною мірою кошти населення витрачає на задоволення поточних потреб, тобто споживчий попит залишається на досить низькому рівні. Попит на кредитні ресурси залишається на високому рівні, проте банківська діяльність в основному зосереджена на короткостроковому кредитуванні, а розмір ставки за кредитами аж ніяк не сприяє задоволенню цього попиту. За таких умов з’явилася необхідність створення відповідних механізмів державного впливу на економічні процеси з метою встановлення економічної рівноваги в зазначених сферах.

Особливої значимості ці процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава повинна регулювати створення в країні сприятливих умов для функціонування усіх суб’єктів ринку. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем державного регулювання в Україні попиту і пропозиції є своєчасною і важливою проблемою сьогодення.

Складність і неоднозначність  категорій попиту і пропозиції та їх взаємозв'язків, великий кластер чинників, що впливають на їх формування та рівновагу, зміна характеру цього впливу на різних етапах економічного розвитку, відмінні погляди різних економістів на можливості і методи макроекономічного регулювання попиту і пропозиції обумовили необхідність узагальнення великого теоретичного надбання у цій сфері з метою обґрунтування можливостей використання його положень в економічній практиці сучасної України.

Проблема попиту і пропозиції розглянута у багатьох роботах. Перші основи у ці поняття були закладені засновниками класичної теорії А.Смітом, Д.Рикардо, Дж.С.Міллем. Подальшій розвиток теорія попиту і пропозиції отримала у працях А.Маршалла, Е.Бен-Баверка, Л.Вальраса та ін. З нових позицій проблеми сукупного попиту і сукупної пропозиції отримали розвиток у працях Дж. Кейнса. Значний вклад у вирішення цих питань внесли В.Парето, К.Еклунд, П.Самуельсон, Дж.Хікс, А.Оукен, Й.Шумпетер, Є.Слуцкий, В.Коссов, О.Левін, В.Швирков, Дж.Сакс та багато інших вчених. Серед сучасних українських вчених, що плідно працюють над проблемами державного регулювання попиту і пропозиції, прогнозування і регулювання економічного і соціального розвитку держави, слід назвати Гейця В.М., Бабича В.П., Беседіна В.Ф., Бондар І.К., Вісящева В.А., Данилішина Б.М., Євдокимову І.М., Кваснюка Б.Є., Панасюка Б.Я., Савченка А.Г., Щукіна Б.М. та багатьох інших.

За умов, що склалися, актуальним є дослідження процесів і факторів, що формують споживчий попит населення України з метою задовольнити основні життєві потреби громадян в продуктах харчування. З іншого боку, діюча на сучасному етапі система формування споживчого кошика, що є основою мінімального прожиткового мінімуму потребує суттєвих змін, назріла також необхідність в державній розробці і фактичному застосуванні територіальних варіантів споживчого кошика з врахуванням соціальних факторів.

Найважливішою складовою частиною економічного базису України є АПК. Споживчий ринок більше як на 70% формується за рахунок продовольства і товарів, які виготовляються із сільськогосподарської сировини. В той же час АПК інтегрований в загальну структуру народного господарства і прорахунки в аграрній сфері, підходах і методах до її реформ негативно впливають на стан галузі і забезпечення населення продовольством.

Вивчення стану світової продовольчої  системи показує, що вона формується в результаті інтенсифікації міжнародної кооперації і розподілу праці, взаємодії і глобалізації національних товарних систем в сфері виробництва і реалізації продовольства.

Функціонування і розвиток сільського господарства є природним базисом в суспільстві. Якщо людина не в змозі за день виробити більше життєвих благ, ніж потрібно для її власного відтворення, то виникають процеси, що негативно впливають не тільки на продуктивність сільськогосподарської праці, на динаміку її повсякденних потреб, але й на стан та розвиток нації взагалі, тобто на продовольчу безпеку країни.

Скорочення платоспроможності населення, заробітної плати і реальних доходів призвели до суттєвого падіння рівня споживання основних продовольчих продуктів.

Розраховані показники для України свідчать про неза­довільну структуру набору продуктів харчування, яка складається в країні.

Упродовж 1994-2006 років спостерігається нестача високобілкових продуктів товарного походження, яка не може повністю компенсуватися картоплею та хлібопродуктами. Так, на 01.01.2006 рівень задоволення нормативної потреби становив: по молоку і молокопродуктах – 55,3, цукру – 73,7, рослинній олії – 64,3, хлібних продуктах – 55,3, картоплі – 108, фруктах, ягодах – 53,2%. Як бачимо, проблема продовольчої безпеки набуває державної ваги і потребує розробки та обґрунтування національної програми її розв’язання.

Управління споживчої моделі сучасного українця обумовлюється  і необхідністю забезпечити до потрібного рівня кількість тих нееластичних для повноцінного життя споживчих речовин, які організм самостійно не може виробити.

Процес споживання продуктів харчування є об’єктивним незворотнім процесом. На характер його змін на сучасному етапі впливають три групи факторів:

Демографічні, дієтологічні та економічні.

З метою оцінки можливостей продовольчого забезпечення населення України, задоволення виробничих потреб, визначення можливих обсягів експорту продукції здійснюються балансові розрахунки попиту і пропозиції основних видів продукції сільського господарства та продуктів переробки. Виходячи з прогнозованих обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, тенденцій у напрямах її використання за попередні роки, а також чисельності населення розробляються укрупнені розрахунки балансів  експортно орієнтованих продуктів.

Ресурсна частина таких балансів, яка визначає пропозицію, формується головним чином за рахунок обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зміни запасів на кінець року, обсягів імпорту в прогнозному періоді.

Витратна частина балансів, тобто попит, складається з виробничого споживання, фонду споживання, експорту, втрат, переробки на нехарчові цілі тощо.

Обсяги виробничого споживання основних видів продукції аграрного сектора визначаються виходячи з потреби у насіннєвих фондах, кормах, необхідності створення страхових резервів, а також задоволення інших виробничих потреб.

Фонд споживання продукції харчування визначається з урахуванням прогнозованої чисельності постійного населення України та споживання на душу населення, рівень якого обґрунтовується на основі динаміки фактичних показників за останні роки та можливих прогресивних змін у структурі споживання продукції з метою наближення до раціональних норм.

  Як відомо, завершальною фазою суспільного відтворення є споживання вироблених продуктів. Споживання – це процес задоволення потреб. Поняття “споживання” та “потреби” не ідентичні. На величину частки задоволення потреб, з одного боку, впливає рівень розвитку матеріального виробництва, з іншого – грошові прибутки населення.

За допомогою предметів споживання відновлюються затрати енергії робітників, забезпечується певний матеріальний рівень добробуту населення країни.

Взаємозв’язок постійних потреб населення, зокрема потреб у сільськогосподарській продукції та сировині, рівня їх виробництва у сільському господарстві та платоспроможного попиту населення на агропродовольчу продукцію виявляється через ринок сільськогосподарської продукції і сировини. Характерними рисами є те, що

·        він виступає найважливішою економічною категорією

                 товарного способу виробництва;

·        це система економічних відносин між продавцями та покупцями товарів;

·        його функціонування обумовлене механізмом вільного підприємництва.

Таким чином, найважливішим критерієм ефективності функціонування ринку є ступінь задоволення потреб усіх споживачів (покупців продукції та товару).

Дослідження показують, що заходи, які розглядаються, ще недостатньо ефективно впливають на розвиток сільськогосподарського виробництва, забезпечення збереження виробленої продукції, зниження вмісту шкідливих для здоров’я людини елементів у агропродовольчій продукції. 

Закономірності, що формують цілі агроменеджменту і перспективи розвитку галузей АПК визначають реалізацією такої моделі, де 

q       Інтенсивність попиту, обумовлену зростанням населення та характером  фактичного споживання:

, де

 

lіп         - інтенсивність попиту і-го товару

Н         - прогнозна чисельність населення

Nіф       - фактична норма споживання і-го товару за рік

å Пij   - потреби та споживання і-го товару іншими галузями

j             - індекс галузі споживання чи каналу потреби

 

 

Важливим соціально-економічним фактором, що впливає на основні потреби є стан і тенденція споживання населенням базових продуктів харчування в залежності від рівня доходу.

Аналіз стійких тенденцій рівня доходів населення показує, що можна виділити два основних типи моделей доходів: моделі зміни рівнів доходів і моделі диференціації доходів. Оцінка споживання основних продуктів харчування на душу населення з різним рівнем сукупного доходу показує їх значні відмінності. Система  показників  прогнозування АПК повинна орієнтуватися на кінцеві параметри агропромислового виробництва. До основних з них, які  використовуються у процесі прогнозного забезпечення розвитку агропромислового сектора, віднесемо методи екстраполяції, статистичних залежностей, виробничих функцій, експертних оцінок, оптимального моделювання, а також аналогові та пошукові. Великого поширення при прогнозуванні набули програмно-цільовий, нормативний, балансовий методи планування та прогнозування в АПК.  Прогноз валового споживання основних продовольчих товарів розглядається на основі системи економетричних моделей. Функціональний споживацький попит на продовольство визначається, перш за все, доходами населення і цінами на продукти.

Будь-яке дослідження вимагає застосування великої кількості методичних підходів. У нашому дослідженні використовуються такі:

-       монографічний – для узагальнення досвіду провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, а також інформації провідних наукових установ з досліджуваної тематики;

-       статистичний – для обробки статистичних даних та побудови рядів динаміки, які застосовуються в дослідженні;

-       графічний – для подання та порівняння характеристик ринків  відображення результатів дослідження, тощо;

-       економіко-математичного моделювання – для моделювання інтенсивності попиту та короткострокового  прогнозування  платоспроможного попиту населення на основі адаптивних методів.

 

Література:

1.      Білик Ю.Д. продовольча безпека України: стан, проблеми та використання потенційних резервів продовольчого забезпечення населення. – К.: Фенікс. – 2000. – 55 с.

2.     Бугуцький О.А. Платоспроможність та життєвий рівень селян // Агроінком. – 1997. - № 8-9. – С.29-30.

3.     Аграрна наука: розвиток та досягнення Т.IV /М.В. Зубець, В.А. Вергунов, В.І. Власов та ін. – К.: ННЦ ІАЕ, 2006. – 470 с.